Рішення № 61945592, 05.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5270/16 Головуючий 1 інст. Грищенко І.О.

Справа № 638/19676/15-ц Доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кружиліної О.А.,

суддів Кіся П.В., Шаповал Н.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 квітня 2016 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

23 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати договір купівлі-продажу від 10.02.2014 року, укладений між нею та ОСОБА_3 з продажу автомобіля марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕР № 1 ГУМВСУ м.Харків 27.07.2011 року дійсним.

Визнати право власності на автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору,шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕВ № 1 ВРЕР № 1 ГУМВСУ м.Харків 27.07.2011 року за ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 10.02.2014 року вона придбала у ОСОБА_3 автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору,шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕР № 1 ГУМВСУ м.Харків 27.07.2011 року. На підтвердження угоди між нею та ОСОБА_3 10.02.2014 pоку укладено договір купівлі-продажу автомобіля, відповідно до умов якого вона передала ОСОБА_3, грошові кошти в розмірі 29820 грн., що на той момент, за курсом НБУ становило 3500 доларів США.

У зв'язку з тим, що автомобіль був пошкоджений та потребував відновлювальних ремонтних робіт договір не був нотаріально оформлений.

За умовами пункту 4.2 договору, сторони погодили, що після проведення відновлювальних ремонтних робіт до 01.06.2015 року додатково укладуть між собою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. На час звернення з позовом ОСОБА_3 ухилявся від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу автомобіля, що позбавляло її права вільного розпорядження даним автомобілем.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу від 10.02.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з продажу автомобіля марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕВ № 1 ГУМВСУ Харківській області 27.07.2011 року дійсним.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору,шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕВ № 1 ГУМВСУ Харківській області 27.07.2011 року.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, особа, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права та обовязки враховуючи наступне. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу 64672,85 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2014 року накладено арешт на автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1. Є постанова старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 26 листопада 2014 року про розшук майна боржника ОСОБА_3

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з положень статей 209, 218, 219, 220, 328, 392 ЦК України та тих обставин, що ОСОБА_3 ухилявся від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу автомобіля, що позбавляло ОСОБА_2 права вільного розпорядження даним автомобілем.

Отже, визнаючи договір купівлі-продажу дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснені всі необхідні дії, повязані із укладанням договору, однак внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_3, ОСОБА_2 не має можливості оформити право на автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору,шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕР № 1 ГУМВСУ у м.Харкові 27.07.2011 року.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені при неповному зясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судовим розглядом установлено, що автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 9).

10.02.2014 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 автомобіль марки КІА SOUL 2009 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов, рама) № KNAJG553397076179, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований у ВРЕР № 1 ГУМВСУ м.Харкова 27.07.2011 року.

На підтвердження здійснення угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10.02.2014 pоку укладено в письмовій формі договір-купівлі продажу автомобіля, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_3, грошові кошти в розмірі 29820 грн. що, на той момент, за курсом НБУ становило 3500 доларів США, на підтвердження чого відповідач ОСОБА_3 склав письмову розписку про отримання коштів від 10.02.2014 року (а.с. 7,8).

У зв'язку з тим, що автомобіль був в пошкодженому стані та потребував відновлювальних ремонтних робіт договір не був нотаріально оформлений, як це передбачено умовами договору.

Відповідно до умов пункту 4.2 договору сторони погодили, що після проведення відновлювальних ремонтних робіт до 01.06.2015 року додатково укладуть між собою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Умовами пункту 4.3 договору передбачено, що в разі відмови або ухилення ОСОБА_3 від підписання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу або після спливу терміну, встановленого сторонами для підписання нотаріального договору, Покупець, має право на свій вибір, або звернутися до суду з вимогою визнання договору дійсним та визнання за нею права власності на автомобіль в судовому порядку, або стягнення в судовому порядку виплачених грошових коштів.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 2 статті 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, а у відповідності до частини 5 статті 656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві, а покупець приймає або зобовязується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі статті 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року з відповідними змінами та доповненнями, перереєстрація, зняття з обліку транспортних засобів здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Правил дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, реконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок».

Відповідно до пункту 1 вищевказаних Правил встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів; розділом «Державна реєстрація транспортних засобів», визначено документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

При цьому, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є зокрема, - договори та угоди,укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

У пункті 2 Правил вказано, що вони є обовязковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.

Такі вимоги є суттєвими умовами при укладені договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.

Таким чином, законодавством визначено виключний перелік документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, а тому договір купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, укладений між сторонами у простій письмовій формі, без дотримання обовязкового порядку, щодо відчуження транспортного засобу, відповідно до статті 58 ЦПК України, не може вважатись належним доказом, так як суперечить вимогам чинного законодавства, яке встановлює особливий порядок укладання договорів щодо транспортних засобів.

Наявність договору купівлі-продажу автомобілю, укладеного 10 лютого 2014 року у письмовій формі між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 і розписки ОСОБА_3 про отримання грошових коштів, не підтверджує перехід права власності на автомобіль від ОСОБА_3 до ОСОБА_2

Крім того, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що при передачі автомобіля він був знятий з реєстраційного обліку і його ідентифікаційні номери були перевірені експертом. На час розгляду справи державна реєстрація автомобіля змінена не була і власником є ОСОБА_3

Отже, посилаючись на зазначені документи, як на докази укладання оплатної угоди по відчуженню спірного майна, суд першої інстанції, не встановив факт їх відповідності вимогам діючого законодавства.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог про відмову ОСОБА_2 у задоволені позову повністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 203, 328, 655, 656 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_4