Постанова № 61955403, 06.10.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа № 809/1077/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Корнутія М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області

про зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Івано-Франківській області), в якому просив суд зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років навчання у Прикарпатському національному університеті з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, видавши відповідний наказ, та провести перерахунок вислуги років відповідно до внесених змін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» позивач звертався до ГУ НП в Івано-Франківській області з заявами, в яких просив зарахувати позивачу до вислуги років навчання у Прикарпатському національному університеті з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Однак, ГУ НП в Івано-Франківській області листом від 07.07.2016 року № 1450/108/12-16 відмовило ОСОБА_1 здійснити вищезгаданий перерахунок вислуги років. Вказану відмову відповідач аргументував тим, що позивач звільнений зі служби в Національної поліції України за власним бажанням та не має права на призначення пенсії.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених в письмових запереченнях на позовну заяву (вх. № 7660/16 від 27.09.2016 року). Відповідача зазначив, що частиною 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено зарахування до вислуги років особам офіцерського складу, при призначенні пенсії на умовах цього Закону України, часу їхнього навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших начальних закладах, за умови, що після закінчення таких навчальних закладів присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Однак, відповідач вважає, що Прикарпатський національний університет, в якому навчався позивач в період з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року, не є вищим навчальним закладом після якого присвоюється офіцерське звання. При цьому, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року. Окрім цього, відповідач вказав на те, що норма частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» застосовується при призначенні колишньому працівнику національної поліції пенсії на умовах цього Закону України. Проте, позивач звільнився з органів національної поліції за власним бажанням і немає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Таким чином, відповідач вважає, що ГУ НП в Івано-Франківській області немає підстав для зарахування ОСОБА_1 до вислуги років навчання у Прикарпатському національному університеті з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову та просив в його задоволенні відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року навчався в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю «Правознавство», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями диплому про вищу освіту серії НОМЕР_1 від 30.06.2003 року (а.с. 10) та додатку до нього від 30.06.2003 року, реєстраційний номер 19/03 (а.с. 11).

З 14.11.2003 року по 05.11.2004 року позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується копією військового квитка, трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 12, 13).

З 10.05.2005 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 19.01.2016 року позивач перебував на службі в Національній поліції України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями трудової книжки та послужного списку (а.с.13, 49-54).

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 19.01.2016 року № 13 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). Згідно вказаного наказу, вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 11 років 08 місяців 00 днів (а.с. 16).

13.05.2016 року та 22.06.2016 року ОСОБА_1 звертався з відповідними заявами до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в яких просив відповідача скасувати наказ ГУ НП в Івано-Франківській області від 19.01.2016 року № 13 о/с в частині розрахунку позивачу вислуги років, та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років навчання у Прикарпатському національному університеті з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби (а.с. 17-18).

Відповідач листом від 07.07.2016 року № 1450/108/12-16 відмовив ОСОБА_1 здійснити вищезгаданий перерахунок вислуги років, вказавши, що позивач звільнений зі служби в Національної поліції України за власним бажанням та не має права на призначення пенсії, а тому вимоги частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що передбачають можливість проведення вищевказаного зарахування у вислугу років періоду навчання, не поширюють свою дію на позивача. (а.с. 19).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Питання обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (надалі - Постанова № 393).

Зокрема, норми Закону № 2262-ХІІ визначають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Тобто, норми Закону № 2262-ХІІ поширюють свою дію лише на осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

В даному випадку, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 19.01.2016 року № 13 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням), без права для призначення пенсії. При цьому, зарахування позивачу до вислуги років часу навчання у Прикарпатському національному університеті за період з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, не дає позивачу відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію за вислугою років (необхідний мінімальний стаж 22 календарних роки 6 місяців). Таким чином, посилання позивача на частину 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як підставу для зарахування позивачу періоду навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є особою, яка має право на пенсію за цим Законом.

Щодо стосується застосування до спірних правовідносин вимоги частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з огляду на доводи позивача про те, що неврахування відповідачем при обрахунку вислуги років при звільненні часу навчання Прикарпатському національному університеті вплинуло на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає таке.

Вказаною вище нормою Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічний порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, встановлено пунктом 2 Постанови № 393.

В наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, суд дійшов висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Законом № 2262-ХІІ додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 з 01.09.1998 року по 30.06.2003 року навчався в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення позивачем даного вищого навчального закладу 30.06.2003 року, ОСОБА_1 не присвоєно офіцерського (спеціального) звання, що підтверджується військовим квитком та послужним списком позивача з особової справи М-217699 за останнім місцем служби, та не заперечено позивачем в судовому засіданні.

Згідно послужного списку ОСОБА_1 з особової справи М-217699, за останнім місцем служби - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, висновку комісії УМВС України в Івано-Франківській області від 15.11.2005 року, перше спеціальне звання рядовий міліції позивачу присвоєно 10.05.2005 року, а перше офіцерське звання - лейтенант міліції - 03.10.2005 року (а.с. 49-55).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки після закінчення цивільного вищого навчального закладу - Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, то таке навчання не може бути зараховано до вислуги років для призначення пенсії як колишньому службовцю національної поліції згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-411а14.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення позивача про те, що вказана постанова Верховного Суду України ґрунтується на інших обставинах справи, оскільки висновки Верховного Суду України, з огляду на норму 244-2 КАС України, є обов`язковими для всіх судів України щодо застосування норми права. В даному випадку, в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року дано тлумачення щодо особливостей застосування частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також суд не може погодитися з доводами позивача, як підставою для задоволення позову, на той факт, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ до 06.11.2015 року, йому зараховувався до вислуги років для обчислення грошового забезпечення час навчання в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Суд вказує на те, що до вислуги років для обчислення грошового забезпечення під час служби в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області з 07.11.2015 року строк навчання у вказаному вищому навчальному закладі позивачу не зараховувався. Правомірність дій іншого суб'єкта владних повноважень - Управління МВС України в Івано-Франківській області щодо зарахування до вислуги років для виплати грошового забезпечення часу вказаного навчання виходить за межі дослідження в даній адміністративній справі.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій належить відмовити.

Згідно норми частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на прийняте судом рішення про відмову в позові, за відсутності понесення відповідачем судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 11.10.2016 року.