Вирок № 61954174, 07.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/19397/15-к Головуючий суддя І інстанції Якуша Н. В.

Провадження № 11-кп/790/743/16 Суддя доповідач Мікулін М.І.

Категорія: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Справа № 640/19397/15-к Головуючий суду 1 інстанції: Якуша Н.В.

Провадження 11-кп/790/743/16 Доповідач Мікулін М.І.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Виноградової О.П.,

Савченко І.Б.

за участю секретаря судового засідання Вакули Н.С.

прокурора Ізотової М.О.

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11-кп/790/743/16 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3 та прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Ільєнкова О.О. на вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Городня Чернігівської області, громадянин України, з вищою освітою, працюючий лікарем стоматологом ОАО «Дентал - юніал», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до шести місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням 10 % заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Стягнено з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3: матеріальна шкода - 1555 гривень 05 копійок: моральна шкода - 8000 гривень.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралась.

Як встановив суд, 23 вересня 2015 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 на асфальтобетонному покритті по головній дорозі в районі будинку №31 по вул. Чкалова у м. Харкові, рухаючись зі швидкістю 10 км/год.

В процесі руху ОСОБА_4 під'їжджаючи на керованому ним автомобілі до будинку №31 на вул. Чкалова, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яким може бути створена перешкода або небезпека» та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по ходу руху автомобіля марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово-медичної експертизи №944-А/15 від 16.10.2015 року ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме закритий перелом лівої променевої кістки в нижній третині із зсувом.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, наближаючись на керованому автомобілі марки «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_1 до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкість руху, і не зупинив керований автомобіль, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив на нього наїзд. Тому такі дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України - 1 рік 6 місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням 10 % заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Посилається на те, що обвинувачений хоч і визнав себе винним, але жодних дій спрямованих на відшкодування завданої потерпілому шкоди не вчинив. Також зазначає, що судом невірно визначено строк додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки призначене покарання менше ніж передбачене санкцією статті.

- потерпілий ОСОБА_3, уточнивши вимоги апеляції, просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_4 таке ж, як запропоноване прокурором, покарання, стверджуючи, що обвинувачений після скоєння ДТП не надав йому першої медичної допомоги, а навпаки хотів зникнути з місця пригоди, але був затриманий свідком-очевидцем ДТП, не відшкодував майнову та моральну шкоду. Крім того, в апеляції потерпілий просить збільшити суму позивних вимог по його цивільному позиву до 25 000 гривень, оскільки суд безпідставно зменшив суму відшкодування моральної шкоди і не врахував, що в наслідок дорожньої пригоди та отриманих тілесних ушкоджень у потерпілого виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, привели до погіршення здоров'я та необхідності тривалого лікування, вплинули на реалізацію намірів та на ділові стосунки.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційні скарги, а також вислухавши обвинуваченого, який не заперечував проти вимог прокурора і потерпілого стосовно призначення більш суворого покарання та, наряду з цим, вважав рішення суду по цивільному позиву правильним, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого - задоволенню частково, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, оскільки учасники судового розгляду не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо фактичних обставин та ці обставини ніким не заперечувались, суд першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України розглянув справу. Тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК Україні такі обставини апеляційним судом не переглядаються.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дії ОСОБА_4 кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, місцевий суд, як видно з вироку, послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, на наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також на данні про особу винного, який раніше не судимий, працює, перебуває у шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Виходячи з таких даних, суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді шести місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням 10 % заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

В апеляційних скаргах стверджується про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, в тому числі у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність при призначені додаткового покарання та ставиться питання про призначення обвинуваченому більш суворого як основного, так і додаткового покарання.

Перевіряючи такі твердження, колегія суддів погоджується з доводами апеляцій, виходячи з вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 65 КК України, згідно яких суду при призначенні покарання треба враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Матеріалами кримінального провадження встановлюється, що ОСОБА_4 після скоєння кримінального правопорушення, хоча і посилався на щире каяття, але ніяким чином не допомагав потерпілому у відшкодуванні витрат на лікування внаслідок спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначення судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України основного покарання у виді виправних робіт у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 57 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Більш того, суд першої інстанції призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк, який за своїм розміром є меншим, ніж передбачено законом України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 55 КК України.

Таким чином, оскільки по кримінальному провадженню має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 418 КПК України і п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок в частині призначеного ОСОБА_4 покарання та постановляє свій вирок за необхідністю застосування більш суворого як основного, так і додаткового покарання.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, колегія суддів згідно ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також наведені у вироку суду першої інстанції та зазначені вище данні про особу винного.

Окрім того, враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому ОСОБА_3 моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості страждань і стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої йому травми і наслідків тілесних ушкоджень, істотності вимушених змін у його життєвих стосунків, колегія суддів змінює вирок в частині рішення щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 та збільшує розмір відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_4 з 8000 гривень до 20000 гривень, а тому апеляційну скаргу потерпілого задовольняє частково.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 420, 426, 532 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Ільєнкова О.О. задовольнити, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2016 року у відношенні ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 1/одного/ року 6/шести/ місяців виправних робіт за місцем його роботи з утриманням 10 % заробітної плати в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1/один/ рік.

Цей же вирок в частині рішення щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_4 з 8000/восьми тисяч/ гривень до 20000/двадцяти тисяч/ гривень.

В іншій частині вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_4 залишити без зміни.

Вирок апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цього судового рішення.

Головуючий суддя

Судді