Ухвала суду № 61988808, 10.10.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Яремка В.В., Міцнея В.Ф.

за участю секретаря Окармус О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, Йорданештської сільської ради Глибоцького району про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та визнання права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 травня 2016 року в частині,

встановила:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Йорданештської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 вартістю 154055 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дід ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом. До складу спадкового майна входить житловий будинок з

№22ц-863/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Маковійчук Ю.В.

Категорія 39 Доповідач Чупікова В.В.

господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1.

Вказував, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом, який своєчасно прийняв спадщину. Проте на даний час оформити свої права на нерухоме майно він не має можливості через те, що при житті спадкодавець не оформив правовстановлюючих документів на вказане майно.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів записів про його реєстрацію в особовому рахунку НОМЕР_1 на 1983-1985 роки, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів записів про його реєстрацію в особовому рахунку НОМЕР_2 на 1986-1990 роки та про визнання за ним права власності на 1/3 ідеальну частку у майні колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх вимог вказував, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспних дворів, головою якого був ОСОБА_8

Вказує, що він з 1983 року по 01.01.1989 року був членом вказаного двору і йому належить1/3 частка домогосподарства, з 01.01.1989 року вийшов з колгоспного двору, та виділився на додатковий особовий рахунок в межах цього колгоспного двору та розпочав будівництво житлового будинку.

Також зазначає, що з 1983 року розпочав їздити на заробітки в Тюменську область та надавав кошти на ведення господарства у дворі, приймав участь своєю працею у веденні колгоспного двору.

В свою чергу ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_10 про визнання права власності на спадкове майно за законом після смерті батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме на 7/24 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1.

Посилався на те, що спірне господарство відноситься до колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12 Після її смерті відкрилася спадщина на ? частки житлового будинку знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Спадкоємцями, які прийняли спадщину були ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Вказує, що він та його сестра ОСОБА_6 являються спадкоємцем ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, після його смерті відкрилася спадщина за заповітом.

Вказує, що його батьку належить право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_8, як інваліду 2 групи і його частка складає 1/18 від спадкового майна.

Вважає, що йому як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_11 належить право власності 7/24 частки домоволодіння, з яких 6/24 частки після смерті ОСОБА_12, та 1/24 частки після смерті ОСОБА_8

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 6 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ.«А», загальною площею 52,2 кв.м, житловою площею 22,2 кв.м, тераси літ.«А1», ґанку «а», ґанку «б», ґанку «в», сараїв літ.«Б», «Г», «Д», «Е», літньої кухні літ.«В», убиральні «Є», колодязю №1, огорожі №2, №5, №10, хвіртки №3, №4, №6, №8, воріт №7, №9, вимощення №І, всього загальною вартістю 154 055 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, позов ОСОБА_7 задовольнити в повному об'ємі.

Вважає, що Глибоцьким районним судом при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та судом використано обставини, які не встановлювались, а відповідно і не були доведені в судовому засіданні. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Вказує, що з доданих до позову заповіту, свідоцтва про шлюб прізвище заповідача та його дружини зазначено «ОСОБА_12», в той час, як в копії по господарської книги особового рахунку НОМЕР_3 та в акті відведення земельної ділянки прізвища членів колгоспного двору зазначені «ОСОБА_12», вважає, що дана обставина повинна була бути з'ясована.

Зазначає, що на момент припинення колгоспних дворів у спірному будинковолодінні були він, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 тому кожному з них належить по 1/3 ідеальній частці будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Крім того, позивач по первісному позову просив визнати за ним право власності після смерті його діда ОСОБА_8. Але суд, під час розгляду справи не уточнював позовні вимоги, та в супереч вказаній вимозі позивача, в резолютивній частині не вказав прізвище, ім'я та по батькові спадкодавця, після якого спадкує позивач.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, який заповідав все своє майно ОСОБА_4 - позивачу у даній справі (а.с.7,6).

