Рішення № 61960005, 04.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016Справа № 910/11164/16

Суддя Плотницька Н.Б. розглянувши справу

за позовом Громадської організації "Корчувате-наш дім" та

Національного природного парку "Голосіївський"

до Київської міської ради та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд"

третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів - 1 Міністерство екології та природних ресурсів України

третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів- 2 Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених

насаджень міста "Київзеленбуд"

третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів-3 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(КМДА)

третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів-4

Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища

за участі Прокуратури міста Києва

про визнання договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 недійсним

Представники сторін:

від позивача-1: Захарченко С.П. - представник за угодою про надання правової допомоги;

Репінський А.С. - голова правління;

від позивача-2: Ракитянська К.В.- представник за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: Гевко А.В.- представник за довіреністю;

від третьої особи-1: Чорна О.В. - представник за довіреністю;

Більченко О.В. - представник за довіреністю;

від третьої особи-2: Гуменюк О.О. - представник за довіреністю;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: Ходорич О.М. - представник за довіреністю;

від прокуратури: Скляр Д.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації "Корчувате-наш дім" та Національного природного парку "Голосіївський" з вимогами до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста Буд" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", підлягає визнанню недійсним, оскільки договір було укладено з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства України, а саме: не розроблявся проект землеустрою, Київською міською радою не приймалось рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, відсутня згода постійного землекористувача та погодження Верховної ради України на вилучення ділянки природно-заповідного фонду, не проводилась державна експертиза землевпорядної документації по надання в оренду спірної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11164/16, розгляд справи призначено на 09.08.2016 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Міністерство екології та природних ресурсів України та Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд".

12.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

26.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшов лист з додатками.

29.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшли документи для приєднання до матеріалів справи на виконання ухвали суду.

08.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 2 надійшли документи для долучення до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

09.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшли клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відзив на позовну заяву.

09.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів.

09.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про перенесення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 09.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), витребувано додаткові докази, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 30.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 15.08.2016 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 описку.

15.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшло клопотання про отримання копії ухвали суду.

18.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 2 надійшла заява про видачу копії ухвали суду та заява про надання доступу до оригіналів документів з матеріалів справи.

22.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києві надійшло повідомлення про вступ у справу.

29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" надійшло клопотання про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про витребування доказів.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшли письмові пояснення.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

30.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища, розгляд справи відкладено на 20.09.2016.

При цьому судом враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 задоволено заяву позивача-1 про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", Київській міській раді та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або проводити будь-які роботи на земельній ділянці площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1 та передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" згідно договору від 28.10.2010, зареєстрованого за номером 79-6-00791.

31.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшла заява про отримання копії ухвали суду.

31.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідача - 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

01.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про отримання копії ухвали суду.

01.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшла заява про отримання копії ухвали суду.

08.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 викликано в судове засідання спеціаліста з питань природно - заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів для дачі пояснень по суті справи.

14.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 3 надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

16.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 2 надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

20.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли докази для долучення до матеріалів справи.

20.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення.

20.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

20.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

20.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 4 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 розгляд справи відкладено на 04.10.2016 у зв'язку із задоволенням клопотань позивача-1 та третьої особи-4 про відкладення розгляду справи.

21.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

28.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

29.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

04.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 3 надійшов відзив у справі.

04.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - 1 надійшли письмові пояснення.

04.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 4 надійшли пояснення у справі.

04.10.2016 у судове засідання не з'явились представники відповідача-1 та третьої особи-3, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 4018189 та № 01030 40188197.

В судове засідання 04.10.2016 з'явились представники позивачів, прокуратури, відповідача-2, третіх осіб - 1, 2 та 4, та надали пояснення по суті справи. Представники позивачів та прокурор в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача-2 надав пояснення відповідно до яких заперечує проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представники від третіх осіб 1 та 2 надали пояснення, відповідно до яких підтримали заявлені позивачами вимоги та просять суд їх задовольнити - третя особа-1 повністю, а третя особа-2 частково.

Представник від третьої особи-4 надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 04.10.2016 судом було оголошено учасникам процесу позиції відповідача-1 та третьої особи-3, викладені у відзивах на позовну заяву від 08.08.2016 та 04.10.2016 відповідно, згідно яких зазначені особи заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із безпідставністю, а у випадку, якщо суд при розгляді справи по суті встановить підстави для задоволення позовних вимог, просять застосувати до таких вимог позовну давність.

У судовому засіданні 04.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників учасників процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1" внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, а саме: слова "питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" замінити словами "питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 №124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік"; та укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на АДРЕСА_1 для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).

28.10.2010 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-буд" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстровий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 29.10.2009 за № 532/26014 та від 25.03.2010 за № 446/3884, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) на 10 років земельну ділянку з наступними характеристиками: розмір - 2 6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торгівельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:119:0063.

Громадська організація "Корчувате-наш дім" та Національний природний парк "Голосіївський" стверджують, що договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", є недійсним,оскільки даний договір було укладено з порушенням норм земельного та природоохоронного законодавства України, а саме: не розроблявся проект землеустрою, Київською міською радою не приймалось рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, відсутня згода постійного землекористувача та погодження Верховної ради України на вилучення ділянки природно-заповідного фонду, не проводилась державна експертиза землевпорядної документації по надання в оренду спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані сторонами та іншими учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі статтями 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час укладання спірного договору, вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтями 10, 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частина третя статті 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118 та 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону. У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Частина шоста статті 123 Земельного кодексу України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з частиною 9 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Нормами пунктів "а" - "в" статті 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Наведені правові норми вказують, що отримання в оренду земельної ділянки може бути здійснене лише за наявності рішення відповідної міської ради та за проектом відведення такої ділянки.

Судом встановлено, що Київською міською радою не приймалося рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" в оренду земельної ділянки площею 2,69 га на АДРЕСА_1, відсутній проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, та, як наслідок, не проводилася державна експертиза землевпорядної документації.

Судом не приймаються до уваги твердження Київської міської ради, викладені у відзиві на позовну заву, оскільки рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, який визнано укладеним між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, а не вирішено надати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" земельної ділянки площею 2,69 га на АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що Київською міською радою не приймалося рішення про передачу земельної ділянки площею 2,69 га на АДРЕСА_1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд", що також не було спростовано відповідачами, а саме - суду не надано відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах повноважень, встановлених Конституцією і законами України.

Також судом не приймається до уваги твердження відповідачів про застосування преюдиції щодо законності спірного договору, встановленої у рішенні Господарського суду міста Києва № 41/169 від 01.06.2012, оскільки у вказаній справі брали участь інші сторони, а також позов було заявлено з інших підстав. Крім того, суд зазначає, що законність рішення Київради № 532/2601 від 29.10.2009 не стосується предмету доказування у даній справі.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.12.2003 № 334/1209 "Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" та рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" визначено перелік територій природно-заповідного фонду на основі яких утворюється регіональний ландшафтний парк "Голосіїв". До нього увійшли лісопаркове господарство "Конча-Заспа", Урочища "Голосіївське", "Сиряково", "Церковщина", "Теремки", "Бичок" (56,44 га), "Феофанія" і "Бакаловщина", схили біля Інституту фізики.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 976/2008 (976/2008) від 30.10.2008), створено на території міста Києва національний природний парк "Голосіївський" з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України; та встановлено площу земель національного природного парку "Голосіївський" 4525,52 гектара, в тому числі 1879,43 гектара земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2646,09 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України передано під охорону землекористувачу (Комунальному підприємству "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа") заповідний об'єкт загальнодержавного значення: території Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" КО "Київзеленбуд", включені до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів (пл. 2406,07 га), відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 віднесених до складу Національного природного парку "Голосіївський" з метою збереження, охорони і використання а естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях цінних природних територій Голосіївського лісництва (квартал 29), Конча-Заспівського лісництва (квартали 35, 16, 20, 22, 26, 27, 30, 31, 32-34, 36-41) Дачного лісництва (квартали 43-45, 47-46, 51-53, 55, 56, 58-60, 62-64, 66-68, 70-72, 74-81 та частково квартали 46, 50, 54, 57, 61, 65, 69, 73, на правій стороні Столичного шосе) Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", які входять до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне набдання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною, про що свідчить Охоронне зобов'язання № 1-1-2 від 29.201.2008.

Згідно до схеми території Національного природного парку "Голосіївський" урочище "Бичок" ділянка 1 знаходиться у землекористуванні Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та включене до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів на підставі Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Відповідно до частини першої статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Частина друга статті 150 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Посилання відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву від 29.08.2016, на листи Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради № 05-358/3569 від 13.02.2012, Національного природного парку "Голосіївський" № 199/2-04 від 01.08.2014 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Експерт" № 140 від 01.08.2014, як на доказ того, що спірна земельна ділянка (урочище "Бичок" ділянка 1) станом на момент укладення спірного договору не входила до складу Національного природного парку "Голосіївський", не приймаються судом до уваги, оскільки вказані листи були складені станом на 2012 - 2014 роки, тоді як спірний договір датований 2010 роком. Також, суд зазначає, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земельних ділянок, що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський" (без їх вилучення у землекористувачів) було складено у 2011 році, тобто вже після укладення між відповідачами спірного договору.

З огляду на викладене, земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до земель природно-заповідного фонду, а отже, відноситься до категорії особливо цінних земель.

Доказів погодження Верховною Радою України питання про вилучення (викуп) земельної ділянки на АДРЕСА_1 відповідачами до суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., було укладено з порушенням норм чинного на момент його укладення земельного та природоохоронного законодавства України, а тому в силу норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню судом недійсним.

Щодо заявлених вимог Громадської організації "Корчувате-наш дім" суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення частини другої статті 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (частина 2 статті 22 Конституції України). Відповідно до положень частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Виходячи з положень статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання, а в даному випадку особи, яка не визнає недійсність правочину.

При цьому позивач самостійно визначає в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Наявність порушеного права Громадська організація "Корчувате-наш дім" (позивач-1) обґрунтовує тим, що договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010 порушує інтереси мешканців громади, серед яких є члени вказаної громадської організації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач-1 не зазначав у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору. Позивач-1 не є стороною спірного договору оренди земельної ділянки, а також не зазначив, яких саме його учасників права або охоронювані законом інтереси порушені оспорюваним договором.

Врахувавши те, що права Громадської організації "Корчувате-наш дім" у даному випадку не порушенні, вимоги позивача-1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" за реєстровим номером 79-6-00791, та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1 державі в особі Національного природного парку "Голосіївський", якому вона передана у постійне користування, визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем-1 до відділу діловодства суду 09.08.2016, викладено заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Крім того, третьою особою - 4 (Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)) у письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 04.10.2016, також заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом не приймається до уваги твердження позивача-2 щодо того, що останній дізнався про укладення спірного договору оренди земельної ділянки лише після початку здійснення відповідачем-2 вирубки лісу на території урочища Бичок, а саме у березні-квітні 2016 року, оскільки проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земельних ділянок що входять до складу Національного природного парку "Голосіївський" (без їх вилучення у землекористувачів) станом на 2011 рік, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-експерт" на замовлення Національного природного парку "Голосіївський", містить відомості щодо передачі в оренду відповідачу-2 частини земельної ділянки, яка знаходить на території урочища Бичок. Крім того, у матеріалах справи наявні копія проколу засідання сесії Київської міської ради від 25.03.2010 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Національного природного парку "Голосіївський" станом на 25.03.2010, які свідчать про те, що директор Національного природного парку "Голосіївський" Дробот Б.В. був присутнім на засіданні ради 25.03.2010 та був обізнаний про прийняття Рішення від 25.03.2010 N 446/3884 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 29.10.2009 N 532/2601 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 N 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що оскаржуваний договір було укладено 28.10.2010, а позивач-2 звернувся з даним позовом до суду 15.06.2016 (відповідно до дати реєстрації цієї заяви в канцелярії суду), а також судом не було встановлено факту переривання перебігу позовної давності та наявності поважних причин її пропуску, суд вважає, що вимоги Національного природного парку "Голосіївський" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вимоги Національного природного парку "Голосіївський" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1 державі в особі Національного природного парку "Голосіївський", якому вона передана у постійне користування, не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів такої передачі у постійне користування. Натомість матеріали справи містять докази того, що вказана ділянка підлягала включенню до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача, зокрема Указ Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 та Охоронне зобов'язання № 1-1-2 від 29.201.2008, з яких вбачається, що землекористувачем є Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд". Вказані обставини також були підтверджені представником третьої особи-2 в судовому засіданні 04.10.2016.

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що підтверджують або спростовують такі обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації № 1410 від 25.10.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" стало переможцем конкурсу із залученням інвесторів для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1.

28.12.2007 за клопотанням К-12869 від 23.11.2007 28.12.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" заступником Київського міського голови - секретарем Київради О.Довгим було надано згоду на розроблення документації із землеустрою Д-3665. Згода надавалась на підставі висновку постійної комісії з питань земельних відносин від 18.12.2007 №К-12869. В обох вказаних документах було зазначено, що згода на розроблення проекту відведення земельної ділянки надається при умові внесення змін до рішення Київради від 19.07.2005 №806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", а також врахування Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський", згідно якого територія відноситься до земель, які включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08 за позовом ОСОБА_15 до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" про визнання права на оренду землі, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено, визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" на оренду земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією на АДРЕСА_1, згідно з результатами конкурсу, що затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.10.2007 № 1410, а також визнано укладеним, з дня набрання рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією на АДРЕСА_1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою, в редакції яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд", та вважати переданою дану земельну ділянку на умов викладеного у рішенні тексту договору.

24.06.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" звернулось до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом про реєстрацію договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, який визнано укладеним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08. Під час дослідження кадастрової справи №А-13401 (№Д-3665), належним чином завірені копії якої містяться в матеріалах справи (т. 2), а саме - поданої до зазначеного листа копії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, судом встановлено відсутність відмітки про набрання відповідним рішенням законної сили.

27.06.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було внесено земельно-кадастрову інформацію на земельну ділянку за інв. №1Д-1591, земельній ділянці присвоєно кадастровий № 8 000 000 000:90:119:0063. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки № 8 000 000 000:90:119:0063 передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд"здійснено на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 (справа 2-7181/08).

01.07.2008, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано договір оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою (підписаного лише зі сторони орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд"), про що зроблено запис від 01.07.2008 за № 79-6-00632 у книзі записів державної реєстрації договорів. Об'єктом оренди відповідно до вказаного договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 2,6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:119:0063.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2009, в зв'язку з тим, що юрисдикція Шевченківського районного суду м. Києва не поширюється на спірну земельну ділянку, яка знаходиться в Голосіївському районі м. Києва, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2009 справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1" внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, а саме: слова "питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" замінити словами "питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 №124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік"; та укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" договір оренди земельної ділянки площею 2,69 га на АДРЕСА_1 для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на умовах, визначених у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, з урахуванням положень пункту 1 цього рішення, як заміну первісного зобов'язання (новація).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2010 у справі 2-939/10 позов ОСОБА_15 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання договору дійсним задоволено, визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо непідписання договору з Товариством з обмеженою відповідальність "Авеста-Буд" договору оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, згідно з результатами конкурсу, що затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 жовтня 2007 року № 1410; зобов'язано Київську міську раду, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" не чинити перешкоди ОСОБА_15 у здійсненні ним інвестиційної діяльності відповідно до Інвестиційного договору від 29 грудня 2007 року № 4/18 щодо інвестування в будівництво нежитлового офісного приміщення, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд"; визнано дійсним договір оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1 (зі всіма додатками), між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою в редакції від 01 липня 2008 року № 79-6-00632, яка зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 01 липня 2008 року за № 79-6-00632. Вказане рішення не набрало законної сили у зв'язку із апеляційним оскарженням.

28.10.2010 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-буд" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 29.10.2009 за № 532/26014 та від 25.03.2010 за № 446/3884, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) на 10 років земельну ділянку з наступними характеристиками: розмір - 2 6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торгівельно-розважального призначення і паркінгами, салонів з продажу автомобілів і їх технічного обслуговування зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:119:0063.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2010 у справі 22-11067/10 скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2010 і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_15 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання договору дійсним, відмовлено за безпідставністю.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У відповідності до стаття 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми Закону України "Про оренду землі" застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2008, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" від 26.06.2008, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано договір оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою (підписаного лише зі сторони орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд"), про що зроблено запис від 01.07.2008 за № 79-6-00632 у книзі записів державної реєстрації договорів. Об'єктом оренди відповідно до вказаного договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 2,6495 га; цільове призначення - для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами зі створення та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків із подальшою експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - 8 000 000 000:90:119:0063.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, площею 2,6495 га в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" у встановленому законом порядку не надавались. Доказів передачі спірної земельної ділянки в оренду, зокрема відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах повноважень, наданих Конституцією і законами України, відповідачами суду не надано.

Цивільний кодекс України в частині 5 статті 11 закріплює норму про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути рішення суду, яке набрало законної сили. За своєю правовою природою рішення суду є публічним актом правозастосування державного органу (що приймається одноосібним суддею, колегією суддів або суддею та народними засідателями чи складом відповідної судової палати), спеціально уповноваженого здійснювати судочинство від імені держави Україна.

Судове рішення, яке набрало законної сили, може бути підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. Судові рішення можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з договірними та недоговірними зобов'язаннями. Наприклад, рішенням суду цивільно-правовий договір може бути визнано укладеним чи неукладеним, зміненим, розірваним або недійсним. Рішення суду за переддоговірним спором також може породжувати відповідні цивільні права та обов'язки.

Положеннями пункту 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою укладено (зареєстровано) на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, яке було скасовано Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2009. Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2010 у справі 22-11067/10 скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2010, яким визнано дійсним договір оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшою експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1 (зі всіма додатками), між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою в редакції від 01 липня 2008 року № 79-6-00632, яка зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 01 липня 2008 року за № 79-6-00632.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про недійсність договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київською міською радою, у зв'язку з тим, що останній суперечить нормам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки сторонами не дотримано письмової форми правочину, а також договір укладений на підставі незаконного та скасованого рішення суду та за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.

Суд зазначає, що відповідачі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" та Київська міська рада), а також третя особа - 3 (Головне управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) були обізнані про викладені вище обставини з огляду на те, що були учасниками процесу у справі №2-7181/08 (22-11067/10) у якості відповідачів та третьої особи.

Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-буд" на підставі рішень Київської міської ради від 29.10.2009 за № 532/26014 та від 25.03.2010 за № 446/3884, є новацією (заміну первісного зобов'язання) договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, про що зазначено у пункті 2 рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) "Про внесення до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2008 N 79-6-00632, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1".

Згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 29.10.2009 № 532/2601 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Київської міської ради від 25.03.2010 № 446/3884) з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки для будівництва офісних комплексів з готелями, закладами громадського харчування, приміщеннями торговельно-розважального призначення і паркінгами, зі створенням та благоустроєм парків відпочинку, скверів, дитячих майданчиків, із подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, укладеного на підставі пункту 2 даного рішення, вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008 № 79-6-00632, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд".

Статтею 604 Цивільного кодексу України визначено, що домовленість сторін також може служити підставою припинення зобов'язання. Однією з видів підстав такого типу є новація.

Новація - це угода сторін, про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що діяло, і заміну його новим зобов'язанням. Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста заміна якоїсь умови договору, то додаткові зобов'язання свою дію зберігають. Основна особливість новації, що при ній відбувається заміна зобов'язання: місце зобов'язання, що припинило своє існування, займає нове. Неодмінна вимога новації - збереження суб'єктного складу зобов'язання.

Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов'язання були дійсними. Якщо в силу яких-небудь зазначених у законі основ первісне зобов'язання повинне вважатися недійсним, то таким самим буде і нове.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-буд", є недійсним в силу закону, оскільки недійсним є первісне зобов'язання, а саме договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 01.07.2008 за № 79-6-00632 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2008 у справі 2-7181/08, яке скасовано.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог Громадської організації "Корчувате-наш дім" відмовити повністю.

2. В задоволені позовних вимог Національного природного парку "Голосіївський" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" за реєстровим номером 79-6-00791, відмовити у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності.

3. В задоволені позову Національного природного парку "Голосіївський" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд" повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 2,6495 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована у Голосіївському районі міста Києва на АДРЕСА_1 державі в особі Національного природного парку "Голосіївський", якому вона передана у постійне користування, відмовити.

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.07.2008, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00632.

5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста - Буд", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00791, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М.

6. Судові витрати покласти на позивачів.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.10.2016

Суддя Н.Б. Плотницька