Ухвала суду № 61943090, 12.10.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

201/11610/16-ц

провадження 2-з/201/218/2016

УХВАЛА

12 жовтня 2016 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 серпня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ПАТ «Укрсоцбанк» та ПН ХМНО ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

По справі постановлялися різні ухвали, справа по суті не слухалася.

ОСОБА_1 11 жовтня 2016 року звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій він просить суд заборонити Жовтневому ВДВС ДМУЮ звертати стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 429 від 04.02.2016 на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, а також заборонити ПАТ «Укрсоцбанк» та Жовтневому ВДВС ДМУЮ вчиняти буд-які дії стосовно щодо стягнення заборгованості та реалізації (відчуження) нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 429 від 04.02.2016, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, оскільки позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, в звязку з тим, що він не має заборгованості перед відповідачем, однак на даний час відкрито виконавче провадження та накладено арешт на вище вказану квартиру з метою її подальшої реалізації та державним виконавцем вчиняються інші виконавчі дії з метою виселення позивача та членів його сімї, крім того зазначає, що в квартирі проживає неповнолітній та заявнику на протязі останнього місяця представники відповідача № 1 та Жовтневого ВДВС ДМУЮ телефонують з погрозами щодо виселення, також позивач вважає, що має всі підстави втратити власну нерухомість через дії відповідача, а тому з урахуванням зазначеного є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення, що зазначені у заяві; не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, а також, те що вони є співмірним з позовними вимогами, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є субєктивним припущенням сторони позивача, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя