Постанова № 61961923, 11.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.10.2016р. справа №905/2318/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №1 від 11.01.2016р.);від відповідача: не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від23.08.2016р. (повний текст підписано 23.08.2016р.)по справі№905/2318/16 (суддя Матюхін В.І.)за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харківдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Словянськ Донецької областіпростягнення 11096,16грн.В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Словянськ Донецької області (Відповідач) про стягнення 11096,16грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5590/2013 від 09.04.2013р., з яких: заборгованості з орендної плати за період березень-квітень 2014р. в розмірі 468,92грн. та неустойки за несвоєчасне повернення обєкту оренди за період з 14.04.2016р. по 01.06.2016р. (включно) в розмірі 10627,24грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.08.2016р. по справі №905/2318/16 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області було задоволені частково, стягнуто з Відповідача 468,92грн. заборгованості з орендної плати та 9298,82грн. неустойки.

Рішення місцевого суду було мотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань зі своєчасного внесення орендних платежів за договором оренди №5590/2013 від 09.04.2013р., між тим, з приводу неустойка за несвоєчасне повернення обєкту оренди за період з 14.04.2016р. по 01.06.2016р.(включно) суд першої інстанції зазначив, що її розрахунок з 14.04.2016р. (3 робочі дні з 11.04.2016р. - день направлення заяви про припинення дії договору) є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи, оскільки Відповідач отримав означену заяву лише 16.04.2016р., а тому повернути обєкт оренди мав не пізніше 19.04.2016р., що призвело до зменшення судом розміру неустойки до 9298,82грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Донецької області та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для зміни рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне тлумачення судом норм матеріального права та неврахування обставин справи, які мають істотне значення, що призвело до необґрунтованого зменшення стягуваної з Відповідача неустойки, оскільки на думку апелянта, розрахунок означеної неустойки повинен здійснюватися саме з 14.04.2016р., оскільки Позивач, в порядку ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.4 укладеного договору скористався своїм правом та направив Відповідачу заяву від 11.04.2016р. про припинення договору оренди після спливу строку його дії, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та узгоджується з висновками викладеними в постанові Вищого господарського суду України по справі №44/181 від 13.10.2009р., а отже 3 робочі дні, передбачені п.10.9 укладеного договору, повинні відраховуватися саме з моменту направлення заяви. Окрім того, апелянт зазначає, що Відповідач підписуючи договір оренди знав на який строк він укладається та усвідомлював, що по закінченню цього строку договірні відносини можуть бути припинені та обєкт оренди повинен бути повернутий Позивачеві.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддядоповідач) Попков Д.О.,судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.10.2016р. об 15.15год.

У звязку з відпусткою судді Радіонової О.О. за результатами автоматичної заміни її у складі судової колегії було замінено на суддю Ломовцеву Н.В.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 44, 811, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засідання 11.10.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідача у судове засідання 11.10.2016р., попри вжиті заходи з належного повідомлення (а.с.53), без пояснення причин не зявився, що, за висновком судової колегії, з огляду на невизнання явки обовязковою та достатність наявних матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 09.04.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (ОСОБА_7) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5590/2013, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 179,8м2 першого поверху клуба їдальні, які розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Добровольського, 2, що знаходяться на балансі ВСП НАУ Словянський коледж НАУ (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.12.2012р. і становить за незалежною оцінкою 191257,00грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва керамічних виробів. (п.1.2 договору).

В п.2.1 договору сторони погодили, що ОСОБА_7 вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Таким чином, на виконання умов договору Позивачем в строкове платне користування були передані Відповідачеві нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 179,8м2. першого поверху клубу-їдальні, які розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Добровольського, 2, що підтверджується актом приймання-передачі б/н від 09.04.2013р. (а.с.14 зворотна сторона).

ОСОБА_7 плата, відповідно до п.3.1 договору, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №789 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2013р. - 1 848,46грн.

ОСОБА_7 плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Також було встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6 договору).

Згідно п.3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, ОСОБА_7 також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.3.8 договору).

