Ухвала суду № 61953112, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-12515 Головуючий у1-й інстанції - Козлов Р.Ю.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 жовтня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на судовий наказ Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Печерський районний суд м. Києва 1 лютого 2016 року видав судовий наказ про стягнення з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_4 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 6 394 грн. 50 коп., а також судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

13 травня 2016 року Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - НДЕІ) в особі заступника голови комісії з реорганізації ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, обґрунтовуючи її тим, що у правовідносинах, які виникли між сторонами убачається спір про право.

Ухвалою Печерського суду м. Києва від 5 серпня 2016 року у задоволенні заяви про скасування судового наказу відмовлено.

Не погодившись із виданим судовим наказом, НДЕІ в особі заступника голови комісії з реорганізації ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, просить судовий наказ скасувати (а.с.135-141).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника боржника, ОСОБА_6, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За правилом п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Відповідно до роз'яснень п. п. 9, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наявність спору про право (п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР (108/95-ВР) "Про оплату праці", Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (2050-14) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Як убачається з матеріалів справи до заяви про видачу судового наказу додано копію трудової книжки ОСОБА_4 (а.с.5-11), що підтверджує перебування заявника у трудових відносинах з боржником, та копію Довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_4 у розмірі 6 394 грн. 50 коп. від 29 грудня 2015 року (а.с.4), виданою головним бухгалтером НДЕІ ОСОБА_7

Отже, з урахуванням обставин справи, що підтверджені належними доказами, зокрема Довідкою про заробітну плату заявника, яка свідчить про безспірність заявленої вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для видачі судового наказу.

У своїй апеляційній скарзі представник НДЕІ посилається на неправомірність нарахування заробітної плати, наслідком чого є виникнення спору про право. На підтвердження даної позиції представник НДЕІ посилається на Аудиторський звіт про результати проведення позапланового внутрішнього аудиту ефективності діяльності Науково-дослідного економічного інституту №5201-03/3 від 18 березня 2016 року, який було долучено до заяви про скасування судового наказу (а.с.42-84).

Відповідно до змісту вищезазначеного Аудиторського звіту, у зв'язку із використанням бюджетних коштів на оплату праці без належних нормативно-правових підстав, з порушеннями, пов'язаними з неналежним веденням бухгалтерського обліку, планування витрат на оплату праці з порушенням чинного законодавства, неефективного управління і використання бюджетних коштів, несвоєчасним та не в повній мірі вжиттям заходів щодо забезпечення економії бюджетних коштів, враховуючи скорочення видатків у 2014 році, НДЕІ станом на січня 2015 року утворилась заборгованість по заробітній платі у сумі 938,7 тис. грн., яка є не бюджетною заборгованістю, так як утворена шляхом взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

У 2015 році внаслідок прийняття необґрунтованих управлінських рішень, неефективного управління бюджетними коштами, недоліків у плануванні, неефективного використання бюджетних коштів через відсутність обґрунтованого прогнозування і планування, заборгованість по заробітній платі та стипендіях, утворена шляхом взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, збільшилась.

Ці наведені в аудиторському звіті обставини жодним чином не свідчать про існування спору про право між роботодавцем НДЕІ та працівником ОСОБА_4, оскільки указані допущені посадовими особами НДЕІ порушення положень бюджетного законодавства України щодо планування витрат на оплату праці, жодним чином не скасовують обов'язку роботодавця провести оплату праці працівників, які виконали роботу за трудовим договором.

Зазначені у аудиторському звіті обставини жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_4 не має право на отримання заробітної плати за виконану роботу, дані аудиторського звіту не підтверджують, зокрема, настання певних обставин, як то, заробітна плата у пред'явленому розмірі вже отримана, заробітна плата не нарахована, оскільки робота не була виконана або трудові правовідносини припинені, тощо.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги НДЕІ відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Ураховуючи наведене, висновки районного суду про наявність правових підстав для видачі судового наказу відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існує спір про право є надуманими та безпідставними. Тому підстав для скасування оскаржуваного судового наказу немає.

Оскільки ухвалою суду від 5 вересня 2016 року НДЕІ було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с.156), з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в дохід держави підлягає стягненню 303 грн. 16 коп. судового збору.

Керуючись ст.303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відхилити.

Судовий наказ Печерського районного суду міста Києва від 1 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 02736403, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28) в дохід держави 303 (триста три) гривні 16 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома