Постанова № 61960911, 06.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/6174/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

Позивача: ОСОБА_2

Представника позивача: ОСОБА_3

Представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанову по справі про адміністративне правопорушення №86 від 18.03.2016р.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області №86 від 18.03.2016р. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення по притягненню ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ч. 6 ст. 96 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось в судовому засіданні, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №86 від 18.03.2016р. є протиправною з огляду на те, що роботи, які проводились особою, що притягається до адміністративної відповідальності не являються капітальним ремонтом а поточним і не потребують отримання дозвільних документів

Задовольняючи адміністративний позов та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення №86 від 18.03.2016р. не підтверджені ні обставинами справи ні належними доказами, а відтак, належних доказів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності немає, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КУпАП.

Судова колегія апеляційної інстанції частково погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, позивач купив відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.2003 року об'єкт нерухомого майна - павільйон, що підтверджується реєстрацією в КП ВООБТІ.

03.03.2016р. Департаментом Державної архітектурно- будівельної інспекції у Вінницькій області на підставі звернення виконавчих органів Вінницької міської ради було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності позивача.

За результатами перевірки було складено акт 309-ПП від 03.03.2016р. та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.03.2016р. і припис 63-27 від 03.03.2016р., під час перевірки було встановлено, що позивач купив відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.2003 року павільйон.

Відповідно до технічного паспорту КП «ВООБТІ» від 22.06.2001 року внутрішні розміри павільйону 3,67 на 8,99 метри. Зовнішні розміри 3,70 на 9,02 метра, що свідчить про відсутність цегляної кладки на момент проведення замірів техніком КП «ВООБТІ».

Виїздом на місце о 14 годині 00 хвилин 03.03.2016 року було візуально встановлено, що стіни приміщення з середини, по периметру обкладено цегляною кладкою на малозаглибленому стрічковому фундаменті. Внутрішні розміри павільйону складають 8,62 на 3,35 метри, зовнішні 9,02 на 3,71 метри.

Дані роботи були здійснені без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим позивач порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно даних положень закону замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності, а відтак, постановою по справі про адміністративне правопорушення №86 від 18.03.2016р. позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. за порушення вимог ч.2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11).

Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

В свою чергу склад адміністративного правопорушення складається з об'єкту; об'єктивної сторони; суб'єкту; та суб'єктивної сторони.

Отже для наявності складу адміністративного правопорушення та як наслідок самого порушення необхідна наявність всіх його складових.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

В даному випадку об'єктом даного правопорушення встановлений законом порядок здійснення будівельних робіт, (а саме заборона виконувати будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт) та за порушення якого відповідно до статті 96 КУпАП передбачена відповідальність.

Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правими нормами.

В даному випадку такими діями є дії передбачені ч. 6 ст. 96 КУпАП, а саме виконання будівельних робіт без наявності зареєстрованої у встановленому законом порядку декларації про початок виконання будівельних робіт.

Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку можуть бути громадяни які проживають на території України та здійснюють будівельні роботи в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

В даному випадку суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у здійсненні будівельних робіт з усвідомленням (умисно), або без усвідомлення (необережно), наявності в діях порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, в постанові про адміністративне правопорушення №86 від 18.03.2016р. зазначено, що роботи виконані на мало заглибленому стрічковому фундаменті, однак, доказів того, що інспектором проводились дій по визначенню розміру фундаменту (його розкопка - шурфування) інспектором не проводились, а відтак, роботи, що проводились позивачем не являються роботами по капітальному ремонту а відносять згідно вимог законодавства до поточного ремонту, який не потребує одержання дозвільних документів.

Таким чином, в даному випадку в діях (бездіяльності) позивача відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, оскільки фактично позивач не здійснюв будівництво вказаної споруди та не міг порушити вимоги встановлені вказаним законом, а тому не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП.

Отже, притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене статтею 96 КУпАП не містить всі необхідні об'єктивні та суб'єктивні ознаки, за наявності яких дане діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення (тобто відсутній склад а.п.).

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є суперечливими та не підтвердженні належними доказами. Отже, відповідач у встановленому законом порядку не довів наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 157 КАС України, про закриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу.

Крім того, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати в частині закриття провадження у справі..

В решті постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6