Ухвала суду № 61955563, 07.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/493/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1398/16 Категорія: 20 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.

секретар судового засідання Кирилюк О.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, та його представника ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу 1/4 частини квартири недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодними належним та допустимими доказами не довів обставини, на які він покликався як на підставу своїх позовних вимог, а саме введення його в оману щодо обставин, які мали істотне значення при укладені договору купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_1

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2013 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі продажу 3/4 частин квартири АДРЕСА_1.

За змістом даного договору ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( далі Продавці) продали ОСОБА_5( далі Покупець) належні їм на праві власності частини квартири. Даний договір зареєстровано в реєстрі НОМЕР_1 ( а.с.7-12).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу передбачено, що купівлю-продаж зазначених 3/4 частин квартири, сторони за договором здійснюють за домовленістю за ціною 141590 гривень, які Покупець передав Продавцям, а Продавці прийняли від Покупця сам на сам до підписання цього договору. Підписання цього договору свідчить про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню Продавців та Покупця та одержання Продавцями повного розрахунку за продану 3/4 частину квартири і відсутність претензій до Покупця.( а.с.8).

Вимоги законодавства, щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз'яснено нотаріусом. Сторони підтверджують, що цей Договір не носить характер фіктивної чи удаваної угоди.( Пункт 4.1 Договору).

Договір складено відповідно до сторін волевиявлення, відповідає намірам, зміст та суть його зрозумілі, після прочитання договору нотаріусом кожною стороною особисто, добровільно без примусу і насильства сторонами підписаний (Пункт 4.6. Договору)

У пункті 4.7 Договору зазначено, що підписання цього договору свідчить про узгодженість між сторонами питань, виконання всіх умов по даному договору і відсутність будь-яких претензій та вимог один до одного та особисто до нотаріуса. Технічний паспорт та будинкову книгу нотаріус для огляду подано та передано Покупцеві.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. ( ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Звертаючи до суду з даним позовом позивач вказував, що договір купівлі - продажу частини квартири був вчинений під впливом обману зі сторони відповідачів, а тому його слід визнати недійсним. При цьому зазначав, що він мав намір укласти заповіт.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 230 ЦК , якщо одна iз сторiн правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, якi мають iстотне значення ( ч. 1 ст. 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недiйсним.

Обман має мiсце, якщо сторона заперечує наявнiсть обставин, якi можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх iснування.

Виходячи зi змiсту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслiдок обману у разi навмисного введення iншої сторони в оману щодо обставин, якi впливають на вчинення правочину.

Наявнiсть умислу в дiях вiдповiдача, iстотнiсть значення обставин, щодо яких особу введено в оману, i сам факт обману повинна довести особа, яка дiяла пiд впливом обману. Обман щодо мотивiв правочину не має iстотного значення.

В порушеннях наведених норм права та ст.60 ЦПК України ОСОБА_1 ні звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою , ні - до апеляційної інстанції не надав жодних належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б свідчили про введення його в оману щодо укладеного ним договору.

Натомість пояснення позивача , щодо обставин укладення оспорюваного договору , які надавались ним в суді першої та апеляційної інстанції були непослідовними та суперечливими, також пояснення ОСОБА_1 різнились з доводами та підставами позову, що викладені в позовній заяві.

Так в позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_5, заздалегідь плануючи свої дії, щодо укладення договору купівлі-продажу частини квартири, пригостив його спиртними напоями та в стані алкогольного сп'яніння привів до нотаріуса для підписання даного договору. В суді ж апеляційної інстанції ОСОБА_1 факт вживання спиртних напої напередодні укладення договору повністю заперечив, вказуючи що про таке в позовній заяві вказав написати адвокат.

ОСОБА_1 вказував, що йому не було відомо , що він відчужує свою частку в квартирі в користь ОСОБА_5, а нотаріус не роз'яснив, який саме договір ним укладається.

Однак такі твердження позивача повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема , як вбачається з договору виділу часток із спільної сумісної власності ( а.с. 47) напередодні укладення договору купівлі - продажу квартири, а саме 10 червня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, маючи на меті припинити право спільної сумісної власності, дійшли згоди про виділення часток, виходячи із засад рівності визначення розміру часток та підтвердили, що після підписання даного договору кожен із них набуває права спільної часткової власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1. Даний договір скріплений підписами усіх співвласників та зареєстрований в реєстрі НОМЕР_2.

ОСОБА_1 заперечуючи обізнаність зі змістом та самим фактом укладення такого договору, не заперечував, що 10.06.2013 року перебував у нотаріуса. При цьому вказував, що йому не було відомо про наявність договору про виділ часток із спільної сумісної власності.

Такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються наявністю його підпису на даному договорі , який не оспорювався позивачем, наявністю п. 15 даного договору за змістом якого такий договорі укладений у п'ятьох примірниках, що мають силу оригіналу, чотири з яких видаються сторонами, а також показами свідка ОСОБА_7.

ОСОБА_7, склавши присягу свідка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, вказала, що при посвідченні нею Договору виділення часток із спільної сумісної власності та посвідченні Договору купівлі-продажу 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 були дотриманні усі положення Закону. Зокрема роз'яснено сторонам, які договори ними укладаються , надано можливість заздалегідь до підписання договорів , ознайомитись з їх змістом, встановлено дійсно волю кожної особи на укладення таких договорів. Будь-яких зауважень у сторін не виникало. Свідок вказала, що питання щодо укладення заповіту взагалі не озвучувалось позивачем та не обговорювалось.

Такі покази ОСОБА_7 позивачем не спростовані.

За таких обставин справи і відповідно до наведених норм матеріального права, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки всупереч ст.ст. 10,60 ЦПК України, останній не довів, що даний оспорюваний Договір був вчинений під впливом обману.

Посилання апелянта, як на доказ недійсності правочину на те, що він не отримував кошти за свою частину квартиру та відповідач не надав суду письмовий доказ про сплату відповідної суми не заслуговує на увагу. Адже написання розписки про отримання коштів не передбачено законодавством, крім сплати авансового внеску, який посвідчується відповідним договором.

За змістом Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України відсутні приписи перевірки нотаріусом сплати стороною коштів при посвідченні посвідчення договору у випадку відсутності такої вказівки у відповідному Договорі.

Крім того, пунктом 2.1 Договору, стверджується та обставина, що кошти були передані Продавцям сам на сам до підписання Договору.

Договір підписаний позивачем ОСОБА_1, та останній не заперечує, що саме він підписував договір власноручно.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказуючи, що підписував у нотаріуса чисті аркуші паперу не заперечував, що на аркуші, який від підписував містилась інформація яка викладена на останньому аркуші договору.

Доводи позивача про те, що він мав намір укласти саме заповіт, повністю спростовуються самим поняттям такого документу, оскільки заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті та посвідчується лише в присутності заповідача. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказував, що всі співвласники квартири були присутні при підписані оспорюваного договору.

Покликання апеляційної скарги, як на доказ недійсності правочину, на те, що позивач, як сторона не отримав на руки копії договору купівлі-продажу спростовується наступним.

Відповідно до п. 4.3 Договору, такий укладено у двох примірниках, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7, а інший викладений на бланку нотаріальних документів видається Покупцеві.

Законодавством не передбачено видачу копії Договору Продавцям.

У своїх показах ОСОБА_7 вказувала, що у випадку звернення одного з продавців щодо надання копії відповідного договору нею було б виготовлено такий екземпляр та надано стороні. Однак таких клопотань не надходило.

Законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник вказували, що у них відсутні будь-які докази, які б свідчили про ті обставини , які зазначено у позовній заяві.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що при укладенні договору купівлі-продажу були порушені норми Закону, які є підставою для визнання договору недійсним.

Виходячи з викладеного, давши правильну правову оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: