Ухвала суду № 61940298, 28.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5653/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2016 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, учасники третейського розгляду: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просять суд: рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 квітня 2015 року у справі № 541/15 за позовом Публічного акціонерного банку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - скасувати повністю.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 16 травня 2008 року помер ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яку прийняли дружина спадкодавця - ОСОБА_6, син спадкодавця - ОСОБА_4, донька спадкодавця - ОСОБА_2, мати спадкодавця - ОСОБА_7, батько спадкодавця - ОСОБА_8 Через три місяці, після смерті ОСОБА_5, тобто 11 серпня 2008 року померла дружина спадкодавця: ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яку прийняли син спадкодавці ОСОБА_6 - ОСОБА_4, донька спадкодавиці - ОСОБА_2, батьки ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 26 лютого 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області було постановлено ухвалу, якою визнано мирову угоду між ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Ухвала набрала законної 06 травня 2014 року. 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримала поштою простий лист на ім'я ОСОБА_5, в якому містилась постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 грудня 2015 року на підставі виконавчого листа №755/17407/15 від 25 квітня 2015 року виданого Дніпровським районним судом м. Києва, де боржником зазначений ОСОБА_5, який помер. Ознайомившись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 07 грудня 2015 року винесеної на підставі виконавчого листа №755/17407/15 від 25 квітня 2015 року виданого Дніпровських районним судом м. Києва та з матеріалами виконавчого провадження, вона з'ясувала, що виконавчий лист був виданий на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків. Aлe, вищевказані спірні правовідносини між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 щодо виплати заборгованості за кредитним договором допускають правонаступництво, оскільки ст.ст. 1281, 1282 ЦК України передбачає право пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців та обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Спадкоємцями майна померлого 16 травня 2008 року ОСОБА_5 є ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 до складу якої увійшла спадкова маса ОСОБА_5, що підтверджується ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, від 26 лютого 2014 року. ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як правонаступники майна померлого ОСОБА_5, не були залучені до участі у справі. Третейської угоди між ПАТ «Укрсоцбанк» та правонаступниками ОСОБА_5, на підставі якої спір міг бути розглянутий третейським судом, не існує. За таких обставин, не можна дійти до висновку про те, що рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою. Окрім того, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 22 квітня 2015 року у справі №541/15 створює зобов'язання не для відповідача ОСОБА_5 (сторона у справі), а для третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які не брали участь у справі. За таких обставин, є обгрунтованими доводи заявників про те, що третейський суд вирішне питання про обов'язок осіб, які не брали участь у справі.

В судовому засіданні представник заявників підтримав доводи поданої заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з підстав викладених у заяві, просив суд його задовольнити.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні доводи заяви не визнала, просила суд відмовити у задоволенні заяви.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної справи, матеріали третейської справи № 541/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків прийняв рішення у справі № 541/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яким позов задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту № 050/35-492 від 20 квітня 2007 року в сумі 1113518 гривень 91 копійка та третейський збір в сумі 11535 гривень 19 копійок.

Договір кредиту № 050/35-492 від 20 квітня 2007 року укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5, який 16 травня 2008 року помер.

11 серпня 2008 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Як встановлено судом, спадкоємцем майна померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_8

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року, між ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та ОСОБА_8 було визнано мирову угоду щодо розподілу спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 5 Закону України «Про третейські суди», спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого звязку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Статтею 13 цього ж Закону визначено, що якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Так, згідно ст. 6 договору кредиту № 050/35-492 від 12 квітня 2007 року, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5, всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами у звязку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_9 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у звязку з цим не може бути виконане іншою особою. Ст.ст. 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобовязанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обовязки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобовязанням.

Отже, з моменту смерті спадкоємця припиняються його зобовязання за кредитним договором і переходять до спадкоємців. До спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця, але у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З урахуванням положення ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, Цивільним кодексом України встановлюється критерії та обсяги відповідальності спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця, що за своєю суттю полягає лише в обов`язку спадкоємця задовольнити вимогу кредитора лише у межах вартості майна отриманого у спадщину.

За вимог же ст.ст. 2, 5 Закону України «Про третейські суди» третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, та право на передачу спору на розгляд третейського суду належить виключно сторонам третейської угоди.

Угода про передачу спору на вирішення третейського суду припиняється смертю боржника, оскільки нерозривно пов`язана з його особою і у звязку з цим не може бути виконана іншою особою, в даному випадку спадкоємцем, оскільки обов`язок останнього полягає не у виконанні умов договору, у якій укладена третейська угода, оскільки спадкоємець не є ні стороною договору, ні стороною третейської угоди. Права та обов`язки спадкоємця зводяться лише до задоволення вимог кредитора спадкодавця, які існували на день смерті, та лише у межах вартості отриманого у спадщину майна.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених ЗУ «Про третейські суди» до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять зам межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обовязки осіб, які не брали участь у справі.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації Українських банків прийняв рішення у справі № 541/15, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону та рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки права та обов`язки за третейською угодою нерозривно пов`язані з особою, стороною такої угоди, в даному випадку з особою позичальника, та не допускають правонаступництво.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків у справі № 541/15, підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 25, 608, 1216, 1218, 1282 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 210, 389-1, 389-4 - 389-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, учасники третейського розгляду: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №541/15 від 22 квітня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: