Рішення № 61954911, 06.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4795/16

Головуючий у першій інстанції

Загороднюк В. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Сібовій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, стягнення плати за користування житлом, стягнення боргу по оплаті послуг за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 29 липня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 5 вересня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1. 24 грудня 2013 року уклав з відповідачем ОСОБА_4 договір оренди квартири строком дії на один рік з можливістю пролонгації за згодою обох сторін. По закінченні строку дії договору 29 грудня 2014 року заявив про відсутність наміру пролонгувати договір та запропонував звільнити квартиру, однак ОСОБА_4 відмовилась, а з липня 2015 року припинила сплачувати за користування житлом. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 після уточнення 27 січня 2016 року вимог просив зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не перешкоджати йому у користуванні власністю як то квартирою АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_4 на його користь орендну плату за період з 1 липня 2015 року по 1 лютого 2016 року в сумі 32725,00 грн., еквівалентній 3850,00 доларів США, заборгованість по оплаті комунальних послуг в сумі 2400,00 грн. та судові витрати (а.с.2-4, 45-46, 56-58, 60-63).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2016 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено (а.с.80-83).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено; задоволено заяву ОСОБА_3 і виправлено описку в описовій та резолютивній частині рішення, зазначено про правильність стягнення плати за користування квартирою в сумі 32725,00 грн., еквівалентних 3850,00 доларам США (а.с.109-110).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О. 5 вересня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №953, ОСОБА_3 набув у власність однокімнатну квартиру №83 загальною площею 44,2 кв.м житловою площею 16,4 кв.м в будинку АДРЕСА_1. Державна реєстрація права власності бюро технічної інвентаризації проведена 9 вересня 2011 року (а.с.7-9).

24 грудня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір оренди квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_3 передав, ОСОБА_4 прийняла у тимчасове користування квартиру та майно, що в ній знаходилося, зокрема, побутову техніку. За домовленістю сторін орендну плату за користування житлом встановлено в розмірі 550,00 доларів США по курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти на день розрахунку, але не більше 8,50 грн. за 1 долар США, що підлягала внесенню щомісячно з 27 по 30 число кожного місяця. Оплату за комунальні послуги мав здійснювати орендодавець, орендар же мала сплачувати послуги електропостачання, водопостачання, кабельного телебачення, Інтернету. ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 авансовий (заставний) платіж. Сторони визначили строк оренди з 29 грудня 2013 року по 29 грудня 2014 року з можливістю пролонгації та зміни строку оренди за згодою сторін (а.с.10-11).

Позов про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, стягнення плати за користування житлом, заборгованості за послуги ОСОБА_3 пред'явив 29 липня 2015 року, рішення суду про задоволення позову ухвалено18 лютого 2016 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з користування ОСОБА_4 квартирою на підставі договору найму (оренди) від 24 грудня 2013 року, висловлення ОСОБА_3 29 грудня 2014 року рішення про припинення дії договору та вимоги звільнити житлове приміщення. Посилаючись на порушення прав власника відмовою відповідача звільнити квартиру, суд зобов'язав ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні належною йому на праві власності квартирою та виселив відповідача ОСОБА_4 з квартири. Пославшись на продовження користування житлом після закінчення строку дії договору та не проведення з липня 2015 оплати, суд стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 плату за користування житлом за період з 1 липня 2015 року по 1 лютого 2016 року в загальній сумі 32725,00 грн., еквівалентних 3850,0 доларів США по обумовленому сторонами курсу, крім того, стягнув заборгованість по оплаті комунальних платежів в сумі 2400,00 грн.

Висновки суду щодо дії договору, розміру оплати за користування житлом та заборгованості по оплаті послуг не в повній мірі відповідають обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду. Що ж до вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення, то висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вказують на правильне застосування норм матеріального права, що є підставою для залишення рішення суду в цій частині без змін.

Так, ОСОБА_3 є власником нерухомого майна квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 як власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Зокрема, право розпорядження - це юридично забезпечена можливість визначати юридичну долю майна шляхом вчинення певних дій (продаж, передача в найм тощо).

В порядку реалізації права розпорядження своїм майном як то квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 передав нерухоме майно в найм (оренду), уклавши 24 грудня 2013 року з ОСОБА_4 договір оренди квартири.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч.1 ст.810 ЦК України). Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч.ч.1,3 ст.815 ЦК України). Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла (ч.ч.1,3 ст.820 ЦК України).

Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України, ч.1 ст.821 ЦК України). Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Встановлено, що договір найму житла укладено на строк з 29 грудня 2013 року по 29 грудня 2014 року. Згідно доводів ОСОБА_3 про відсутність наміру пролонгувати договір оренди на 2015 рік він заявив в кінці грудня 2014 року. Дані доводи не мають письмового підтвердження та заперечені ОСОБА_4, відтак, з огляду на те, що ОСОБА_4 продовжила користуватися житлом після 29 грудня 2014 року, а ОСОБА_3 протягом одного місяця проти цього не заперечив (безспірних доказів заперечень не надано), то слід виходити з того, що сторони все ж пролонгували дію договору оренди на 2015 рік.

З позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 29 липня 2015 року, вимоги заявив про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, заявлені вимоги обґрунтовував тим, що після 29 грудня 2014 року договір найму пролонговано не було. Оскільки безспірних доказів заперечень зі сторони ОСОБА_3 як наймодавця протягом місяця після закінчення встановленого в договорі строку не надано, а позов до суду пред'явлено лише у липні 2015 року, то договір найму житла є таким, що продовжений на 2015 рік та закінченим 29 грудня 2015 року (наявність позову в суді та не відмова від такого розглядається як заперечення наймодавця проти продовження договору на 2016 рік).

Таким чином, доводи апелянта є обґрунтованими в частині продовження договору на 2015 рік та безпідставними щодо наявності права користуватися житлом після 29 грудня 2015 року.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України). Оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після 29 грудня 2015 року договірні відносини оренди (найму) відсутні, однак ОСОБА_4 продовжує займати квартиру чим унеможливлює здійснення ОСОБА_3 права користування та розпорядження своїм майном, то вимоги ОСОБА_3, заявлені на підставі статті 391 ЦК України, яка передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Правові підстави для відмови в задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення відсутні.

Договір найму житла є оплатним. Розмір і порядок оплати може встановлюватися за домовленістю сторін у приватному житловому фонді. Одностороння зміна плати за користування житловим приміщенням не допускається. Водночас законом може передбачатися порядок зміни плати за користування житлом, сторони можуть домовитися про зміну плати в договорі. Строк оплати за користування житловим приміщенням визначається договором.

Передане ОСОБА_3 в оренду (найм) житлове приміщення як то ізольована квартира є приватною власністю, відтак, розмір і порядок оплати за користування житловим приміщенням встановлено за домовленістю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в договорі. Так, оплата встановлена на рівні 550,00 доларів США в місяць по курсу іноземної валюти до національної валюти на день розрахунку, але не більше як 8,50 грн. за 1 долар США; плата підлягала внесенню з 27 по 30 число кожного місяця.

ОСОБА_4 припинила сплачувати за користування житлом з липня 2015 року, посилання на не проживання в квартирі через створення ОСОБА_3 перешкод у належному користуванні квартирою не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, ОСОБА_4 не вчиняла жодних дій по розірванню договору та по теперішній час не звільнила квартиру. Понесені ОСОБА_4 витрати на ремонт побутової техніки, підключення електропостачання тощо мають іншу правову природу та не впливають на обов'язок ОСОБА_4 як наймача сплачувати щомісячно за користування житлом.

Таким чином, ОСОБА_4 не сплачує за користування житлом з липня 2015 року, відтак, період, за який підлягає стягненню плата за користування житлом визначається з 1 липня 2015 року по 1 лютого 2016 року (останнє уточнення вимог в суді першої інстанції), що становить 7 місяців, плата за цей період рівна 32725,00 грн. (7 місяців х 550,00 доларів США в місяць = 3850,00 доларів США х 8,50 грн. (визначений сторонами в договорі еквівалент) = 32725,00 грн.).

За умовами укладеного договору передбаченого внесення авансової (заставної) суми, що згідно доводів ОСОБА_3 склала 300,00 доларів США, згідно доводів ОСОБА_4 - 550,00 доларів США. В справі наявні два екземпляри договору оренди квартири від 24 грудня 2013 року, в одному з яких авансова (заставна) сума зазначена 300,00 доларів США, в іншому 550,00 доларів США (а.с.10-11, 88-89).

Таким чином, за період з 1 липня 2015 року по 1 лютого 2016 року плата за користування житлом підлягає стягнення за вирахуванням суми авансового (заставного) платежу, який наймодавець отримав, а саме підлягає стягненню в сумі, рівній 28050,00 грн. (7 місяців х 550,00 доларів США в місяць = 3850,00 доларів США - 550,00 доларів авансового платежу = 3300,00 доларів США х 8,50 грн.(визначений сторонами еквівалент) = 28050,00 грн.). При цьому авансова (заставна) сума підлягає зарахуванню в сумі 550,00 доларів США з огляду на розбіжності, що мають трактуватися на користь більшої суми.

ОСОБА_3 податки з доходів від передачі квартири в оренду (найму) сплачено (а.с.196).

За змістом частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

За умовами укладеного договору оренди квартири від 24 грудня 2013 року передбачено, що оплату за комунальні послуги здійснює орендодавець, орендатор сплачує послуги електропостачання, водопостачання, кабельного телебачення та Інтернет.

В справі відсутні докази несплачених рахунків за послуги кабельного телебачення та Інтернету, відтак, заборгованість плати за ці послуги в даній справі не визначається.

В справі наявні надані ОСОБА_3 як сплачені та не спростовані ОСОБА_4 рахунки за послуги електропостачання за липень 2015 року в сумі 134,74 грн., за вересень 2015 року в сумі 47,73 грн., а всього на загальну суму 182,52 грн. (а.с.24,28).

В справі наявні надані ОСОБА_3 як сплачені та не спростовані ОСОБА_4 рахунки за послуги водопостачання за липень 2015 року в сумі 46,80 грн., за серпень 2015 року в сумі 46,80 грн., за вересень 2015 року в сумі 93,60 грн., за жовтень 2015 року в сумі 93.60 грн., а всього на загальну суму 280,80 грн. (а.с.26зв., 29,30).

Інші наявні в справі рахунки (квитанції) чи повторюються по декілька разів, чи стосуються періоду до 1 липня 2015 року, відтак, заборгованість плати за послуги електропостачання та водопостачання за інші місяці в даній справі не визначається.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за послуги в сумі 2400,00 грн. доведено частково, заборгованість за послуги електропостачання та водопостачання підлягає стягненню за місяці після 1 липня 2015 року, виходячи з наявних в справі письмових доказів (рахунків, квитанції тощо). ОСОБА_3 не позбавлений права в іншій справи заявити вимоги про стягнення заборгованості за інші місяці (періоди).

Відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

ОСОБА_3 при поданні позовної заяви до суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру, 487,20 грн. за вимоги майнового характеру (а.с.1, 44). Зміна розміру плати за користування житлом та заборгованості за послуги є підставою для зміни розміру судових витрат по сплаті судового збору, що підлягають присудженню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають присудженню судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в суд першої інстанції в сумі 528,73 грн. (243,60 грн. за вимоги немайнового характеру + 285,13 грн. за вимоги майнового характеру = 528,73 грн.).

Керуючись ст.303, п.п.1,3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2016 року (описку виправлено ухвалою від 27 квітня 2016 року) в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення плати за користування житлом, стягнення боргу по оплаті послуг, розподілу судових витрат - змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення плати за користування житлом, стягнення боргу по оплаті послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 1 липня 2015 року по 1 лютого 2016 року за вирахуванням суми авансового платежу плату за користування житлом в загальній сумі 28050 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) борг по оплаті послуг електропостачання за липень, вересень 2015 року в загальній сумі 182 грн. 52 коп.; по оплаті послуг водопостачання за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року в загальній сумі 280 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 528 грн. 73 коп.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2016 року (описку виправлено ухвалою від 27 квітня 2016 року) в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков