Рішення № 61980389, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1072/16-ц 22-ц/774/1256/К/16

Справа № 215/1072/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/1256/К/16 Квятковський Я.А.

Категорія 26 (Ш) Доповідач: Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар: Маслова К.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (в теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») - Доценко Тетяни Юріївни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (в теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (в теперішній час Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», далі - ПрАТ «ПівнГЗК») з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 05.11.2015 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 40%, з них 30% - по радикулопатії та 10% - по хронічному обструктивному захворюванню легень, починаючи з 26.10.2015 року по 01.11.2016 року та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01 жовтня 2016 року.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПАТ «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2016 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 29.07.2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково та на його користь з ПАТ «ПівнГЗК» стягнуто 32000 грн. моральної шкоди без урахування податків та обов'язкових платежів, а також на користь держави - судовий збір 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, працюючи з 06.07.1979 року по 09.10.1981 року на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 16.10.1981 року по 04.05.1982 року та з 06.09.1983 року по 24.01.1990 року підземним кріпильником на шахті Леніна ВО «Кривбасруда», з 03.11.1998 року по 06.11.2015 року дробильником ДФ-1 ВАТ «ПівнГЗК», в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, отримав професійні захворювання. 06.11.2015 року позивач звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 6-13).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 06 серпня 2015 року у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозом: 1) радікулопатія попереково-крижова і шийна з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецедивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеню), остероатрозу в поєднанні з періатрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФС першого-другого ступенів); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) група «А», легенева недостатність першого ступеню (а.с.15).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 вересня 2015 року причиною виникнення зазначених професійних захворювань є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу (а.с.14-17).

Висновком МСЕК від 05.11.2015 року ОСОБА_2 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40%, з них: 30% - по радикулопатії, 10% - по ХОЗЛ, а також третю групу інвалідності, починаючи 26 жовтня 2015 року по 01 листопада 2016 року з наступним переоглядом у жовтні 2016 року (а.с. 24, 25).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 вересня 2015 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_2, встановити неможливо, враховуючи тривалість роботи позивача протягом 8 років в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, не знімає з відповідача ПАТ «ПівнГЗК» обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ПАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Між тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2, є значно завищеним.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом без повного урахування роз'яснень, наведених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів - 8 років, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, який становить 40 %, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а також пов'язані з отриманими професійними захворюваннями фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 32000 грн. до 22000 грн.

Керуючись ст. 303, 307, ст. 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (в теперішній час Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2016 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши цей розмір з 32000 гривень до 22000 (двадцяти двох тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л..В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

Я.М. Бондар