Ухвала суду № 61976681, 12.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2016 рокусправа № 334/11/16-а(2-а/334/83/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21 квітня 2016 р.

у справі № 334/11/16-а(2-а/334/83/16)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 04.01.2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 08 грудня 2015 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 21 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони до суду не зявилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У звязку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.12.2008 року ОСОБА_1Д, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 08.12.2015 року позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 16.12.2015 року №565/с-1 відмовило ОСОБА_1Д, посилаючись на те, що позивач вже отримує пенсію за віку.

Не погодившись з таким рішенням УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у призначені пенсії за віком із здійсненням нового нарахування, оскільки пенсія за віком позивачу вже виплачується.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, що з 21 грудня 2008 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, позивач реалізував своє право на призначення пенсії.

В подальшому, після призначення пенсії, позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.

Приписами статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до статті. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу наведених норм випливає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов'язані з призначенням пенсії нарахування.

Крім того, частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Оскільки позивач з грудня 2008 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2012, 2013, 2014 років, відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя доведено правомірність відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 08 грудня 2015 року відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 21 квітня 2016 р. у справі № 334/11/16-а(2-а/334/83/16) - залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012) з ОСОБА_1 несплаченого судового збору у розмірі 606 (шістсот шість гривень)32 коп.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 13.10.2016 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак