Постанова № 61976932, 11.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24049/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1С

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Горяйнова А.М.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдакс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Алдакс" до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алдакс", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №00054522203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенння, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2015 року посадовими особами ГУ ДФС м. Києва проведено фактичну перевірку ТОВ «Алдекс».

Згідно висновків ОСОБА_2 перевірки від 10.07.2015 року №94/26/00/22/23730404, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Алдекс» норм законодавства з регулювання обігу готівки, а саме: несвоєчасне та неповне оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій за період з 11.06.2015 по 18.06.2015 року на суму 49259,68грн., оскільки книга обліку розрахункових операцій №26500099115р/4 закінчена 10.06.2015 року, а книга обліку розрахункових операцій №26500099115р/5 зареєстрована в ДПІ 19.06.2015 року.

Податковий орган посилається на те, що в період з 11.06.2015 по 18.06.2015 року у позивача була відсутня книга ОРО. Дане підтверджується тим, що книга обліку розрахункових операцій №26500099115р/4 закінчена 10.06.2015 року, а книга обліку розрахункових операцій №26500099115р/5 зареєстрована в податковому органі - 19.06.2015 року. При цьому, факт відсутності книги ОРО у зазначений період не заперечується самим позивачем.

Так, на підставі даного ОСОБА_2 перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №00054522203, яким позивачу, в порушення вимог п.2.6 гл.2 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України» та на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Закону України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 246298,40грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже відсутні належні правові підстав для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належить принцип презумпції правомірності рішень платника податку, визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Кодексу, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також вказане положення зазначене в п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за порушення при використанні РРО встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО).

Так, відповідальність передбачена, зокрема, за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (п. 1 ст. 17 Закону про РРО), за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в КОРО (п. 4 ст. 17 Закону про РРО).

Як вбачається з викладеного, Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено відповідальності за невнесення запису до КОРО у разі наявності Z-звіту.

При цьому, слід звернути увагу, що пунктом 113.3. ст. 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Оскільки здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) належить до повноважень контролюючих органів, то застосування ними до платників податків штрафних санкцій, встановлених підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, суперечитиме згаданій нормі п. 113.3. ПК України, а отже буде неправомірним.

Враховуючи викладене, а також положення ПК України щодо можливості встановлювати відповідальність виключно законами України, колегія суддів дійшла висновку про те, що у випадку виявлення порушень порядку готівкового обігу, які мали місце вже після набуття чинності ПК України, норми Указу Президента щодо застосування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки не можуть бути застосовані, оскільки вони є нормами підзаконного нормативного акту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення) вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, облік в КОРО здійснюється на основі даних РРО, а саме на підставі Z-звіту. Проте чинне законодавство не роз'яснює, що саме розуміється під «здійсненням обліку готівкових коштів» в КОРО.

Тобто, враховуючи норми законодавства можна припустити, що роздрукування касового чека при проведенні розрахункової операції, а в кінці дня виконання Z-звіту, вже можна вважати оприбуткуванням готівки.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, позивачем за період з 11.06.2015 по 18.06.2015 року здійснювалось повне оприбуткування готівки та роздруковувались щоденні звіти. А отже, відсутність книги ОРО у позивача за вищевказаний період можна трактувати як порушення порядку ведення КОРО, а саме п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 № 614.

Аналогічні висновки зазначені також в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справах № К-6211/09 від 22.11.2011 року, № К-11524/10 від 22.03.2012 року та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року у справі №2а-9937/11/2670.

Також, колегія суддів звертає увагу на п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де зокрема зазначено, що в разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно зясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У звязку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, а постанову суду скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдакс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алдакс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києва від 30.07.2015 року №00054522203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

ОСОБА_2

Повний текст складено 13.10.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

ОСОБА_2