Рішення № 61960004, 10.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016Справа №910/16525/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 3563,99 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі - позивач) заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 3563,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору СТД №3342072 страхування транспортного засобу на умовах програми «Прем'єр-форте-25» від 17.07.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 порушено провадження у справі №910/16525/16, розгляд справи призначено на 10.10.2016; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу №АІ/5939472.

19.09.2016 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.

10.10.2016 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява №535-17/1 від 05.10.2016 та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Позивач в судове засідання 10.10.2016 не з'явився, втім у заяві №535-17/1 від 05.10.2016 просив провести судове засідання без присутності його представника; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.07.2015 між Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір СТД №3342072 страхування транспортного засобу на умовах програми «Прем'єр-форте-25», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Договір вступає в силу з 00 годин дня, наступного за днем, надходження платежу на р/р «АСКА», але не раніше 11.08.2015, і діє один рік, з урахуванням умов, вказаних в п. ХІІ даного договору (п. ХІІІ договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що розмір матеріального збитку в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на дату настання страхового випадку на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості поновлювального ремонту на СТО, і висновку експерта-автотоварознавця, складеного згідно з Методикою товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, що діє на дату настання події.

За приписами ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

19.11.2015 о 08 год. 10 хв. в м. Маріуполі по пр. Металургів в районі перехрестя з вул. Миколаївською, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримувався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.12.2015 у справі №263/14001/15-п (провадження №3/263/1548/2015) встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3 (б), 13.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

19.11.2015 власниця застрахованого автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернулася до позивача з заявою, в якій повідомила про факт ДТП.

23.11.2015 станцією техобслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс» виставлено власнику застрахованого автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, рахунок фактуру №ANF9005875 на суму 6591,32 грн. з ПДВ.

При цьому як вбачається зі Звіту №163 від 26.11.2015, складеного спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 07.06.2003 ФДМ України), вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення дослідження складає 6452,90 грн.

16.12.2015 страхувальник за Договором СТД №3342072 страхування транспортного засобу на умовах програми «Прем'єр-форте-25» від 17.07.2015 звернулася до страховика із заявою, в якій просила виплатити належне їй страхове відшкодування на СТО ТОВ «Компанія Алекс».

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору СТД №3342072 страхування транспортного засобу на умовах програми «Прем'єр-форте-25» від 17.07.2015, позивач склав страховий акт №1404/10 від 16.12.2015, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 4563,99 грн.

На підставі складеного страхового акту №1404/10 від 16.12.2015 Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 4563,99 грн. на рахунок СТО ТОВ «Компанія Алекс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №19919 від 18.12.2015.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом зокрема є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування (потерпілому), отримав від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять. А тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, які закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АІ/5939472, строк дії якого встановлено з 02.04.2015 по 01.04.2016 і предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Позивач звертався до відповідача з претензією щодо суми виплаченого страхового відшкодування №64-17/1 від 01.02.2016, в якій просив відшкодувати 4563,99 грн. Вказана претензія отримана представником Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" 05.02.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи. Втім, відповідач не надав відповіді на претензію та страхове відшкодування не виплатив.

Як передбачено в пункті 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/5939472 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (4563,99 грн.), а також визначені полісом №АІ/5939472 розміри лімітів відповідальності та франшизи (1000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3563,99 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 97-А; ідентифікаційний код 13490997) страхове відшкодування в сумі 3563 (три тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2016.

Суддя О.А. Грєхова