Ухвала суду № 61983729, 12.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9536/14-ц 12.10.2016 12.10.2016

Справа № 490/9536/14-ц

Провадження №22-ц/784/2218/16 Головуючий у 1-й інстанції: Чулуп О.С.

Доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Бондаренко Т.З.,

суддів: Лисенко П.П., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Тищенка Л.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2016 року за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4

про виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю подружжя, шляхом отримання грошової компенсації її вартості та припинення права власності на частку в спільному майні ,

в с т а н о в и л а :

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю подружжя, шляхом отримання грошової компенсації її вартості та припинення права власності на частку в спільному майні.

В обґрунтування заявлених вимог в позові зазначено, що квартиру АДРЕСА_1 сторони придбали під час перебування в шлюбі та оформили на неї право власності на ім'я відповідачки ОСОБА_4 Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2011 року за позивачем визнано право власності на 1\3 частину спірної квартири (а.с. 8-10).

Позивач, вказуючи що після розірвання шлюбу з відповідачкою проживання в одній квартирі є неможливим, реальний її поділ є також технічно неможливим, тому він просив здійснити поділ вказаної квартири шляхом припинення його права власності на 1/3 частку в цій квартирі стягнувши з відповідачки на його користь грошову компенсацію в розмірі вартості належної йому частки квартири.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив вказане рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд вважав встановленими обставини, які не є доведеними належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2011 року залишено без змін, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розподілено сумісно нажите майно подружжя та за позивачем визнано право власності на 1/3 частину у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Із змісту вказаного рішення слідує, що інші 2/3 частин належать відповідачці (а.с. 20-22).

Право часткової власності на вказану квартиру сторін зареєстровано у відповідному державному реєстрі ( а.с. 11, 101-102).

Сторони розірвали шлюб в березні 2011 року і, як зазначає позивач сумісне проживання в даній квартирі є неможливим (а.с. 5).

Відповідно до висновків будівельно-технічно-товарознавчої експертизи № 115 від 17 грудня 2015 року, 1/3 частка спірної трикімнатної квартири АДРЕСА_1, не може бути виділена в натурі через розташування її на 8 поверсі будинку, в зв'язку з чим технічно не можливо облаштування окремого входу-виходу, а також додаткові кухню та санвузол (а.с. 56-76).

Відповідно до положень ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст. 183 цього Кодексу, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Так, відповідно до положень вказаної правової норми позивач має право вимоги компенсації вартості належної йому частки в спільному частковому майні.

Згідно з висновком зазначеного експертного дослідження ринкова вартість 1/3 частки спірної квартири становить 231320 грн. (а.с.76)

В той же час, відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник користується майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Отже, відповідно до наведених норм, позивач має не тільки права, а і відповідні обов'язки власника.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з відповідачкою в спірній квартирі. Докази щодо наявності в неї іншого житла в матеріалах справи відсутні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2013 року ОСОБА_2 вселено в спірну квартиру, вказане рішення перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі (а.с. 103, 123).

На утримання спільної дитини з позивача на підставі рішення Центрального районного суду м.Миколаєва стягнуто аліменти на користь відповідачки. Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_2, як боржника за виконавчим листом № 2-5902/2011 від 23 лютого 2012 року станом на 1 листопада 2015 року становить 13681 грн. 03 коп. (а.с.105).

Відповідачка ОСОБА_4 працює в ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді старшого інспектора з кадрів та має середню заробітну плату 9240 грн. 32 коп. (а.с. 104).

Будь-які інші докази, щодо належності відповідачці нерухомого чи рухомого майна в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства в тому числі є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам, які надали сторони, дав належну оцінку та дійшов вірного висновку про те, що з урахуванням рівня ринкової вартості 1/3 частини спірної квартири та матеріального стану відповідачки, остання не має реальної можливості сплатити компенсацію в сумі 231320 грн. а покладення на неї такого обов'язку становитиме для неї надмірний тягар та може призвести до негативних наслідків. До того ж, позивачем не використано такий спосіб вирішення спору, як визначення порядку користування спірною квартирою.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям викладеним в останніх постановах Верховного Суду України у справах: № -8265св08 від 22 квітня 2009 року, № № 6-2925цс15 від13 січня 2016 року.

Крім того, при вирішенні даної справи слід враховувати, що правовий режим спільної власності подружжя має свої особливості. Так, відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки, позивачка заперечує щодо задоволення позову, грошову суму в розмірі вартості 1/3 частини квартири на депозитний рахунок вона не здійснювала.

Враховуючи наведене, а також принцип справедливості та розумності та добросовісності районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не містять відомостей про факти, які би спростували наведені висновки суду, а полягають в несприйнятті цих висновків, тому вони (доводи) підлягають відхиленню.

За вказаних обставин, рішення районного суду, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права , на підставі ст. 308 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді Т.З.Бондаренко

П.П. Лисенко

В.І. Темнікова