Рішення № 61939921, 03.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/987/16-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/4368/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 03.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за договором про надання послуг, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за договором про надання послуг.

В обґрунтування позову вказував, що 18 лютого 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір № 02-15-59, за яким останній взяв на себе зобовязання провести комплекс заходів з підготовки замовника до кваліфікаційного рівня спеціаліста «Трейдер/Менеджер» по управлінню фінансовими активами, зокрема надати обладнане місце для проходження курсу підготовки та надати методичну літературу.

На виконання вказаного договору 19.02.2015 року ОСОБА_5 було сплачено аванс у розмірі 800 грн. Впродовж тривалого часу відповідач до виконання своїх обовязків не приступив, семінарів та практичних занять не проводив, запрошень на такі заходи та графіків на їх проведення не надсилав.

04.04.2015 року він направив до відповідача вимогу про розірвання договору та повернення отриманого авансу.

27.01.2016 року ОСОБА_6 повернув йому кошти у розмірі 800 грн., фактично визнавши не виконання умов договору.

Просив стягнути із ОСОБА_6 на свою користь неустойку за договором № 02/15-59 від 18.02.2015 року у розмірі 7 728 грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_6В на користь ОСОБА_5 неустойку у розмірі 386,40 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також матеріали справи та доводи апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.02.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого виконавець взяв на себе зобовязання проведення комплексу заходів з метою підготовки спеціаліста «Трейдер/Менеджера» по управлінню фінансовими активами.

Згідно із п. 3.1 договору вартість підготовки стажера у складі групи стажерів складає 800 грн.

Із платіжного доручення № 34 від 19.02.2015 року вбачається, що позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 800 грн. у рахунок оплати вартості підготовки стажера.

27.01.2016 року відповідач ОСОБА_6 повернув позивачу грошові кошти у розмірі 800 грн., про що свідчить платіжне доручення № 7694559. Вказаними діями відповідач підтвердив невиконання умов договору від 18.02.2015 року про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.02.2016 року розірвано договір № 02/15-59 про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладений 18.02.2015 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 Вказане рішення суду набрало законної сили.

01.02.2016 року ОСОБА_5 направив ФОП ОСОБА_6 вимогу про сплату неустойки за договором у розмірі 7 728 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягають задоволенню. Проте, вирішуючи питання щодо розміру пені, суд першої інстанції вважав за доцільне застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України і зменшити розмір неустойки, з огляду на те, що її розмір значно перевищує розмір заподіяних збитків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Згідно з п. 22 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Розмір неустойки за прострочення виконання зобовязань згідно з розрахунком позивача за 322 дні становить 7 728 грн. (3% = 24 грн. х 322 дн.).

Разом з тим, вартість ненаданої послуги, відповідно до умов договору становить 800 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір, порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру неустойки - це право суду.

Зменшення неустойки можливе тільки тоді, коли це не заборонено законом.

Законом України "Про захист прав споживачів" не заборонено зменшувати розмір неустойки, у разі прострочення виконання робіт (послуг).

За таких обставин, враховуючи, що розмір неустойки (7728 грн.) значно перевищує сплачену вартість послуг (800 грн.), судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про застосування ч.3 ст.551 ЦК України та зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню, відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Що ж стосується розміру стягнутої судом першої інстанції неустойки, а саме: до 5% заявленої суми, що становить 386 грн. 40 коп., то в цій частині судова колегія з таким висновком не погоджується, оскільки такий висновок суду є немотивованим. В рішенні суду відсутні мотиви, з яких такий розмір відповідає загальним засадам цивільного судочинства, принципу розумності та справедливості.

Отже, на думку колегії суддів, в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України і підлягає зміні.

Змінюючи розмір неустойки, яка підлягає до стягнення, колегія суддів, бере до уваги тривалість порушення права позивача, відповідачем, оскільки останній повернув кошти лише 27.01.2016 року, тобто майже через рік, після проведення позивачем оплати відповідних послуг (19.02.2015 року), які йому не було надано, і вважає необхідним зменшити розмір неустойки до 800 грн. (розміру збитків), оскільки, саме таку суму судова колегія вважає виваженою, справедливою, розумною та адекватною, враховуючи всі обставини справи.

Приймаючи до уваги викладене, оцінивши всі обставини справи та надані докази, як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, в частині розміру стягнутої пені, у зв»язку з чим, рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України перерозподілу підлягають судові витрати.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2016 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_1) на корить ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_2) неустойку у розмірі 800 (вісімсот) грн.

Стягнути із ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М. Верланов

ОСОБА_3