Вирок № 61978019, 20.09.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5696/14-к

Провадження № 1-кп/175/253/14

Вирок

Іменем України

20 вересня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Воздвиженського О.Л.,

за участю секретаря Перепелиці Я.С.,

прокурора Нероди Д.Д.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12014040440002757 відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, працюючого менеджером ЧАО ІДС, вдівця, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, інн НОМЕР_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

10 листопада 2014 року близько 05.00 години, ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, який належить - ОСОБА_5, здійснював рух по автодорозі Р-52 «Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» зі сторони села Єлізаветівка Дніпропетровської області в напрямку селища Партизанське Дніпроптровського району Дніпропетровської області в лівому ряді руху, з включеним ближнім світлом фар, зі швидкістю близько 40-50 км/годину, більш точно швидкість руху встановити на даний час не виявилось можливим.

В дорозі, в районі 36 км + 350 м автодороги Р-52 «Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» ОСОБА_4 в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, при димовій завісі, не вибрав безпечну швидкість і при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобілю НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в попутному з ним напрямку по лівій смузі руху, по полосі його руху, зі швидкістю близько 20 км/годину, якого він об'єктивно спроможний був виявити, якщо б рухався з безпечною швидкістю, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду перешкоди не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

При зіткненні транспортних засобів водію автомобілю «Хюндай-акцент» ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами другого, третього та червертого ребер по пахвовій лінії ліворуч з явищами лівостороннього пневмотораксу, які відносяться згідно висновків судово-медичної експертизи № 4806-е до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виражається в тому, що водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, які вказують:

п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»,

п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,

п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах відстані видимості дороги»,

п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, вказаних у обвинувальному акті не визнав і пояснив, що 10 листопада 2014 року близько 05 години 00 хвилин він рухався по автодорозі з м. Дніпродзержинська в сторону м. Дніпропетровська на автомобілі НОМЕР_2. Після знаку кордону між Петриківським та Дніпропетровським районами він, рухаючись в лівій полосі зі швидкістю 40-50 км/г, в'їхавши в зону задимлення, здійснив екстрене гальмування та відчув удар в передній частині свого автомобіля, та одразу зупинився. Після чого він вийшов із машини та побачив, що впритул до передньої пошкодженої частини його автомобіля НОМЕР_3, між якими були осип скла та бруду. Близько 08 години швидка медична допомога, забрали його та водія ОСОБА_2 до медичних закладів. До приїзду швидкої, співробітникі ДАІ на місці ДТП не було.

Провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного судом діянні підтверджується наступними доказами.

Показяннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що 10 листопада 2014 року близько 05 години 00 хвилин, він рухався по автодорозі із м. Дніпродзержинська в сторону м. Дніпропетровська на автомобілі НОМЕР_3. Після проїзду споруди хреста, він, рухаючись по лівій полосі, в'їхав в зону задимлення, знизив швидкість до 15-20 км/г. Через деякий час він відчув удар в задню частину свого автомобіля, від чого втратив свідомість. Прийшовши до свідомості, він вийшов з автомобіля через пасажирські двері та побачив, що автомобіль «Тайота-Прадо» з пошкодженою передньою частиною стоїть впритул до пошкодженої задньої частини його автомобіля. Близько 08 години його та ОСОБА_4 приїхала машина швидкої медичної допомоги та доправила їх до лікувальних закладів. До цього часу співробітникі ДАІ на місце ДТП не прибули.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який у суді показав, що він не був очевидцем ДТП, яке сталося 10.11.2014 року на автодорозі Р-52, що він був писутній при складанні інспектором схеми ДПТ, яку він підписав. Також пояснив, що на місці ДТП бачив автомобіль «Хюндай Акцент» у якого була пошкоджена задня частина, до якого впритул стояв автомобіль «Тойота Прадо», у якого була пошкодження предня частина, також бачив осипи уламків зазначених автомобілів.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором ДАІ, 10 листопада 2014 року він виздив на місце ДТП, яка сталася на 36 км дороги Р-52 за участю автомобілів «Тайота Прадо» і «Хюндай Акцент» та складав схему місця ДТП де зафіксував наслідки ДТП у відсутності водіїв транспортних засобів.

Допитаний у суді експерт ОСОБА_9 повідомив, що він проводив судову-автотехнічну експертизу № 70/27-925 від 22.12.2014 року, висновки якої він підтвердив. Також пояснив, що для проведення експертизи йому було достатньо даних, які містилися в матеріалах справи та будь-яких додаткових матеріалів чи документів він не запитував у слідчого чи у будь-яких осіб.

Вина ОСОБА_4 підтверджується письмовими доказами - матеріалами кримінального провадження дослідженими під час судового розгляду, а саме:

-витягом з кримінального провадження № 12014040440002757, відповідно до якого вбачається, що 10.11.2014 року на автодорозі «Полтава-Дніпропетровськ» сталося ДТП за участю автомобіля «Тойота» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого, останній отримав тілесні ушкодження (т.1 а.п. 1);

-рапортом оперативного чергового черговї частини Дніпропетровського РВ, відповідно до якого вбачається, що 10.11.2014 року до Дніпропетровського РВ надійшло повідомлення по телефону від оператора «102» про те, що 10.11.2014 року на автодорозі «Полтава-Дніпропетровськ» сталося ДТП за участю автомобіля «Тойота» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого, останній був госпіталізований до шостої міської лікарні,на місце направлено СОГ (т.1 а.п. 2);

-рапортом ІзОМДТП ВДАІ з обслуговування Дніпропетровського району та схемою ДТП до нього, вбачається, що 10.11.2014 року о 05.15 годині на 36 км автодороги «Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» сталося ДТП. Під час виїзду на місце пригоди, було встановлено, що водій автомобіля «Тойота Прадо» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 не витримав безпечної швидкості, не врахував дорожні обставини в наслідок чого здійснив зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем «Хюндай Акцент» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, під час ДТП ніхто не постраждав, автомобілі отримали механічних пошкоджень, та через деякий час водії звернулися до медичного закладу з тілесними ушкодженнями (т.1 а.п. 7-8);

-Висновком експерта № 2746 від 28.11.2014 року та фото таблицею до нього, з яких вбачається, що вузли, деталі, механізми, які пошкоджені на автомобілі НОМЕР_3 і вимагають заміни відображені на стор. 8-10. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням заміни запасних частин складає 192213,07 грн. Розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобиля НОМЕР_3 становить 171549,54 грн. (т. 1 а.п. 14-31);

-Висновком експерта № 70/27-925 від 22.12.2014 року, з якого вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота-Прадо» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «Тойота-Прадо» ОСОБА_4 при заданому механізмі ДТП не

відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. В діях водія автомобіля «Тойота-Прадо» ОСОБА_4 при заданому механізмі ДТП, до моменту виявлення водієм задимленої ділянки дороги, не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР. Дії водія автомобіля «Тойота-Прадо» ОСОБА_4 при заданому механізмі ДТП, після виявлення водієм задимленої ділянки дороги, не відповідали вимогам п. 12.2 ПДР. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Хюндай-акцент» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Хюндай-акцент» ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам п.1.5 Правил дорожнього руху (т.1 а.п.48-50);

-Висновком експерта № 4806е розпочатої 11.12.2014 року та закінченої 12.12.2014 року, відповідно до якого вбачається, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 2-го, 3-го та 4-го ребер по пахвовій лінії ліворуч з явищами лівостороннього пневмотораксу, з прbводу чого було проведено оперативне втручання. Виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в 16 МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. За своїм характером виявлені ушкодження у вигляді: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 2-го, 3-го та 4-го ребер по пахвовій лінії ліворуч з явищами лівостороннього пневмотораксу -відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. В умовах стаціонару була взята кров для дослідження на наявність алкоголю (результат №1751 від 10.11.2014 року) - алкоголь в крові не виявлений (т.1 а.п. 54-57);

-Висновком експерта № 912 від 31.12.2015 року відповідно до якого вбачається, що ситуація ДТП, що сталася 10.11.2014 року та її наслідки, що досліджуються за справою, є психотравмувальними для особистості потерпілого ОСОБА_2 Внаслідок указаної події ДТП потерпілому ОСОБА_2 завдані фізичні та психічні страждання (моральна шкода), які за ступенем інтенсивності, довготривалістю дії та негативними соціально-психологічними наслідками для життєдіяльності ОСОБА_2, є суттєвими. Виходячи з обсягу наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження, судового провадження та додаткових матеріалів, за умов встановлення судом факту завдання діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок події ДТП, що сталася 10.11.2014 року, орієнтовний розмір її відшкодування може відповідати 288 мінімальним заробітним платам (розмір грошового еквіваленту на момент виконання даної судово-психологічної експертизи становить 396 864 грн.) (судовий том 1 а.п. 234-347);

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2016 року, план-схемою до протоколу слідчого експерименту та фото таблицею до них, з яких вбачається, що експеримент проводився на 36 км автодороги Р-52 при похмурій погоді, природному освітленні за участю потерпілого ОСОБА_2, спеціаліста авто техніка НДЕКЦ МВС України ОСОБА_10, в присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів (фотоапарат «самсунг») та встановлено, що 10.11.2014 року близько 05.00 години, ОСОБА_4 на 36 км автодороги Р-52 «Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка» керував автомобілем «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «Хюндай Акцент» державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, при ДТП останньому спричинені тяжкі тілесні ушкодження. По показам потерпілого ОСОБА_2 було встановлено місце зіткнення транспортних засобів, яке розташовано в районі 36 км автодороги Р-52, на відстані близько 350 м від таблички, яка вказує на кілометраж. Інспектор сектору ДОП ОСОБА_8 не заперечував, що місце зіткнення транспортних засобів засобів відбулося в цьому ж місці, в районі 36 км автодороги Р-52. За показаннями потерпілого ОСОБА_2 було встановлено і сфотографовано розташування автомобілів «Хюндай Акцент» і «Прадо» після ДТП, автомобілі знаходяться в лівому ряді руху, лівими колесами біля лівого краю проїзної частини (судовий том 2 а.п. 53-59);

-Висновком експерта № 5/10.4/10.1-519/520 від 25.07.2016 року, відповідно до якої місце зіткнення автомобілів «Тойота-Прадо» та «Хюндай-Акцент» в повздовжньому напрямку розташоване перед початком осипу скла та пластику від пошкоджених транспортних засобів, а в поперечному напрямку воно розташоване в лівій смузі проїжджої частини, рух по якій здійснюється в напрямку м. Дніпропетровська (в напрямку руху автомобілів - учасників ДТП). Більш точно визначити розташування місця зіткнення вказаних транспортних засобів не надасться можливим. Згідно висновків дослідження по першому питанню - розташування місця зіткнення згідно схеми ДТП від 10.11.2014 року, яке на схемі позначене хрестиком між автомобілями «Тойота-Прадо» і «Хюндай-Акцент», які зупинились, з технічної точки зору неспроможне. Згідно слідової інформації та кінцевого розташування автомобілів «Тойота-Прадо» та «Хюндай-Акцент», зафіксованих на схемі ДТП від 10.11.2014 року, а також на фотознімках, які є в матеріалах справи, обидва автомобілі - учасники ДТП до зіткнення рухались в попутному напрямку. Швидкість руху автомобіля «Тойота-Прадо» була більшою за

швидкість руху автомобіля «Хюндай-Акцент», бо у іншому випадку зіткнення не відбулося б. Швидкість руху автомобіля «Тойота-Прадо» до початку гальмування, згідно зафіксованих на схемі ДТП слідів гальмування коліс даного автомобіля, дорівнює не менш ніж 58,6 км/год. Дане значення швидкості руху автомобіля «Тойота-Прадо» є мінімальним, оскільки в розрахунку не враховані витрати кінетичної енергії на деформацію деталей при зіткненні. Врахувати останнє не надаєтьтся можливим із-за відсутності науково-обгрунтованої та достатньо апробованої методики подібних досліджень. Автомобілі «Тойота-Прадо» та «Хюндай-Акцент» при русі по одній смузі могли зупинитись у місці, яке на схемі ДТП від 10.11.2014 року позначене, як місце зіткнення (згідно схеми його розташування - між зупинившимися автомобілями), могли при застосуванні гальмування обома водіями. В даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «Тойота-Прадо» ОСОБА_4 при заданому механізмі ДТП не відповідали вимогам п. 12.2 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Хюндай-Акцент»

ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п.п. 1.5 та 12.2 Правил

дорожнього руху. В діях водія автомобіля «Хюндай-Акцент» ОСОБА_2, при заданому механізмові події, не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору могли перебувати в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. (судовий том 2 а.с. 107-114).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Ці докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке виразилося в порушенні Правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2

Доводи обвинуваченого про свою невинуватість, суд розцінює як обрану ним форму захисту спрямовану на уникнення покарання за скоєне, та направлену на ухилення від покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки ці доводи спростовуються вище переліченими доказами, і зокрема послідовними показаннями свідків та потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами, і які суд розцінює як об'єктивні, та такі, що не переслідують мети обмовити ОСОБА_4

Твердження обвинуваченого про його невинуватість спростовуються сукупністю наведених доказів, які свідчать, що саме з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, якій він міг запобігти шляхом своєчасного виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Доводи захисника про недопустимість доказів, а саме: схеми, від 10.11.2014 року складеної інспектором ВДАІ з обслуговування Дніпропетровського району ОСОБА_8, суд вважає не обґрунтованим, та не приймає до уваги, оскільки на момент складання схеми не було відомо, що водії отримали тілесні ушкодження, але відомо, що звернулися за медичною допомогою. Щодо протоколу допиту ОСОБА_4 від 05.12.2014 року в якості свідка та протоколу допиту ОСОБА_4 від 26.12.2014 року в якості підозрюваного, встановленно, що судом допитаний під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4, що під ча надання показів як підозрюваного, йому було забезпечено право на захист. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не змінював наданих показів як під час досудового слідства, так і в суді. Суд не вбачає підстав, зазначене вище вважати недопустимими доказами.

П'ять аркущів паперу з відображенням цифрового фото із зображенням автомобілів без ідентифікаційних ознак (номерів державної реєстрації або номеру кузову) без дати здійснення фотозйомки, які були досліджені, на які сторона захисту посилається як на недопустимі докази, та на невідповідність та порушення отримання зазначених доказів є безпідставними та не обґрунтованими. Як встановлено, вказані фотознімки були зроблені безпосередньо після ДТП свідком ОСОБА_7 на його мобільний телефон, тому потерпіла сторона не мала змоги надати їх під час досудового слідства, у зв'язку з відсутністю відомостей про їх існування та були надані представником потерпілого під час судового розгляду. Щодо неможливості впізнати транспортний засіб по зазначеним фотознімках, судом допитаний потерпілий, який пояснив, що на знімках зображено саме його автомобіль та автомобіль обвинуваченого, та пояснив, що окрім зазначеного ДТП, інших ДТП за його участю не відбувалося, та вказав, що на знімках зображена подія даного ДТП. Пояснення обвинуваченого, про те, що він не може впізнати транспортні засоби, суд не приймає до уваги та розцінює як намагання обвинуваченого заперечити об'єктивні обставини за для уникнення відповідальності та вибравши такий засіб захисту.

Надані стороною захисту дослідження № 5/10.1-327 від 18.04.2016 року та № 3 від 02.03.2015 року зроблені експертом ОСОБА_11 є виключно особистою думкою спеціаліста, який під час допиту в суді повідомив, що робив свої дослідження виходячи виключно з поданих стороною захисту копій, які він вважав матеріалами справи та безпосередньо з матеріалами кримінального провадження не ознайомлювавя, а відповідав лише на питання захисника. Крім того, в своєму дослідженні експерт ОСОБА_11 зазначив, що в нього відсутня можливість надати оцінку діям учасників ДТП. Таким чином, зазначені дослідження не мають доказового значення, тому суд не приймає їх до уваги.

При судовому розгляді справи було задоволено клопотаня представника потерпілого про проведення слідчого експерименту для встановлення фактів та обставин, які мають істотне значення для розгляду справи, та з метою, як зазначено стороною захисту, усунення розбіжностей у відомостях зібраних досудовим слідством. На підставі чого було винесено ухвалу від 21 вересня 2015 року та повторну ухвалу від 27 січня 2016 року, про проведення слідчого експерименту заздалегідь були повідомленні всі учасники кримінального провадження. Під час судових дебатів захисник та обвинувачений також підтвердили про те, що були повідомленні про час, місце та підстави проведення зазначеної слідчої дії таким чином вони не були позбавленні можливості прийняти участь у її проведенні. Суд не вбачає порушення інтересів обвинуваченого та вказує на те, що дана слідча дія виконувалася з додержанням вимог чинного законодавства та на думку суду є допустимим доказом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Таким чином, суд підсумовує, що докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

Доводи захисту про недопустимість доказів і необхідність винесення виправдувального вироку є необґрунтованими.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину та необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи й особу ОСОБА_4 - раніше не судимий, і не притягався до кримінальної відповідальності, працює менеджером ЧАО ІДС, вдівець, має на утриманні двох малолітніх дітей, один з яких має інвалідність, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом'якшують покарання, суд вважає наявність на утримання дітей, один з яких має інвалідність.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням обставин справи і особи ОСОБА_4, який відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, а також наявність у діях ОСОБА_4 невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП (згідно висновку експерта № 70/27-925 від 22.12.2014 року), а також позиції прокурора та враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, із застосуванням ст. 75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, достатнім, відповідати особі обвинуваченого і обставинам вчиненого ним злочинів.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із наслідків дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КПК України суд не вбачає, оскільки обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєння кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Однак, приймаючи до уваги, що на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року (в редакції від 06.05.2014 року) ОСОБА_4 підпадає під дію ст.1 п. «в» цього Закону, оскільки має двох неповнолітніх синів ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 (дитина-інвалід відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 17.09.2009 року) та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 народженя. Інформації, що обвинувачений, відносно дітей не позбавлений батьківських прав, суду стороною захисну не надано, тому суд позбавлений можливості застосувати відносно ОСОБА_4 даний Закон.

Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню на підставі ст.ст.1166, 1195 ЦК України у розмірі 180279,99 грн. і 10657,50 грн. (втрачений заробіток за два місяці), що підтверджується наданими письмовими доказами.

Його ж вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 288 мінімальних заробітних плат підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого чи позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

За приписом частини 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, діями якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного поновлення (ч.1 ст.276 ЦК України).

Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст.276 ЦК України). Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст.280 ЦК України).

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, а також висновку експерта № 912 від 31.12.2015 року з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерплого підлягає стягненню 417600 грн. за завдану моральну шкоду.

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення, оскільки не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст.124 КПК України з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі пунктів 2,3,4 ч. 1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції за місцем свого проживання і повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_2 180279,99 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10657,50 грн. - втрачений заробіток за два місяці, а також 417600 грн. за завдану моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_4 393 (триста дев'яносто три) грн. 12 коп. на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (одержувач платежу УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, номер рахунку 31118115700004, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу за експертизу № 70/27-925 від 22.12.2014 року).

Автомобіль «Тойота-Прадо» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який відповідно до зберігальної розписки переданий ОСОБА_4, після набрання вироком законної сили, залишити у розпорядженні власника.

Автомобіль «Хюндай-акцент» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який відповідно до зберігальної розписки переданий ОСОБА_7, після набрання вироком законної сили, залишити у розпорядженні власника.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинувачений - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя О.Л. Воздвиженський