В п.3.11 договору встановлено, що закінчення строку дії договору оренди не звільняє ОСОБА_7 від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до п.5.11 договору, ОСОБА_7 зобовязаний щомісяця до 15 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). Щоквартально до 10 числа проводити з Орендодавцем звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки на підставі наданих копій платіжних доручень.

Строк дії означеного договору було встановлено в розділі 10 договору, відповідно до п.10.1 якого, останній укладено строком на один рік, що діє з 09.04.2013р. по 08.04.2014р. включно.

В п.10.4 сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Відповідно до п.10.6 договору, його чинність припиняється внаслідок:

·закінчення строку, на який його було укладено;

·загибелі орендованого майна;

·достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

·банкрутства ОСОБА_7;

·ліквідації Орендаря-юридичної особи;

·у разі смерті ОСОБА_7.

В свою чергу, ОСОБА_7 зобовязаний у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини ОСОБА_7.(п.5.12 договору).

Відповідно до п.10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається ОСОБА_7 Балансоутримувачу.

Якщо ОСОБА_7 не виконує обовязок щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від ОСОБА_7 сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 цього договору (п.10.11 договору).

З матеріалів справи вбачається, що дію означеного договору в порядку п.10.4 було автоматично продовжено до 08.04.2016р.

У звязку з порушенням Відповідачем встановленого п.3.6 договору зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати починаючи з 01.03.2014р. по 13.04.2014р. у останнього утворилась заборгованість в розмірі 468,92грн., що також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, складеного Позивачем (а.с.18).

В свою чергу, заявою №20-05-02015 від 11.04.2016р. про припинення дії договору оренди (а.с.21), Позивач повідомив Відповідача про закінчення терміну дії договору оренди №5590/2013 від 09.04.2013р. починаючи з 08.04.2016р. та вимагав повернення майна Орендодавцю в порядку п.10.9 договору, попередивши про наслідки такого неповернення.

Означену заяву Відповідач отримав 16.04.2016р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.22), проте здійснив таку передачу орендованого майна Балансоутримувачу лише 01.06.2016р., про що свідчить акт приймання-передачі б/н від 01.06.2016р.(а.с.15).

Відтак, листом №20-05-03771 від 11.07.2016р.(а.с.16) Позивач повідомив Відповідача про існуючу заборгованість з орендної плати в розмірі 468,92грн. та неустойку за несвоєчасне повернення обєкту оренди в сумі 10 627,24грн., а також про необхідність їх погашення.

Наразі, Відповідачем відповіді на означене звернення Позивача надано не було та означені грошові вимоги в розмірі 11096,16грн. не задоволені.

За таких обставин Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (Відповідача) заборгованості з орендної плати за період березень-квітень 2014р. в розмірі 468,92грн. та неустойки за несвоєчасне повернення обєкту оренди за період з 14.04.2016р. по 01.06.2016р. (включно) в розмірі 10627,24грн. (розрахунок позовних вимог наданий до матеріалів справи (а.с.а.с.19,20).

Господарський суд Донецької області, враховуючи доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобовязань зі своєчасного внесення орендних платежів за договором оренди №5590/2013 від 09.04.2013р., позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнив частково, стягнув з Відповідача 468,92грн. заборгованості з орендної плати та 9298,82грн. неустойки за несвоєчасне повернення обєкту оренди та зазначив, що розрахунок неустойки Позивачем з 14.04.2016р. (3 робочі дні з 11.04.2016р. - день направлення заяви про припинення дії договору) є необґрунтованим, оскільки Відповідач отримав означену заяву лише 16.04.2016р., а тому повернути обєкт оренди мав не пізніше 19.04.2016р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на правову природу та зміст укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5590/2013 від 09.04.2013р., статусу обєкта оренди, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання зумовленого вказаним договором обвязку зі сплати орендних платежів та нарахованої неустойки внаслідок несвоєчасного повернення обєкту оренди після припинення дії договору, що узгоджується з п.10.11 цього договору.

Дійсно, укладений між сторонами договір, є належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обовязків, зокрема, права Орендодавця на отримання орендних платежів, що безпосередньо закріплено як в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України так і в ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та передбачено п.5.4 укладеного договору.

