Ухвала суду № 61947332, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/37722/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» про стягнення боргу з витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 в розмірі 83203,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача боргу з відшкодування позивачеві фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який добровільно відповідачем не сплачується, по пенсіонеру ОСОБА_2 за період з травня 2011 року по березень 2014 року в розмірі 83203,51 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: стягнуто з публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (по Списку №2) за період з травня 2011 року по березень 2014 року у розмірі 83203.51 грн. (р/р 25604010223214, МФО 305482, ОКПО 37735534, філія Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»).

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності з боку органу Пенсійного фонду факту понесення ним витрат у зв'язку з виплатою пільгової пенсії громадянину ОСОБА_2 за період з травня 2011 року по березень 2014 року в розмірі 83203,51 грн. Так, судом зазначено, що враховуючи те, що пенсіонер ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, підстави для виплати йому також за цей період пенсії за списком №2 відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що колишньому працівнику відповідача ОСОБА_2 пільгова пенсія за списком №2 була призначена та виплачувалась саме з 06.05.2011, внаслідок переходу з одного виду пенсії на інший, тобто за період, за який позивачем і заявлено позов про відшкодування понесених витрат.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановленого статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом переданого на вирішення суду спору є стягнення з відповідача витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. При цьому, обов'язок відшкодовувати пенсійному фонду понесені ним витрати з виплати та доставки пільгової пенсії відповідачем не заперечується.

Згідно з пунктом 6.4 розділу 6 "Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах" Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами пункту 6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, у разі несплати необхідної суми у встановлений термін, з 25 числа кожного місяця починається перебіг строку для стягнення заборгованості, що утворилась за минулий місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов про стягнення з підприємства витрат органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгової пенсії по громадянину ОСОБА_2 за період травень 2011 року - березень 2014 року, подано 13.10.2014.

При поданні позовної заяви органом Пенсійного фонду зазначено, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії по громадянину ОСОБА_2 за період травень 2011 року - березень 2014 року відповідачеві направлено листом від 05.09.2014 №9922/02/18.

Згідно із листом від 05.09.2014 №9922/02/18, копія якого наявна в матеріалах справи, несвоєчасне надіслання розрахунку зумовлено програмною помилкою АСОПД/КОМТЕХ.

В матеріалах справи (арк. 24) також міститься клопотання представника публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" про залишення поданої позовної заяви без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У той же час, питання пропуску позивачем строку звернення до суду, у тому числі за результатами розгляду клопотання відповідача, як і питання наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків пропуску такого строку, у разі його пропуску, судами першої та апеляційної інстанцій не вирішувалось; обставини, які свідчили б про поважність чи неповажність причин пропуску строку звернення до суду не встановлювались.

З урахуванням викладеного, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" про стягнення заборгованості направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: