Ухвала суду № 61947336, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/37205/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Калашнікової О.В.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю сторін: позивача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Фермерського господарства "Україна" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області, треті особи: Фермерське господарство "Україна", Реєстраційна служба Калинівського управління юстиції Вінницької області, про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації правочину,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду позовом до відділу Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фермерського господарства "Україна" та реєстраційної служби Калинівського районного управління юстиції Вінницької області про:

визнання протиправними дій відділу Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області, що полягали у реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством "Україна" від 27.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Калинівському районі , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 №052168424006254.

скасування реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством "Україна" від 27.08.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Калинівському районі , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 №052168424006254.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відділом Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області протиправно, незважаючи на чинність зареєстрованого у встановленому на момент реєстрації законодавством порядку попереднього договору оренди землі, укладеного між позивачем та фермерським господарством "Україна", зареєстровано інший договір оренди цієї ж земельної ділянки.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасовано; прийнято нову, якою позов задовольнити:

визнано протиправними дії відділу Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області щодо реєстрації договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Україна" від 27.08.2012 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Калинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 року за № 052168424006254;

скасовано рішення про реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Україна" від 27.08.2012 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Калинівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.11.2012 року за № 052168424006254.

У поданій касаційній скарзі фермерське господарство "Україна" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило змінити рішення суду апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.02.2008 між позивачем (орендодавець) та фермерським господарством "Україна" (орендар) укладено договір оренди землі №280, відповідно до якого належна позивачу земельна ділянка загальною площею 1,7104 га на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області передана орендарю в оренду строком на 5 років. Вказаний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 22 травня 2008 року за №040884200279.

У період дії договору між ОСОБА_3 та фермерським господарством "Україна" 27.08.2012 укладено новий договір оренди землі, у відповідності до якого ця ж земельна ділянка, що розташована на території Лісоволисіївської сільської ради площею 1,7104 га, передана в оренду орендарю строком на 15 років.

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області (на даний час - відділ Держземагентства у Калинівському районі) 27 листопада 2012 року за № 052168424006254.

На думку позивача, відділом Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області реєстрація договору оренди землі від 27.08.2012 року вчинена необґрунтовано, так як за наявності зареєстрованого та діючого договору оренди земельної ділянки, реєстрація іншого договору оренди цієї ж ділянки не допускається, тобто має місце подвійна реєстрація одного і того ж права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності реєстрації відділом Держземагентства у Калинівському районі Вінницької області договору оренди землі від 27.08.2012 як такої, що вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, за відсутності обставин, з якими положення пункту 16-3 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачають наявність підстав для відмови у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відділом Держземагенства у Калинівському районі Вінницької області при реєстрації договору оренди від 27.08.2012, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Україна", не перевірено чи право оренди на земельну ділянку загальною площею 1,7104 га на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області зареєстровано чи ні, внаслідок чого здійснено повторну реєстрацію договору оренду тої самої земельної ділянки.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій при розгляді переданого на вирішення суду спору положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" від 05.03.2009 №1066-VI, який набрав чинності 02.05.2009, (далі - Закон №1066-VI) статтю 125 Земельного кодексу України викладено в редакції, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У той же час, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1066-VI встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень: право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Так, державна реєстрація договору оренди та державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №791.

16.03.2010 набрали чинності окремі положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 №1878-VI (далі - Закон №1878-VI).

Законом №1878-VI Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV викладено в новій редакції, за змістом якої запроваджено єдину систему органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У той же час, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Абзацом третім пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Таким чином, положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV в редакції Закону №1878-VI, які передбачають, зокрема, порядок державної реєстрації права оренди на земельну ділянку як речового права на нерухоме майно, набрали чинності лише 01.01.2013.

Так само, 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом №1878-VI і до статті 6 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

До 01.01.2013 чинне законодавство не передбачало порядку державної реєстрації права оренди на земельну ділянку як речового права на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Україна" від 27.08.2012 року, прийнято відповідачем 27.11.2012.

На момент прийняття зазначеного рішення спірні правовідносини регулювались постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №791.

Відповідно до пункту 16-2 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи:

1) копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб;

2) документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки;

3) договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договір суборенди земельної ділянки (її частини) (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору);

4) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи.

Пунктом 16-3 Порядку від 09.09.2009 №1021 встановлено, що територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини), якщо:

1) документи подані не в повному обсязі;

2) подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Порядком.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено наявності будь-яких обставин, з якими положення пункту 16-3 Порядку від 09.09.2009 №1021 передбачають наявність підстав для відмови у державній реєстрації договору оренди.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Україна" задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: