Ухвала суду № 61976931, 11.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/866/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач СВК «Черповоди» звернувся до суду з позовом до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.06.2016р. № НОМЕР_1 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Уманська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який зявився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Черповоди», код ЄДРПОУ 05533310, зареєстровано як юридичну особу 24.03.2000р.

17 червня 2016 року Уманською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, яким застосовано до СВК «Черповоди» за період з 21.03.2015р. по 21.05.2015р. штраф у розмірі 13 586 грн. 23 коп. та нараховано пеню у розмірі 706 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон).

Статтею 4 Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Положеннями ч. 8 ст. 9 Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів звертає увагу, що вказаний Закон зобов'язує платників єдиного внеску своєчасно сплачувати відповідні платежі, а у разі порушення строків їх сплати передбачає накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була виявлена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у позивача з 21.03.2015р. по 21.05.2015р., у зв'язку з чим, до позивача було застосовано штраф у розмірі 13 586 грн. 23 коп. та нараховано пеню у розмірі 706 грн. 96 коп.

Позивачем подано до Уманської ОДПІ звіт за лютий 2015 року, де в рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті всього» відображено загальну суму єдиного внеску, яка нарахована та підлягає сплаті за лютий 2015 р. у розмірі 30 374 грн. 68 коп.

Станом на 18.03.2016р. у позивача було позитивне сальдо розрахунків з бюджетом у сумі 10 932 грн. 95 коп., що підтверджується карткою особового рахунку позивача, вид бюджету 70 (цільові фонди).

Таким чином, позивач повинен був перерахувати до 20.03.2015р. суму єдиного внеску у розмірі 19 441 грн. 73 коп.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було укладено договір банківського рахунку від 22.11.2012р. № 11817/3, в рамках якого, банк відкриває клієнту рахунок у національній валюті України за спеціальним режимом використання та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку в розмірі встановленому цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що страхові кошти, зараховані на рахунок, можуть бути використані клієнтом виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, якщо інше не встановлено законом.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.

Відповідно до п. 2.14, банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня (п. 2.19).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015р. позивач здійснив перерахування коштів на загальну суму 34 000 грн., відповідно до платіжного доручення від 18.03.2015р. № 100. Зазначене платіжне доручення прийнято банком 19.03.2015р.

Однак, Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» не було оплачено надане позивачем платіжне доручення від 18.03.2015р. № 100.

17.07.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» перебуває у стані припинення, проте, станом на час розгляду справи, запис про припинення юридичної особи до вказаного реєстру не внесено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на час подання платіжного доручення від 18.03.2015р. № 100 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», він не був визнаний неплатоспроможним у встановленому чинним законодавством України порядку.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Зважаючи, що затримка перерахування суми єдиного соціального внеску сталася з вини обслуговуючого банку, а не позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття відповідачем рішення від 17.06.2016 № НОМЕР_1 та його скасування.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог СВК «Черповоди» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 13.10.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Петрик І.Й.

ОСОБА_3