Постанова № 61946744, 05.10.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/904/16

05 жовтня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Косюк О.П.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Брик В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання відмови протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати відмову Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання безнадійним та списання податкового боргу - протиправною.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами:

02.04.2012 р. Тернопільський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 2а-1970/824/12, якою задовольнив позов Тернопільської ОДПІ до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 60120,45 грн. податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

У лютому 2016 р. позивач погасила борг в сумі 60120,45 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області повідомила позивача про необхідність сплати пені в сумі 66525,13 грн. з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60120,45 грн. з огляду на те, що вказана пеня нарахована контролюючим органом за період з 16.11.2011 р. по 11.02.2016 р. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, яке стало узгодженим податковим зобов'язанням після судового оскарження стягнутої судом суми податкового боргу з вказаної суми податку.

Листом від 20.07.2016 р. № 24664/7/19-18-17 Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 12.07.2016 р. про списання безнадійного податкового боргу, а саме пені в сумі 66 525, 13 грн., нарахованої з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60120,45 грн.

Позивач вважає таку відмову протиправною, відтак була змушена звернутись до Тернопільського окружного адміністративного суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подав заперечення на адміністративний позов в якому пояснив:

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 р. у справі №14/79-1810 за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської ОДПІ підтверджено правомірність визначення контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2007 №0004181704/0/78514 грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 60120,45 грн. Вказана сума у законодавчо встановлені строки підприємцем ОСОБА_3 до бюджету не сплачена у зв'язку із чим Тернопільська ОДПІ у березні 2012 року звернулась до адміністративного суду із позовом про її стягнення, що було предметом розгляду у справі №2-а/1970/824/12 та рішення по якій набрало законної сили 09.04.201.4 р.

В подальшому Тернопільською ОДПІ було отримано по справі №2-а/1970/824/12 виконавчий лист від 29.12.2015р. та пред'явлено для виконання до органу ДВС 13.01.2016р. Так, лише після виконання виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом, боржником 12.02.2016 року самостійно сплачено у повному обсязі стягувану суму боргу.

Однак, з урахуванням сплати 12.02.2016р. боржником стягуваної суми основного боргу цією ж датою відбулося нарахування пені за період з 16.11.2011 р. по 11.02.2016 р., як це передбачено податковим законодавством України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав:

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 р. у справі №14/79-1810 за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської ОДПІ підтверджено правомірність визначення контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 23.11.2007 №0004181704/0/78514 грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 60120,45 грн.

Враховуючи, те що вказана сума у законодавчо встановлені строки підприємцем ОСОБА_3 до бюджету не сплачена, Тернопільська ОДПІ у березні 2012 року звернулась до адміністративного суду із позовом про її стягнення

02.04.2012 р. Тернопільський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 2а-1970/824/12, якою задовольнив позов Тернопільської ОДПІ до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 60120,45 грн. податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 р. вказана постанова залишена без змін. Відтак, 09.04.2014 року грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 60120,45 грн. є узгодженим.

Проте, боржником в добровільному порядку сума сплачена лише 12.02.2016 року.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована па суму такого грошового зобов'язання, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визнається податковим боргом.

Як встановлено пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з абз. "б" пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 зазначеного Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового' зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

За змістом п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (йото частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Згідно із пп. 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 № 953 (чинної па момент виникнення спірних правовідносин), пеня нараховується після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання па суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України.

На підставі пп. 2.1.2 п. 2.1 р. II Інструкції № 953 нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 2.2. розділу II Інструкції № 953 нарахування пені, визначеної підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. цього розділу, здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).

Крім того, пунктом 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) встановлено, що у випадку нарахування грошового зобов'язання контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп. 101.2.3ПКУ).

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПКУ списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відтак, лише у випадку визнання суми боргу 60120,45 грн. безнадійною, пеня у розмірі 66252,13 грн. підлягала б подальшому списанню з огляду на норми п. 101.1 ст. 101 ПК України.

Враховуючи вище наведені норми податкового законодавства та те, що боржником сплачено стягувана сума лише 12.04.2016 року контролюючим органом правомірно нараховано пеню за період з 16.11.2011 р. по 11.02.2016 р., в розмірі 66525,13 гривень.

Таким чином, у контролюючого органу виникло право стягнення такої пені лише після закінчення терміну її нарахування та яке зберігається за податковою інспекцією упродовж 1095 днів з моменту нарахування, а законодавчі підстави для її списання, із заявою про яке ОСОБА_3 зверталась до відповідача - відсутні.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 71 КАС України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак в задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання відмови протиправною слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2016р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.