В свою чергу, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.4 укладеного договору передбачають право Орендодавця звернутися з заявою про припинення дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, у разі не бажання продовжити його на наступний строк та вимагати відповідно повернення обєкту оренди, що кореспондується з п.10.9 цього договору та положеннями ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, з боку Відповідача вбачається наявність порушення розглядуваних зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач згідно із ч.1 ст.612 цього Кодексу вважається таким, що прострочив виконання таких зобов'язань, що зумовлює правомірність задоволення позовних вимог щодо стягнення з останнього 468,92грн. заборгованості з орендної плати за березень-квітень 2014р. та неустойки за несвоєчасне повернення обєкту оренди за період з 20.04.2016р. по 01.06.2016р. (включно) в розмірі 9298,82грн.

В свою чергу, з приводу доводів апелянта щодо неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права, що призвело до необґрунтованого зменшення останнім стягуваної з Відповідача неустойки, оскільки на думку апелянта, розрахунок означеної неустойки повинен здійснюватися саме з 14.04.2016р., оскільки Позивач, в порядку ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.10.4 укладеного договору направив Відповідачу заяву від 11.04.2016р. про припинення договору оренди після спливу строку його дії, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та узгоджується з висновками викладеними в постанові Вищого господарського суду України по справі №44/181 від 13.10.2009р., а отже 3 робочі дні, передбачені п.10.9 укладеного договору, повинні відраховуватися саме з моменту направлення заяви, окрім того, Відповідач, підписуючи договір оренди знав на який строк він укладається та усвідомлював, що по закінченню цього строку договірні відносини можуть бути припинені та обєкт оренди повинен бути повернутий Позивачеві, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Припинення строку дії договору оренди у звязку зі спливом строку, на який його було укладено, в силу п.10.4 договору оренди №5590/2013 від 09.04.2013р., положень ст.764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, само по собі не є достатньою підставою для припинення дії договору та виникнення у ОСОБА_7 автоматичного обовязку з повернення орендованого майна без відповідної заяви про зміну чи припинення дії договору зацікавленої особи протягом одного місяця після закінчення терміну дії такого договору.

Вказаний висновок в спірних правовідносинах підтверджується тим, що після настання встановленого в п.10.1 договору строку (08.04.2014р.), дія означеного договору автоматично двічі була продовжена (загалом до 08.04.2016р.) Таким чином, в силу означених спеціальних норм, договір оренди припиняється датою спливу його строку лише за умов наявності відповідної заяви сторони, яка в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України опосередковує правоприпиняючий правочин. Оскільки здійснення такого правочину перебуває в залежності від волі та волевиявлення контрагента, друга сторона договору до спростування встановленої зазначеними статтями презумпції автоматичного продовження орендних правовідносин не є порушником не виниклого без такого правочину обовязку з повернення майна, передбаченого ч.2. ст.785 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, факт припинення договору оренди датою припинення його строку, в силу наявності направленої хронологічно пізніше заяви про припинення його дії, не є достатньою підставою для ствердження про наявність прострочення боржника у поверненні орендованого майна у відношенні періоду, що передує даті отримання повідомлення, адже впродовж такого періоду відсутня вина ОСОБА_7 в неповерненні майна, щодо очікування продовження користування яким у нього існують правові підстави (а отже наявність майна у розумінні ст.1 ратифікованої Україною Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.). Дійсно, односторонній правоприпиняючий правочин Орендодавця має бути сприйнятий ОСОБА_7 (отримання чи можливість отримання такої заяви у разі безпідставного ухилення), оскільки в іншому випадку волевиявлення не може вважатися наявним і ототожнюватися лише з моментом складання такої заяви, до отримання якої адресатом як кореспонденції вона вважається власністю відправника (п.29 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009р.).

Таким чином, апеляційний господарський суд відхиляє доводи викладені в апеляційній скарзі та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності розрахунку неустойки починаючи саме з 20.04.2016р., враховуючи отримання заяви про припинення дії договору Відповідачем 16.04.2016р. та обовязок з повернення обєкту оренди останнім протягом 3 днів (п.10.9 договору), тобто не пізніше 19.04.2016р.

Оскільки будьяких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Позивача залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків на рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2016р. по справі №905/2318/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 23.08.2016р. по справі №905/2318/16 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСДО