Постанова № 61961933, 11.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.10.2016р. справа №908/522/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання:ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №12-74 від 11.07.2016р.);від відповідача: ОСОБА_6 (за довіреністю №48 від 31.12.2015р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м.Київна рішення господарського суду Запорізької області від25.04.2016р. (повний текст підписано 04.05.2016р.)по справі№908/522/16 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м.Київдо Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя про стягнення 5424733,07грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київсільелектро», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 5424733,07грн. заборгованості, з якої: пені в розмірі 3296170,91грн., штрафу в розмірі 1767847,76грн., 3% річних в розмірі 282754,36грн. та інфляційної індексації в розмірі 77960,04грн., нарахованих внаслідок невиконання мирової угоди від 10.04.2015р, укладеної між сторонами в рамках справи №908/698/15-г.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2016р. (повний текст підписано 04.05.2016р.) по справі №908/522/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» були задоволені частково, стягнуто з Відповідача інфляційної індексації в розмірі 9650,10грн. та 3%річних в розмірі 33924,69грн.

Рішення місцевого суду було вмотивовано обґрунтованістю стягнення з Відповідача суми інфляційної індексації та 3% річних, нарахованих за прострочення оплати в сумі 2845630,14грн., передбаченої п.4.1 мирової угоди, проте, що стосується залишку заборгованості в сумі 25610672,00грн. (п.4.2 мирової угоди), то нарахування на неї наслідків порушення грошових зобовязань, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України здійснюватися не може через відсутність встановлених строків і порядку погашення означеної суми заборгованості. В свою чергу, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні стягнення з Відповідача пені та штрафу, нарахованих відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки стягнення останніх на підставі означеної норми права можливо лише за порушення виконання не грошових зобовязань.

Публічне акціонерне товариство «Київсільелектро», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

-порушення судом норм процесуального права, а саме не взяття до уваги факту розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі №908/698/15-г на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. та не зупинення у звязку з цим провадження у даній справі, між тим, означеною постановою від 27.04.2016р. було скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду та залишено в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р., якою було виправлено описку в ухвалі про затвердження мирової угоди та викладено графік погашення заборгованості до п.4.2, що має істотне значення для вирішення означеної справи, проте судом зазначено не було;

-зясування судом лише обставин відсутності повного тексту мирової угоди в ухвалі суду від 27.05.2015р. про затвердження мирової угоди без надання оцінки обставинам укладення самої мирової угоди, як самостійного господарського зобовязання, що змінює порядок оплати виниклої заборгованості та містить узгоджений сторонами графік погашення заборгованості;

-обставини, викладені в рішенні суду першої інстанції про відсутність порядку і строків погашення заборгованості, передбачених п.4.2 мирової угоди з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. по справі №908/698/15-г, які суд визнав доведеними, не відповідають обставинам справи, оскільки зазначені твердження спростовуються постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р. по вищезазначеній справі, про наявність слухання по якій Господарському суду Запорізької області було відомо;

-відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу та пені, нарахованих на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, судом не було враховано постанову Верховного суду України від 30.05.2006р., відповідно до змісту якої передбачається стягнення останніх саме за прострочення виконання грошових зобовязань.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддядоповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В. та Колядко Т.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.10.2016р. об 15.45год.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 44, 811, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засідання 11.10.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідача у судове засідання 11.10.2016р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду відзиві на апеляційну скаргу (а.с.а.с.71-80 т.2)

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 27.05.2015р. ухвалою Господарського суду Запорізької області (а.с.а.с.23,24 т.1) було затверджено мирову угоду та припинено провадження на підставі п.7 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у справі №908/698/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти №870413 від 30.04.2013р. (а.с.а.с.8-16 т.1) в сумі 28456302,14грн., пені за невиконання грошового зобовязання по договору в сумі 3613742,61грн., 3% річних в сумі 509046,63грн., а також зобовязання Відповідача прийняти в експлуатацію закінчений обєкт будівництва, а сам: «ПЛ 150 кВ від ПС «Мелітопольська-330» до ПЛ 150 кВ 35 кВ ЦРП 150 кВ «Ботієвська ВЕС» у Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області.

В свою чергу, означена мирова угода від 10.04.2015р. (а.с.а.с.20-22 т.1), з якою сторони звернулися до суду, містила положення наступного змісту:

«…3. За цією Мировою угодою сторони дійшли згоди щодо наступного:

3.1. Відповідач:

3.1.1. Визнає та оплачує існуючу заборгованість перед Позивачем за виконані роботи за договором про закупівлю робіт за державні кошти №870413 від 30 квітня 2013 року (далі «Договір»), що на момент укладення цієї мирової угоди складає 28456302 (двадцять вісім мільйонів чотириста пятдесят шість тисяч триста дві) гривні 14 копійок з ПДВ;

3.1.2. Приймає в експлуатацію закінчений обєкт будівництва - ПЛ протягом 5 днів з моменту підписання акта Робочої комісії про готовність ПЛ.

3.2. Позивач:

3.2.1. Відмовляється від стягнення з Відповідача: 3 613 742,61 грн. - пені, 509 046, 63 грн. 3% річних та 3 356 710,19 грн. інфляційних збитків;

3.2.2. Виконує роботи з усунення недоліків, встановлених Робочою комісією.

4. Відповідач здійснює оплату заборгованості Позивачу за виконані роботи по Договору у наступному порядку:

4.1. 2845630 (два мільйони вісімсот сорок пять тисяч шістсот тридцять) гривень 14 копійок до початку усунення Позивачем виявлених та підтверджених недоліків Робочою комісією у виконаних роботах, з метою забезпечення якості робіт умовам розділу II Договору, але, у будь-якому випадку, не пізніше 15 квітня 2015 року;

4.2. 25610672 (двадцять пять мільйонів шістсот десять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні щомісяця рівними частинами у строки відповідно до Графіку погашення заборгованості, викладеному у додатку №1, який є невідємною частиною цієї Мирової угоди;…».

«Додаток №1

до Мирової угоди від 10.04.2015р.

Графік погашення заборгованості

Строк погашення заборгованостіСума, грн.До початку усунення Позивачем виявлених та підтверджених недоліків у виконаних роботах виявлених Робочою комісією, з метою забезпечення якості робіт умовам розділу II Договору, але не пізніше 15 квітня 2015 року2 845 630, 14До 31.05.20153 201 334,00До 30.06.20153 201 334,00До 31.07.20153 201 334,00До 31.08.20153 201 334,00До 30.09.20153 201 334,00До 31.10.20153 201 334,00До 30.11.20153 201 334,00До 31.12.20153 201 334,00Всього:28 456 302,14

Між тим, до тексту мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 27.05.2015р., не було включено Графіку погашення заборгованості, викладеного в Додатку №1, а отже порядок і строки погашення заборгованості, передбаченої п.4.2 мирової угоди судом зазначені не були.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р. у справі №908/698/15-г (а.с.а.с.62,63 т.1) були виправлені описки, допущені в резолютивній частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. про припинення провадження у справі № 908/698/15-г і затвердження мирової угоди, зокрема, п.4.2. мирової угоди було доповнено Графіком погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем, в якому було зазначено суми і строки погашення заборгованості в розмірі 28456302,14грн.

В свою чергу, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. (а.с.а.с.64-66 т.1) ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р. у справі №908/698/15-г була скасована.

Місцевим судом також було встановлено, що на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. про припинення провадження у справі №908/698/15-г та затвердження мирової угоди сторін, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були винесені постанови від 17.11.2015р.:

- про відкриття виконавчого провадження ВП№49390248 (а.с.58 т.1);

- про арешт коштів Відповідача в межах виконавчого провадження ВП№49390248 (а.с.а.с.59,60 т.1);

- про арешт майна Відповідача та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП№49390248 (а.с.61 т.1).

Не погодившись з означеними постановами, Відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на означені постанови, у задоволені якої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2016р. у справі №908/698/15-г було відмовлено (а.с.а.с.67-71 т.1).

Між тим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. (а.с.а.с.72-75 т.1) ухвала Господарського суду Запорізької області від 13.01.2016р. у справі №908/698/15-г була скасована, а скарга Відповідача - задоволена, дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнані незаконними, зокрема зазначено, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі № 908/698/15-г не містить розміру і строків виконання зобов'язань сторін у п.4.2. мирової угоди, що свідчить про її невідповідність вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Таки чином, Господарський суд Запорізької області задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційної індексації та 3% річних нарахованих за прострочення оплати в сумі 2845630,14грн., передбаченої п.4.1 мирової угоди, проте, що стосується залишку заборгованості в сумі 25610672,00грн. (п.4.2 мирової угоди), то враховуючи відсутність строків та порядку її погашення, нарахування на неї наслідків порушення грошових зобовязань передбачених ст.625 Цивільного кодексу України здійснюватися не буде. В свою чергу, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні стягнення з Відповідача пені та штрафу, нарахованих відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки стягнення останніх на підставі означеної норми права можливо лише за порушення виконання негрошових зобовязань.

В свою чергу, Позивач разом з апеляційною скаргою надав суду постанову Вищого господарського суду України від 27.04.2016р. по справі №908/698/15-г (а.с.а.с.62-65 т.2), якою було скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду та залишено в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р. про виправлення описки в ухвалі про затвердження мирової угоди шляхом включення до її змісту узгодженого сторонами графік погашення заборгованості за п.4.2 означеної мирової угоди.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на правову природу та зміст укладеної між сторонами та затвердженої судом мирової угоди від 10.04.2015р., остання, сама по собі є належною підставою для встановлення грошових зобовязань у розумінні ст.ст.11,509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України у вигляді зміни відповідно до ст.ст.653,654 Цивільного кодексу України строків виконання грошових зобовязань за первісним договором про закупівлю робіт за державні кошти №870413 від 30.04.2013р., укладеного сторонами.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що на мирову угоду в її цивільно-правовому (матеріальному) аспекті розповсюджується презумпція правомірності, передбачена ст.204 Цивільного кодексу України та обовязковість виконання у розумінні ст.629 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Таким чином, порушення Відповідачем нових строків виконання (узгодженого сторонами Графіку погашення заборгованості) є порушенням розглядуваних грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач згідно із ч.1 ст.612 цього Кодексу вважається таким, що прострочив виконання таких зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, відмовляючи у задоволені інфляційної індексації та 3% річних, нарахованих на залишок заборгованості в сумі 25610672,00грн., передбачений п.4.2 мирової угоди, суд першої інстанції безпідставно звязав визначення строків виконання грошових зобовязань не з самим фактом укладення мирової угоди на цих умовах, а з обставинами її затвердження місцевим господарським судом та відповідності ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що означені обставини мають значення тільки в контексті можливості реалізації Позивачем прав як стягувача за ухвалою про затвердження мирової угоди в рамках виконавчого провадження. Таким чином, матеріально-правова угода сторін є належною (до спростування презумпції її правомірності у встановленому порядку) підставою для визначення грошових зобовязань сторін без відносно до того, чи відповідає ухвала суду про затвердження такої угоди вимогам, що встановлені до виконавчого документу. Безпідставне ототожнення матеріально-правових та процесуально-правових аспектів мирової угоди при визначені її природи як підстави для запровадження грошових зобовязань призвели до неправильного вирішення місцевим судом розглядуваної справи.

У світлі означеної позиції апеляційного суду подальше усунення недоліків (включення до змісту Графіку погашення заборгованості) в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р. та перегляд означеної ухвали судами різних інстанцій стосується саме процесуальних аспектів використання затвердженої мирової угоди як виконавчого документу, але не має значення для можливості встановлення факту прострочення виконання грошових зобовязань, визначених в узгодженому сторонами Графіку погашення заборгованості, як частини такої угоди, оформленої у вигляді мирової угоди. Отже, аргументи Скаржника з цього приводу щодо ігнорування місцевим судом відомостей про касаційний перегляд та його результати, колегією суддів відхиляються як такі, що не мають значення для правильного вирішення цієї справи.

З огляду на викладене та перевіривши розрахунки надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.25 т.1), суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю стягненню з Відповідача суми 3 % річних в розмірі 282754,36грн. та інфляційної індексацій, в межах заявлених Позивачем сум, в розмірі 77960,04грн.

Між тим, щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 3296170,91грн. та штрафу в розмірі 1767847,76грн., нарахованих відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливості задоволення означених позовних вимог через нарахування визначених ст.231 цього Кодексу санкцій виключно за невиконання негрошових зобовязань, що цілком узгоджується з позицією викладеною в п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. та зумовлює відхилення доводів викладених в апеляційній скарзі з цього питання. Правильність цього висновку не тільки безпосередньо вбачається зі змісту означеної матеріальної норми, але й неодноразово підтверджувалась правовими позиціями Верховного Суду України, зокрема, у постановах №3-4гс10 від 06.12.2010р., №3-41гс10 від 20.12.2010р., №3-11гс11 від 28.02.2011р. (а.с.а.с.7-17 т.2).

З огляду на допущені місцевим судом порушення матеріального права при визначені належної до стягнення сум інфляційної індексації та 3% річних, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і часткового скасування переглядуваного рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення інфляційної індексації в розмірі 68309,94грн. та 3% річних в розмірі 248829,67грн., що за змістом ст.49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює і розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та перерозподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2016р. (повний текст підписано 04.05.2016р.) по справі №908/522/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2016р. (повний текст підписано 04.05.2016р.) по справі №908/522/16 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення інфляційної індексації в розмірі 68309,94грн. та 3% річних в розмірі 248829,67грн., у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул.Сталеварів, буд.14, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (вул. Льва Толстого, буд. 55«А», м. Київ, Київська область, 01032, код ЄДРПОУ 00132457) інфляційну індексацію в розмірі 77960,04грн., 3% річних в розмірі 282754,36грн. та судовий збір в розмірі 5410,70грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул.Сталеварів, буд.14, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (вул. Льва Толстого, буд. 55«А», м. Київ, Київська область, 01032, код ЄДРПОУ 00132457) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5951,77грн.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016р., оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4- ДАГС, 5 - ГСЗО