Ухвала суду № 61949519, 11.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7560/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року суддя Подільського районного суду м.Києва Богінкевич С. М. , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 про скасування постанови ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулась до суду із вищезазначеною скаргою та просить скасувати постанову ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2016 року та зобов'язати ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали скарги, приходжу до висновку, що вона подана з порушенням вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що хоч нею і визначено порядок звернення до суду із скаргою, в той же час вона не визначає загальних вимог, які ставляться до форми та змісту такої скарги у зв'язку з чим вважаю за необхідне застосувати до нього загальні норми, які встановлюють вимоги до форми та змісту позовних заяв, якими є ст.ст.119, 120 ЦПК України.

Відповідно ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Однак скаржником у підтвердження поважності пропуску строку для подання скарги доказів не матеріалів скарги не додано.

Також слід зазначити, що копії документів, долучених до скарги не завірені у відповідності до встановленого чинним законодавством України порядку, а тому суд позбавлений можливості визначитись у змісті вимог скарги та обставинах, якими вони обґрунтовуються.

З врахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку, що скарга не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.

Стаття 121 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 79, 118, 119, 120, 121, 383 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк в 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог ухвали в указаний термін, матеріали заяви будуть вважатись неподаними і повернуті йому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяС. М. Богінкевич