Рішення № 61940478, 05.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16090/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість - 1624868,65 гривень, а саме: за кредитом - 1398172,22 гривень, по відсотках - 180170,42 гривень, пеня - 46526,01 гривень; стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі - 3654,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 (ОСОБА_1В.) уклали кредитний договір № 2706/0708/71-483. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобовязується надати відповідачу кредити у сумі 69000,00 доларів США, а відповідач зобовязується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Банк (кредитор) свої зобовязання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі 69000,00 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 05 серпня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 64389,96 доларів США, що за курсом НБУ на 05 серпня 2015 року складає - 1398172,22 гривень, за відсотками - 8297,38 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 180170,42 гривень. На 05 серпня 2015 року розмір неустойки становить - пеня - 2149,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає - 46679,09 гривень. Пеня за останні 12 місяців - 2142,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 46526,01 гривень. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2706/0708/71-483 від 31 липня 2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 (ОСОБА_1В.), на користь ПАТ «Альфа-Банк». Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні на позов, долученого до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2706/0708/71-483, за яким банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 69000,00 доларів США, на строк з 31 липня 2008 року по 31 липня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.3. Розділу 1 кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

18 серпня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 2706/0708/71-483 від 31 липня 2008 року, за яким сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін і доповнень розмір строкової заборгованості за кредитом складає 66503,87 доларів США, прострочена заборгованість за договором відсутня та викладено кредитний договір у новій редакції (а.с.10-14).

18 серпня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 2706/0708/71-483 від 31 липня 2008 року, за яким сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. кредитного договору у наступній редакції: «1.3. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 1.3.1. 11,9% річних за період від дати укладання цього договору по 18 серпня 2009 року включно. 1.3.2. 7% річних за період користування кредитом з 19 серпня 2009 року по 09 липня 2010 року. 1.3.3. 10% річних за період користування кредитом з 10 липня 2010 року по 09 липня 2011 року. 1.3.4. 12,89% річних за період користування кредитом з 10 липня 2011 року по 31 липня 2038 року (а.с.15-16).

17 лютого 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Розділу 5 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору, позичальник зобовязується: забезпечити своєчасну оплату ануїтетних платежів, передбачених даним договором шляхом забезпечення наявності на рахунку зазначеному в п. 3.1.3. грошових коштів у сумі, достатній для здійснення таких платежів, до настання терміну їх сплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобовязання. Так, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1.припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобовязання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 8.1. Розділу 8 договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору, за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в тому числі за день погашення простроченої заборгованості У випадку часткової сплати суми ануїтетного платежу пеня нараховується на його несплачену частину. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається - 360.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученим позивачем до позовної заяви, станом на 05 серпня 2015 року відповідач має прострочену заборгованість за кредитом - 64389,96 доларів США, що за курсом НБУ на 05 серпня 2015 року складає - 1398172,22 гривень, за відсотками - 8297,38 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 180170,42 гривень. Крім того, нарахована пеня за останні 12 місяців - 2142,66 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 46526,01 гривень.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким продавець ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги та передати їх покупцю ПАТ «Дельта Банк», а покупець купив права вимоги, прийняв їх і сплатив загальну купівельну ціну (а.с.23).

15 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняв їх і сплатив загальну купівельну ціну (а.с.24-30).

Згідно витягу з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2706/0708/71-483 від 31 липня 2008 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим в частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

А відповідно до приписів ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У відповідності до вимог ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України судом, за клопотанням представника відповідача, у позивача витребовувались докази у справі, а саме: документ, які підтверджують набуття ПАТ «Альфа Банк» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 31.07.2008 року №2706/0708/71-483 укладеним з ПАТ «Сведбанк»; докази виплати ПАТ «Сведбанк» на користь ОСОБА_1 69000 доларів США на виконання умов кредитного договору від 31.07.2008 року №2706/0708/71-483; виписка з кредитного рахунку ОСОБА_1 про рух кошів за весь період його існування з моменту видачі грошових коштів по 05.08.2015 року; розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за весь період виникнення заборгованості по 05.08.2015 року.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, позивачем надано суду: розрахунок заборгованості за кредитом у валюті договору; виписка по особовим рахункам за період з 18 червня 2012 року по 05 серпня 2015 року; витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін); витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. На думку позивача, що висловлена у клопотанні про залучення вищевказаних документів, останні засвідчують виконання ПАТ «Сведбанк» своїх зобов`язань по кредитному договору, оскільки кредитний договір укладався з метою придбання квартири АДРЕСА_1, яка згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек передана в іпотеку, розмір основного зобов`язання 69000 доларів США, що відповідає сумі кредитного договору, а датою реєстрації є 31.07.2008 року, що є датою підписання кредитного договору.

За вимог ч. 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання первісним кредитором умов п. 1.2 кредитного договору щодо видачі кредиту у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_5 в оплату за договором купівлі-продажу. Посилання позивача на те, що кредитний договір укладався з метою придбання квартири АДРЕСА_1, яка згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек передана в іпотеку, де розмір основного зобов`язання - 69000 доларів США, що відповідає сумі кредитного договору, а датою реєстрації є 31.07.2008 року, що є датою підписання кредитного договору, не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки у вказаних витягах відсутні будь-які посилання на укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 31 липня 2008 року кредитного договору №2706/0708/71-483. Матеріали справи не містять і договору іпотеки за №2420 від 31 липня 2008 року, посилання на якій міститься у витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, та останній не є предметом заявлених позивачем вимог. Крім того, зазначені обставини не можуть свідчити про наявність і інших угод, які б могли бути укладені між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 31 липня 2008 року.

Крім того, позивачем надана суду виписка по особовим рахункам за період з 18 червня 2012 року по 05 серпня 2015 року. В той ж час, кредитний договір було укладено 31 липня 2008 року. Зазначені обставини не дають суду можливість визначити дійсну заборгованість відповідача за кредитним договором, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є по суті калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Однак розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Крім того, відповідно до виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Обов`язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати акт приймання-передачі прав вимоги залежить від отримання продавцем повної суми загальної купівельної ціни у дату підписання.

Крім вищезазначених умов договору, діюче законодавство також встановлює обовязковість наявності доказів прав нового кредитора у зобовязанні та вимоги до оформлення первинних документів, що підтверджують їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора. Первісний кредитор повинен передати новому документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.99 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч.2 ст.9 цього ж закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити.

Під час розгляду справ позивачами до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів прав нового кредитора у зобовязанні з відповідними додатковими договорами, що унеможливлювало задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача не скористався свої правом подання додаткових доказів у справі, а за вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків щодо необґрунтованості позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк», відшкодування судових витрат в порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 10, 14, 60, 64, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: