Ухвала суду № 61972204, 11.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24561/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаряЛебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача з отримання від кандидатів заяв про участь у конкурсі та оприлюднення відомостей про них не пізніше ніж за 24 години до його початку на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України;

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 01.10.2015 року про схвалення Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;

визнати протиправними дії відповідача з організації, проведення та встановлення результатів конкурсу на підставі Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, який не набрав чинності;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.10.2015 року про не допуск ОСОБА_3 до участі у конкурсі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою, Позивачем, ОСОБА_2, було подано апеляційну скаргу.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності недопуску ОСОБА_2 до участі у відкритому конкурсі на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, а також щодо дотримання відповідачем процедури прийняття Порядку проведення конкурсу та уже безпосередньо процедурі проведення конкурсу.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що структурні підрозділи Генеральної прокуратури України посади в яких обіймав позивач, наділені функціональними ознаками, притаманними спеціально уповноваженим підрозділам по боротьбі з корупцією, крім того судом зазначено, що в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з організації, проведення та встановлення результатів конкурсу на підставі Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Позивачем не доведено, яким саме чином вказані дії порушують його права та охоронювані законом інтереси.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інтонації, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням засідання Конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - Конкурсна комісія) від 01.10.2015 року схвалено Порядок проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - Порядок), про що складено протокол №4.

Рішенням засідання Конкурсної комісії від 06.10.2015 року затверджено текст оголошення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - конкурс), а також дату його початку - 08 жовтня 2015 року, про що складено протокол № 5.

07.10.2015 року на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України відповідно до п. 5.1 Порядку розмішено оголошення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на/зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Відповідно до змісту оголошення «не допускаються до участі у конкурсі особи, які, відповідно до частини 3-1 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» протягом п'яти років до дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах».

18.10.2015 року ОСОБА_2 особисто до Робочої групи Конкурсної комісії подано заяву про участь у конкурсі на зайняття посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також інші документи передбачені п. 3.2 Порядку.

26.10.2015 року на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України розміщено список 257 осіб, допущених для участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, який не містив даних про особу ОСОБА_2

27.10.2015 року позивачем отримано електронного листа з електронної адреси E-mail: rg.konkurs.sap@ukr.net, який містив повідомлення наступного змісту: «Шановний кандидате! Інформуємо, що рішенням Конкурсної комісії від 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не допущено для участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Відповідно до пункту 9.1 Порядку проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі рішення про недопущення до трестування може бути предметом оскарження. Скарга подається кандидатом особисто до конкурсної комісії (через робочу групу) у письмовій формі не пізніше наступного дня після одержання цього повідомлення. З повагою, робоча група конкурсної комісії».

28.10.2015 року ОСОБА_2 особисто до Робочої групи Конкурсної комісії подано скаргу на недопуск до участі у конкурсі.

28.10.2015 року на засіданні конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі було розглянуто скаргу позивача на рішення комісії від 26.10.2015 року та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги, що підтверджується Протоколом №9.

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (надалі Закону № 1697-VII), діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: 1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Згідно з ст. 7 Закону № 1697-VII, систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону. У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури. Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором України. Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 81 цього Закону. Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України. Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури. Єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування. У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.

На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» Наказом Генерального прокурора України від 22 вересня 2015 року у структурі Генеральної прокуратури України утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (на правах самостійного структурного підрозділу) у складі управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді, а також двох відділів: аналітично-статистичного та документального забезпечення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 81 Закону № 1697-VII, призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визначених ним і Генеральним прокурором України осіб. Склад комісії та порядок проведення нею відкритого конкурсу визначаються керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Призначення на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором України за результатами відкритого конкурсу. Участь у конкурсі можуть брати особи, які відповідають вимогам, визначеним у статті 27 цього Закону. Організацію та проведення конкурсу здійснює конкурсна комісія, до складу якої входять: 1) чотири особи, визначені Радою прокурорів України; 2) сім осіб, визначених Верховною Радою України. Конкурсна комісія є повноважною, якщо до її складу призначено не менше шести осіб. У разі якщо протягом трьох місяців з дня призначення до складу комісії представників Генеральним прокурором України Верховна Рада України не призначить в установленому порядку жодної особи, комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб. Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, про кандидатів, які подали заяву про участь в конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу. Відібрані конкурсною комісією три кандидати на кожну з адміністративних посад в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який вносить кандидатуру на призначення на розгляд Генерального прокурора України. Кандидати на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подаються на розгляд Генерального прокурора України. Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій адміністративній прокуратурі проводиться публічно з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

У той же час, відповідно до частини 31 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» не допускаються до участі у конкурсі особи які, протягом пяти років до дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах та щодо яких є інформація про існування обмежень для призначення на посади прокурорів, встановлених частиною пятою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», а також Законами України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції».Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на сайті Генеральної прокуратури України 07.10.2015 року розміщено оголошення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

В оголошенні зазначено, що до участі у конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі запрошуються особи, які відповідають вимогам частин 1 (щодо наявності громадянства України, вищої юридичної освіти та володіння державною мовою) та 3 статті 27 Закону України «Про прокуратуру».

Так, з рішення Конкурсної комісії від 26.10.2015 року, вбачається, що підставою для відмови в допуску Позивача до участі в конкурсі стало посилання на частину 31 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру», оскільки Позивач протягом останніх пяти років до дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII працював (проходили службу), у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури.

Відповідно до поданих позивачем документів, конкурсною комісією було встановлено, що упродовж останніх 5 років він працював, зокрема, на таких посадах: з 13.06.2012 року по 27.11.2014 року - старшим прокурором відділу захисту інтересів держави та протидії корупції управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України; з 21.07.2014 року Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Колегія суддів звертає увагу, що абзацом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції віднесено органи прокуратури, органи внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Також, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що вказане законодавче визначення таких субєктів встановлено Законом №198-VIII від 12.02.2015 року, який діє з 04.03.2015 року.

У той же час, до набрання чинності вищевказаним Законом поняття «спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції», було визначено Законом України «Про основні засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011року № 3206-VI.

Аналіз змісту ст.5 Закону № 3206-VI свідчить про існування в системі субєктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції - спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (ч.5 ).

Зокрема, згідно ч.5 ст.5 Закону № 3206-VI спеціально уповноважені суб'єкти безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень .

Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, якщо інше не передбачено законом.

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Отже, норми зазначеного закону дають суду підстави вважати, що вказане поняття включає в себе два обовязкових критерії: субєктний та функціональний.

Колегія суддів зазначає, що вказані Закони не визначають підрозділи в системі органів прокуратури, які безпосередньо відповідають зазначеним критеріям, але додатково закріпляють за таким субєктом координаційну функцію.

При цьому, такі підрозділі в системі органів внутрішніх справ та служби безпеки є визначеними.

Статтею 29 Закону № 3206-VI нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства дає суду підстави вважати, що органу прокуратури (структурному підрозділу), який є спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції мають бути притаманні наступні особливі ознаки: можливість здійснення нагляду за спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, можливість здійснення координації діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції.

Зокрема, питання організації діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції визначалися наказом Генерального прокурора України від 25.06.2013 року №10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції».

Так, відповідно до п. 6 цього наказу на Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту покладалися, зокрема функції:

нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування кримінальних корупційних правопорушень, у тому числі у формі процесуального керівництва, яке здійснюється слідчими спеціалізованих прокуратур та органами внутрішніх справ на транспорті, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень у кримінальних провадженнях цієї категорії;

досудового розслідування кримінальних корупційних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 216, ч. 1 п. 1 Перехідних положень КПК України;

нагляду у сфері запобігання і протидії корупції у центральних та місцевих органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях та на об'єктах, визначених галузевим наказом Генерального прокурора України з питань особливостей діяльності прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері;

нагляду за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції органами внутрішніх справ на транспорті, у тому числі підрозділами внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ на залізницях;

складання за наслідками перевірок протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, нагляду за додержанням законів при провадженні у справах за протоколами прокуратур з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

Згідно з п. 2.2. Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 року № 35, завдання і функції самостійного структурного підрозділу, права та обов'язки його працівників визначаються у Положеннях, які затверджуються наказами Генерального прокурора України.

Так, до основних завдань відділу захисту інтересів держави та протидії корупції управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України, в якому працював позивач на посаді старшого прокурора у період з червня 2012 року по листопад 2014 року, згідно з п.п. 5.2.2. Положення про Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 10.09.2012 № 84, було віднесено, зокрема, і правозахисну діяльність з питань додержання вимог антикорупційного законодавства, спрямованого на профілактику, попередження та виявлення корупційних правопорушень на всіх видах транспорту, а також юридичними та фізичними особами, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, що здійснюють свою діяльність у транспортній галузі.

До основних завдань Головного управління зокрема віднесено: додержання законів про адміністративні правопорушення органами та посадовими особами, які уповноважені на виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності (крім справ про порушення прикордонного режиму), корупційні правопорушення; протидії злочинності та корупції у сфері транспорту (п.3.1 Положення).

Отже, виходячи з аналізу вимог ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», п. 3-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, галузевих наказів та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, позивач працював у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, що є перешкодою для прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Стосовно тверджень Позивача щодо тотожності терміну «спеціально уповноважений підрозділ по боротьбі з корупцією», згаданий у п. 3-1 Розділу XIII Закону «Про прокуратуру» 1697-VII від 14.10.2014 року та терміну «спеціально уповноважений підрозділ у сфері протидії корупції», вказаного у ч. 5 ст. 5 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» 3206-VI від 07.04.2011 року, слід зазначити, що всупереч посилань позивача щодо відсутності тотожності у вказаних термінах, судом апеляційної інстанції, також, не вбачається різниці в змісті компетенції вказаних органів, з огляду на те, що і законодавцем вони окремо не вирізняються.

Посилання апелянта щодо відсутності рішення від 26.10.2015 року про відмову у допуску до конкурсу, колегія суддів звертає увагу на те, що досліджуючи протокол від 26.10.2015 року №8 дійшла до висновку, що згідно зі складеного графіку членами конкурсної комісії попередньо опрацьовані пакети документів, наданих претендентами для участі в конкурсі і на підставі чого сформованого три списки кандидатів, які мають члени комісії в якості робочих матеріалів:

Список кандидатів, які не мають законодавчих обмежень до участі в конкурсі;

Список кандидатів, які мають законодавчі обмеження до участі в конкурсі;

Список кандидатів, вивчення документів яких показало, що їх кандидатури потребують додаткового обговорення (зазначена інформація оприлюднена членом комісії ОСОБА_4; а.с. 201, том 1).

З аналізу вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що на засіданні обговоренню підлягали лише кандидатури тих осіб, щодо яких неможливо було застосувати, зокрема, положення п. 3-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, тоді як ОСОБА_2 підпадав під дію цієї норми.

Також, зазначений вище протокол містить список осіб, які не допущені до участі у конкурсі, серед яких зазначено і Позивача (а.с. 214, том. 1).

Таким чином, враховуючи, що структурні підрозділи Генеральної прокуратури України посади в яких обіймав позивач, наділені функціональними ознаками, притаманними спеціально уповноваженим підрозділам по боротьбі з корупцією, тому рішення від 26.10.2015 року конкурсної комісії з відбору кандидатів на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі щодо не допуску позивача до участі у відкритому конкурсі з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі є законно-обґрунтованим та таким, що з наведених підстав скасуванню не підлягає, отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо інших позовних вимог, заявлених Позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони є необґрунтованими, оскільки визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 01.10.2015 року про схвалення Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, оскільки вказаний Порядок прийнято на підставі та у відповідності до чинного законодавства.

Також, вимога про визнання протиправними дії відповідача з організації, проведення та встановлення результатів конкурсу на підставі Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, колегія суддів зазначає, що вказані дії відповідача не впливають на обсяг прав та обовязків ОСОБА_2, оскільки судом встановлено правомірність відмови у допуску до конкурсу позивача.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.О. Аліменко

СуддіН.В. Безименна

ОСОБА_5

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

ОСОБА_6