Рішення № 61948169, 12.10.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 759/7147/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Костяк В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,3-і особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталія Михайлівна,товариство з обмеженої відповідальністю «АВЕРС-СІТІ»про визнання недійсним договору дарування

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.08.2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.11.2015 року залишено без змін, у цивільній справі № 759/16423/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про поділ спільного майна подружжя, вимоги в частині поділу спільного сумісного майна подружжя задоволено шляхом виділення в рівних частинах права покупця передбачені попереднім договором № G260, укладеним 22.08.2011 року між відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС - СІТІ» для оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу однокімнатної квартири та встановлено, що останні перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.2006 року по 20.10.2011 року і за період спільного проживання проінвестували будівництво однокімнатної квартири, для цього 07.08.2006 року між відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональні будівні інвестиції» укладено договір бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2, а саме, однокімнатної квартири, яким погоджено та визначено особливості реалізації права на придбання Об'єкта у власність відповідача 1 при погашенні пакету цінних паперів, умови та порядок бронювання Об'єкта.

Пунктом 1.2 Договору бронювання передбачено, що Об'єкт бронюється за умови придбання Відповідачем 1 пакету цінних паперів в кількості, визначеній у п.1.4. цього Договору, за формулою: кількість кв. м. загального житлового приміщення поділена на 0,01 кв. м. дорівнює необхідній кількості облігацій.

Для виконання Договору бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2В від 07.08.2006 року з Відповідачем 1 укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № G 260 - К2 К- 40 - 6 від 07 08.2006 року, і а підставі якого придбано 4948 штук цінних паперів за 227 135 гривень 47 копійок.

Для придбання цінних паперів 22.12.2006 року між відповідачем 1 та ПАО КБ «Надра» укладено кредитний договір № 205/П/ПР/2006-840, зобов'язання перед кредитором виконані до розірвання шлюбу між сторонами, а саме 06.01.2010 року.

Відповідач 1 відступаючи право вимоги за Договором бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2 від 07.08.2006 року уклала 22.08.2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС СІТІ» попередній договір №G260 для оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу однокімнатної квартири, ціна якої становить 227 135 гривень 47 копійок, що складає вартість придбаних цінних паперів.

На початку квітня 2016 року позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС СІТІ», з проханням пояснити на якій стадії знаходиться будівництво заброньованого об'єкту, йому було повідомлено, що квартира передана у власність відповідача1, на виконання попереднього договору №G260 від 22.08.2011 року.

Враховуючи інформацію отриману від забудовника, позивач звернувся з запитом до реєстру речових прав на нерухоме майно, де дізнався що 22.12.2014 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тіщенко Н.М посвідчено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_3 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка придбана за спільні кошти подружжя.

Крім того, під час розгляду вищевказаної цивільної справи про поділ майна подружжя, ОСОБА_3, яка допитувалась як свідок, разом із відповідачем 1 приховали те, що спірна квартира вже подарована ОСОБА_3

Позивач просив визнати недійсним договір дарування від 22.12.2014 квартири АДРЕСА_1, рестраційний номер 1629, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тіщенко Н.М.

У послідуючому позивач подав до суду уточнюючу позовну заяву,відповідно до якої зазначив,що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.08. 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.11.2015 року залишено без змін, у цивільній справі № 759/16423/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про поділ спільного майна подружжя, вимоги в частині поділу спільного сумісного майна подружжя задоволено шляхом виділення в рівних частинах права покупця передбачені попереднім договором № G260, укладеним 22.08.2011 року між відповідачем 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» для оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу однокімнатної квартири та встановлено, що останні перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.2006 року по 20.10.2011 року і за період спільного проживання проінвестували будівництво спірної однокімнатної квартири.

На виконання ухвали суду про відкриття провадження, третьою особою надано копію договору купівлі продажу квартири від 29.07.2013 року, укладений для виконання попереднього договору № G260 від 22.08.2011 року, на підставі якого відповідач 1 набула права власності на спірну квартиру, яка придбана за спільні кошти подружжя, що встановлено вищевказаними судовими висновками, та подарувала її своїй матері, відповідачу 2.

При зміні власника спірної квартири, шляхом укладання договору купівлі продажу квартири від 29.07.2013, реєстраційний номер 1361, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тарасюком М.В. та договору дарування від 22.12.2014 року, реєстраційний номер 1629, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тіщенко Н.М. не враховано, що подарована квартира придбана за спільні з кошти подружжя і я не надавав згоди на укладання договору дарування, а тому данний правочини повинен бути визнаний недійсним.

Добровільно здійснити поділ сумісно нажитого майна відповідачка відмовляється.

Позивач просить визнати недійсним договір дарування від 22.12.2014 квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1629, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тіщенко Н.М.

Поділити майно, набуте за спільні кошти подружжя, наступним чином:

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали,просили у позові відмовити,поскільки об»єктом договору дарування квартири є інша квартира ніж передбачена попереднім договором № G260 від 22.08.2011 року,іншої площі та вартості,дана квартира не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.Позивач не зазначив підстави для визнання недійсним договору дарування квартири. Також зазначили,що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду і просили даний строк застосувати.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав,просив у позові відмовити з наведених вище підстав. Також зазначив,що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом та просив застосувати даний строк.

3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тіщенко Наталія Михайлівна у судове засідання не з»явилась,про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Ухвалою Ірпінського міського суду від до участі у справі в якості 3-ї особи було залучено товариство з обмеженою відповідальність«АВЕРС-СІТІ».

Представник 3-ї особи товариства з обмеженою відповідальність«АВЕРС-СІТІ» у судове засідання не з»явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд,заслухавши пояснення сторін по справі,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні було встановлено,що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.08.2006р перебували у зареєстрованому шлюбі.Рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 20.10.2011р даний шлюб було розірвано,що стверджується копією вказаного рішення(а.с.17).

Також,у судовому засіданні було встановлено,що 07.09.2006 року між відповідачем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональні будівні інвестиції» булоукладено договір бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2, а саме, однокімнатної квартири, яким погоджено та визначено особливості реалізації права на придбання Об'єкта у власність відповідача ОСОБА_2 при погашенні пакету цінних паперів, умови та порядок бронювання Об'єкта.

Пунктом 1.2 Договору бронювання передбачено, що Об'єкт бронюється за умови придбання відповідачем ОСОБА_2 пакету цінних паперів в кількості, визначеній у п.1.4. цього Договору, за формулою: кількість кв. м. загального житлового приміщення поділена на 0,01 кв. м. дорівнює необхідній кількості облігацій.

Для виконання Договору бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2В від 07.09.2006 року з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № G 260 - К2 К- 40 - 6 від 07 09.2006 року, на підставі якого придбано 4948 штук цінних паперів за 227 135 гривень 47 копійок.

Для придбання цінних паперів 22.12.2006 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАО КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 205/П/ПР/2006-840. 06.01.2010 року зобов»язання за кредитним договором були виконані,що стверджується довідкою.

Відповідач ОСОБА_2 відступаючи право вимоги за Договором бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2 від 07.09.2006 року уклала 22.08.2011 року з товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС СІТІ» попередній договір №G260 для оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2, ціна якої становить 227 135 гривень 47 копійок, що складає вартість придбаних цінних паперів.

Також,у судовому засіданні було встановлено,що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.08.2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.11.2015 року залишено без змін, у цивільній справі № 759/16423/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про поділ спільного майна подружжя,відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділено по 1\2 частині кожному прав покупця передбачених попереднім договором № G 260 - Б2 від 22.08.2011 року,що стверджується копією вказаного рішення суду та ухвалою апеляційного суду м.Києва (а.с.7-10).

Крім того,у судовому засіданні було встановлено,що 29.07.2013р між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири,відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» продало а відповідач ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2 вказаного договору квартира АДРЕСА_1 належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1,виданого 07.12.2012р виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради на підставі рішення № 270 від 22.09.2011р.

Відповідно до п 3 договору купівлі-продажу продаж вказаної квартири вчинено за 213 914гр97 коп..Наведені вище обставини стверджуються копією договору купівлі-продажу (а.с.11).

Крім того,у судовому засіданні встановлено,що 22.12.2014р між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1,який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тіщенко Н.М та зареєстрований у реєстрі за номером 1629.,що стверджується копією вказаного договору (а.с. 12-12).

Позивач по справі ставить питання про визнання недійсним вказаного договору дарування квартири з тих підстав,що подарована квартира була придбана за спільні кошти подружжя та про визнання за ним та відповідачкою ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру по 1\2 частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 68 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 70 ч 1 СК України "У разі поділу майна,що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором".

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до Ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Ставлячи питання про визнання недійсним договору дарування спірної квартири,позивач по справі не надав до суду доказів тих обставин,що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя і що в момент вчинення вказаного правочину були недодержані вимоги, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Як уже зазначалось раніше,рішенням Святошинського райсуду м.Києва від 27.08.2015 року позивачу ОСОБА_1 було виділено ? частину прав покупця передбачених попереднім договором № G 260 - Б2 від 22.08.2011р року.Однак,як вбачається зі змісту вказаного договору № G 260 - Б2 від 22.08.2011 року,сторони по даному договору ОСОБА_2 та ТОВ «Аверс-Сіті» зобов»язались у майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.Ціна об»єкту визначена у 227 135грн.Також,даним договором обумовлено,що основний договір купівлі-продажу квартири повинен бути укладений 30.12.2011р,але не пізніше 60 робочих днів від дати прийняття в експлуатації об»єкту будівництва.

Об»єктом же договору купівлі продажу квартири від 29.07.2013р та договору дарування квартири від 22.12.2014р є квартира АДРЕСА_1,загальною площею 46,6 кв.м, ціною згідно договору купівлі-продажу 213 914гр97 коп.Тобто інший об»єкт,ніж передбачений попереднім договором № G 260 - Б2 від 22.08.2011 року.Позивач по справі не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що зазначена квартира АДРЕСА_1,загальною площею 46,6 кв.м, ціною згідно договору купівлі-продажу 213 914гр97 коп є об»єктом спільної сумісної власності подружжя та придбана у період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Зі змісту договору купівлі продажу квартири від 29.07.2013р та договору дарування квартири від 22.12.2014р не вбачається той факт,що підставами для укладання вказаних договорів був саме попередній договір № G 260 - Б2 від 22.08.2011р року чи інші договори,які були укладені із ОСОБА_2(Договір бронювання об'єкта нерухомості № G 260 - Б2В від 07.09.2006 року , договір купівлі - продажу цінних паперів № G 260 - К2 К- 40 - 6 від 07 09.2006 року,кредитний договір)і що кошти,на які посилається позивач у своїй позовній заяві як на підставу заявлених позовних вимог,були витрачені саме на придбання квартири АДРЕСА_1,загальною площею 46,6 кв.м .

Необхідно звернути увагу і на ті обставини,що на час укладання договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2013р власником квартири АДРЕСА_1 було Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1,виданого 07.12.2012р виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради на підставі рішення № 270 від 22.09.2011р.Отримання у власність даної квартири Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» позивачем по справі у передбачений законом порядку не було оскаржено та не оскаржується на даний час.Також,позивачем не оскаржується і укладений 29.07.2013р між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири,право власності на 1\2 частину якої позивач просить визнати за ним на даний час.

Враховуючи викладені обставини справи,суд вважає позов безпідставним,не доведеним та таким,що не підлягає до задоволення,у зв»язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 у позові у повному обсязі.

Щодо заяв представників відповідачів про застосування строків позовної давності за даним позовом,то враховуючи,що суд відмовляє позивачу у позові по суті,то строки позовної давності судом не застосовуються.

На підставі ст. 60,65,69,70,71,74 СК України,ст.. 203,215 ЦК України,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у позові - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення суду для відома направити 3-м особам по справі.

Повний текст даного рішення суду буде складений не пізніше 5-ти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: С. І. Оладько