Позивач ОСОБА_4 у встановленому в законі порядку прийняв спадщину, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії на (а.с.13).

Батьком відповідача ОСОБА_7 був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його матір'ю була - ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.112, 113, 114).

ОСОБА_12 та ОСОБА_8 були подружжям (а.с.195).

Після смерті ОСОБА_12 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_8, про що свідчать матеріали спадкової справи на (а.с.191-198).

Особи, які брали участь у справі не заперечували, що ОСОБА_12, і ОСОБА_12 є одна і та ж особа. Також не було заперечень, що ОСОБА_8 та ОСОБА_8 є також одна і та ж особа.

З довідки сільського голови на а.с.105 убачається, що господарство, яке належало померлому ОСОБА_8 відносилося до категорії колгоспних дворів.

З копій особових рахунків на (а.с.153-156, 25) також убачається, що господарство, головою якого був ОСОБА_8 відноситься до категорії колгоспних дворів.

15 січня 2014 року судова палата у цивільних справах ВСУ при розгляді цивільної справи № 6-145цс13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним висловила правову позицію наступного змісту: задовольняючи позов про визнання права власності на частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями на підставі статей 120, 123 ЦК УРСР, суди виходили з того, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, посилаючись на витяг із погосподарської книги та свідоцтво про право власності на цей будинок.

Порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.

За таких обставин застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без з'ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, є помилковим.

Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69 встановлено, що суспільна група господарства в основному встановлюється в залежності від роду занять голови двору, крім випадків, коли у дворі проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства незалежно від роду занять голови двору відносяться до господарств колгоспників. Господарства пенсіонерів також відносяться до колгоспних дворів при умові, якщо не мають працюючих членів двору.

Ксерокопіями документів, які були долучені до матеріалів справи за клопотанням представника апелянта убачається, що ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 була членом колгоспу ім. Кірова (а.с.283-287).

ІНФОРМАЦІЯ_5 вона досягла пенсійного віку.

ОСОБА_8, 1929 року народження працював монтером шляхів у Львівській залізниці (а.с.280-282).

Таким чином, колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8, перетворився з ІНФОРМАЦІЯ_5 у господарство робітників.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 02.03.1973 року №3 розмір частки колишнього колгоспного двору в спільному майні , яке належить дворові і збереглося після його перетворення в господарство робітників, встановлюється згідно з ст.123 ЦК УРСР. Тому при поділі майна, яке є спільною сумісною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору.

Відповідно до копії особового рахунку на а.с.155 відповідач ОСОБА_7 був членом двору разом з ОСОБА_8, ОСОБА_12

Текстом позовної заяви ОСОБА_7 на а.с.150, копією особового рахунку на (а.с.155), актом на (а.с.158) встановлено, що відповідач ОСОБА_7 01.01.1989 року вийшов з двору, головою якого був ОСОБА_8 і в 1993 році збудував будинок.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог ОСОБА_7

Доводи позивача про те, що внаслідок продовження його проживання у дворі після виділу він набув повторно право на частку у майні колгоспного двору є безпідставними, оскільки з 1987 року двір перестав бути колгоспним.

Крім того, у разі порушення прав позивача при виділі з двору він вправі був звернутися з вимогами до членів двору, що залишилися, і до суду про захист свого порушеного права протягом трьох років з часу виходу (ст.71,76, 80 ЦК УРСР). Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Поважних причин пропуску строку позовної давності у справі не встановлено.

Однак, оскільки вимоги позивача по суті є безпідставними, то суд першої інстанції правильно відмовив у позові саме з цих підстав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування цього рішення з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_7 і про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Помилкове зазначення судом першої інстанції у мотивах, що ОСОБА_7 належними та допустимими докази не довів свою участь працею і коштами у веденні спільного господарства двору протягом трьох років підряд до 15.04.1991 року не може бути підставою для скасування рішення суд першої інстанції.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий Чупікова В.В.

Судді: Яремко В.В.

Міцней В.Ф.