Постанова № 61955445, 05.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа № 809/1124/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.

позивача: Івасів О.І.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

до відповідача: ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості в сумі 5579,84 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5579,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач будучи фізичною особою-підприємцем несвоєчасно та не в повному обсязі в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пунктів 295.3 статті 295 Податкового кодексу України сплатила єдиний податок, чим допустила заборгованість в розмірі 5579,84 грн. Оскільки припинення фізичної особи-підприємця не звільняє відповідача від сплати податку, просить суд стягнути вказану заборгованість.

Представник позивача, вимоги викладені в адміністративному позові підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, поштове відправлення, направлене відповідачу повернулося з відміткою відділення поштового зв'язку про причини невручення. Відповідно до приписів частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вищевказане поштове відправлення вважається врученим належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 20.07.2007 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 11.07.2014 до Єдиного реєстру внесені відомості про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням (а.с.8). До 11.07.2014 відповідач перебувала на обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, надалі - Кодекс).

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 291.4 статті 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.

Згідно пункту 293.1 статті 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 01.01.2012, відповідачем була обрана третя група платника єдиного податку, ставка податку - 5 % доходу.

Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (а.с.11-12).

Судом встановлено, що відповідач подала 03.06.2014 уточнюючу податкову декларацію, в якій задекларувала збільшення суми, яка підлягала перерахунку до бюджету в сумі 7122,40 грн. та 213,67 грн штрафу (а.с.15).

Пунктом 295.3 статті 295 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

За змістом підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Приписами пункту 38.1 статті 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, зокрема, витягу із облікової картки платника єдиного податку станом на 16.08.2016 (а.с.13) у відповідача є заборгованість з єдиного податку в сумі 5579,84 грн., в тому числі пеня в розмірі 115,33 грн. Заборгованість також підтверджується довідкою позивач №973/10/09-10-17-10/373 від 16.08.2016 (а.с.9).

Право контролюючого органу на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Кодексу надсилалась відповідачу податкова вимога форми «Ф» № 113-17 від 21.10.2013 на суму 4599,74 грн., яка направлена відповідачу, що підтверджується квитанцією Укрпошти.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Абзацом 2 пункту 97.3 статті 97 Податкового кодексу України передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є, стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Відповідачем не подано суду ні заперечень на адміністративний позов, ні доказів сплати податкового боргу, чи будь-яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, іден. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 5579 (пять тисяч пятсот сімдесять девять) гривня 84 коп. за рахунок майна боржника.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2016 року.