Рішення № 61957617, 06.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6384/16

Головуючий у першій інстанції Кравчук О. О.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції, про зняття арешту з нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року,

встановила:

У квітні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого збільшила у листопаді цього ж року, і остаточно просила: 1) зняти арешт з належної їй земельної ділянки, площею - 0,0087 га., що розташована за адресою - АДРЕСА_1, яка була складовою частиною земельної ділянки, площею - 0,9710 га., для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 08.12.2003 р., кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 (далі - Загальна земельна ділянка), на якій знаходиться її нерухоме майно, а саме - адміністративна будівля, загальною площею - 54,84 кв. м.; 2) визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею - 0,0087 га., розташовану за адресою - АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5 (далі - Земельна ділянка).

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що за укладеним з директором фірми «Одеса-Бласко» малого приватного підприємства (далі - Мале приватне підприємство) договором купівлі-продажу від 03.10.2008 р. вона придбала адміністративну будівлю, загальною площею - 54,84 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1 (далі - Адміністративна будівля). Право власності на адміністративну будівлю зареєстровано в БТІ.

03.10.2008 р. вона також уклала з малим приватним підприємством договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею - 0,0087 га., на якій розташована придбана нею адміністративна будівля. Договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований в державному реєстрі правочинів. Вказана земельна ділянка входить до складу загальної земельної ділянки, площею - 0,9710 га., розміщеної за адресою - АДРЕСА_2, і наданої малому приватному підприємству для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 08.12.2003 р., на загальну земельну ділянку, нотаріусом був зроблений напис про відчуження земельної ділянки, площею - 0,0087га..

Під час отримання кадастрового номеру земельної ділянки, з метою оформлення державного акту на право власності на придбану нею земельну ділянку, у відділі Держземагенства в Іванівському районі вона дізналася, що державною виконавчою службою Іванівського районного управління юстиції 27.07.2012 р. накладено арешт на належну малому приватному підприємству загальну земельну ділянку, площею - 0,9710 га., без врахування того, що земельна ділянка, площею - 0,0087 га., на підставі чинного договору купівлі-продажу перебуває у її власності. Накладення арешту на належну їй земельну ділянку порушує її право власності.

Оскільки її право власності на земельну ділянку не визнається іншими особами, вона вважає необхідним заявити вимогу про визнання за нею права власності на придбану земельну ділянку.

У липні 2015 р. ОСОБА_5, не визнавши первісний позов ОСОБА_4, подав вищезазначений зустрічний позов, в якому просив: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.10.2008 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, адміністративної будівлі, загальною площею - 54,84 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.10.2008 р., укладений між ОСОБА_4 та фірмою «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство, земельної ділянки, загальною площею - 0,0087 га., яка є складовою частиною земельної ділянки, загальною площею - 0,9710 га., для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 08.12.2003 р., кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 мотивував тим, що вищевказані договори купівлі-продажу нерухомого майна є недійсними, тому що вчинені під час існування арешту, накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2006 р. в забезпечення позову ОСОБА_7, правонаступником якого є він, до малого приватного підприємства про стягнення боргу. Зазначена ухвала суду набрала законної сили, не скасована, та є обов'язковою для виконання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2011 р. з малого приватного підприємства на користь ОСОБА_7 стягнуто борг у розмірі - 1 072 624,58 грн.. Рішення перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. На час розгляду даної справи борг не погашений.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 15.02.2016 р., за заявою позивачки від 15.02.2016 р., позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку залишені без розгляду.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 15.02.2016 р., на підставі положень ч. ч. 2, 3 ст. 169 ЦПК України, зустрічна позовна заява ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу адміністративної будівлі та земельної ділянки залишена без розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, призначене на 15.02.2016 р., не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про підтримку позовних вимог, з проханням задовольнити їх у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та її представник причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Третя особа причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 15.02.2016 р. позовна заява ОСОБА_4 задоволена.

Знято арешт з належної ОСОБА_4 земельної ділянки, площею - 0,0087 га., розташованої за адресою - АДРЕСА_1, яка є складовою частиною земельної ділянки, загальною площею - 0,9710 га., кадастровий номер - НОМЕР_4.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

ОСОБА_4 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду залишити без змін. Посилалася на те, що земельна ділянка належить їй згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2008 р.. Рішення Приморського районного суду м. Одеси про стягнення боргу з малого приватного підприємства ухвалено тільки - 09.09.2011 р.. Таким чином, вона є добросовісним покупцем, не має ніякого відношення до боргів малого приватного підприємства. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2006 р. про накладення арешту не набрала законної сили на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки ухвалою Верховного суду України від 25.02.2009 р. справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Арешт державною виконавчою службою був накладений постановою від 30.07.2012 р., тобто після укладення нею договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 15.02.2016 р. про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку та зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу адміністративної будівлі та земельної ділянки не оскаржені, тому в цій частині не перевіряються.

Зазначення судом першої інстанції у вступній частині рішення про розгляд справи за вимогами ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи - відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції, фірма «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство, ОСОБА_6, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними є помилковим та зайвим.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки на час придбання нею земельної ділянки право власності на останню було зареєстроване у Державному реєстрі прав власності за малим приватним підприємством. У Єдиному державному реєстрі заборон не було записів про обтяження земельної ділянки. Вчинення дій з накладення арешту на підставі ухвал суду від 19.05.2006 р., від 30.05.2006 р. тільки 30.07.2012 р. не вказує на недобросовісність дій з відчуження/придбання земельної ділянки. Позивачка тривалий час не може реалізувати своє право на земельну ділянку внаслідок її арешту (а. с. 214 - 218).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, цих висновків він дійшов з порушенням норм матеріального (ст. 41 Конституції України, ст. ст. 334, 391 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України) права.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.05.2006 р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_7 про стягнення з МПП «Бласко» заборгованості, накладено арешт на належне МПП «Бласко» майно, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 51).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2006 р. роз'яснено, що виконання ухвали цього ж суду від 19.05.2006 р. повинно відбуватися шляхом накладення арешту на майно МПП «Одеса-Бласко», розташоване за адресою - АДРЕСА_2, загальною вартістю - 556 000,00 грн., що дорівнює ціні позову ОСОБА_7 (а. с. 52).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.08.2006 р. виправлено назву юридичної особи - відповідача по справі. З назви - «МПП «Одеса-Бласко» на назву - «Фірма «Одеса-Бласко» мале приватне підприємство» (скорочена назва - «Фірма «Одеса-Бласко» МПП») (а. с. 53).

03.10.2008 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу адміністративної будівлі, загальною площею - 54,84 кв. м., розташованої за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 11 - 11 зворотня сторона, 13). Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.10.2009 № 24087521 право власності на адміністративну будівлю за ОСОБА_4 зареєстровано в БТІ (а. с. 12).

03.10.2008 р. ОСОБА_4 уклала з фірмою «Одеса-Бласко» малим приватним підприємством договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею - 0,0087 га., що є складовою частиною земельної ділянки загальною площею - 0,9710 га., розташованої за адресою - АДРЕСА_2, яка була надана для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу (а. с. 9 - 9 зворотня сторона). Договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстровано у реєстрі правочинів (а. с. 10).

На державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 08.12.2003 р., на загальну земельну ділянку, площею - 0,9710 га., нотаріусом був зроблений напис: «За договором купівлі-продажу, посвідченим 03.10.2008 року за реєстром 5111 продано земельну ділянку площею 0,0087 га.» (а. с. 14)

27.07.2012 р. в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Іванівського районного управління юстиції Ковальчуком І.В., під час виконання дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-4645/11 від 05.03.2012 р. про стягнення боргу на загальну суму - 1 072 624,58 грн. з фірми «Одеса-Бласко» МПП на користь ОСОБА_7, накладено арешт на належну боржнику земельну ділянку площею - 0,9710 га., розташовану за адресою - АДРЕСА_2, цільове призначення - для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу. Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3, зареєстрований у книзі записів № 733, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4 (а. с. 8).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 52995437 від 10.02.2016 р. (а. с. 190 - 191) 30.07.2012 р. у державному реєстрі зареєстровано арешт нерухомого майна - земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2, кадастровий номер - НОМЕР_4.

Рішенням виконавчого комітету Іванівської селищної ради Одеської області № 132 від 24.12.2013 р. земельній ділянці, площею - 0,0087 га., на якій знаходиться придбана ОСОБА_4 адміністративна будівля, присвоєно адресу - АДРЕСА_1 (а. с. 17).

У грудні 2012 р. листом відділу Держземагенства в Іванівському районі Одеської області № 9-А-36/13 ОСОБА_4, за результатами її звернення, повідомлено, що провести державну реєстрацію належної їй на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2008 р. земельної ділянки неможливо, оскільки на земельну ділянку фірми «Одеса-Бласко» накладено арешт (а. с. 19).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу виключення майна з-під арешту.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами, передбаченими ст. 334 ЦК України, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», з подальшими змінами та доповненнями, за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України правом на звернення до суду з позовом про виключення майна з-під арешту наділені власники майна.

Як вказувалося вище право власності на земельну ділянку за договором виникає з моменту державної реєстрації. Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. Сама позивачка у позові посилається, що під час оформлення права власності на земельну ділянки їй стало відомо про наявність арешту на земельну ділянку. Таким чином, звернення з позовом по даній справі є передчасним, оскільки не надано доказів про те, що позивачка є власником спірної земельної ділянки.

Таким чином, на час розгляду даної справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про виключення майна з-під арешту, оскільки доказів знаходження спірної земельної ділянки на праві власності у позивачки матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки ухвалою суду був накладений арешт на все майно малого приватного підприємства є обгрунтованими. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Доводи позивачки про те, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2006 р. про накладення арешту не набрала законної сили на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки ухвалою Верховного суду України від 25.02.2009 р. справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги. Відповідно до ст. 152 ЦПК України накладення арешту на належне відповідачу майно застосовується як спосіб забезпечення позову. Направлення справи на новий розгляд саме по собі не свідчить про скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір, сплачений під час подання апеляційної скарги, у сумі - 267,96 грн. - 244,00 грн. х 110%.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - відділ державної виконавчої служби Роздільнянського міжрайонного управління юстиції, про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2) судовий збір у сумі - 267 (двісті шістдесят сім) грн. 96 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш