Ухвала суду № 61939184, 04.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р.Справа № 580/649/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військового комісара Лебединського об'єднаного міського військового комісаріату Онопко Юрія Вячеславовича на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 03.08.2016р. по справі № 580/649/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Військового комісара Лебединського об'єднаного міського військового комісаріату Онопко Юрія Вячеславовича

про визнання постанови протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до військового комісара Лебединського об'єднаного міського військового комісаріату Онопка Юрія Вячеславовича про визнання постанови від 22 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн. за вчинення ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 210 КУпАП, що винесена військовим комісаром Онопко Ю.В. протиправною та її скасування.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 29.07.16 р. адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову № 35 від 22 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн. за вчинення ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 210 КУпАП, як протиправну. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУДКУ України в Сумській області на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований по АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ядесят одна) гривень 20 коп.

Військовий комісар Лебединського об'єднаного міського військового комісаріату Онопко Ю.В. не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що ОСОБА_2 залишив місце складання вказаного протоколу, в зв'язку з чим не було можливості складання адміністративного протоколу в присутності останнього, такими діями позивач позбавив себе сам можливості ознайомитись з матеріалами справи та відповідно скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Просить постанову Лебединського районного суду Сумської області від 03 серпня 2016 року скасувати, прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення № 35 передбачене ч. 1 ст. 210 КУпАП України, а саме за те, що він 7 квітня 2016 року о 8 год. 30 хв. не прибув на виклик до Лебединського ОМВК без поважних причин.

На підставі вказаного протоколу 22 квітня 2016 року відповідачем винесена постанова №35 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119,0 грн.

З вказаної постанови вбачається , що ОСОБА_2 07 квітня 2016 року о 8 год. 30 хв. не прибув на виклик до Лебединського ОМВК без поважних причин чим порушив п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем порушено процесуальні норми КУпАП в частині порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а суд не може собою підміняти повноважний державний орган і за нього встановлювати відповідні обставини, давати оцінку доводам, щодо наявності правопорушення та усувати допущені цим органом процесуальні порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Положеннями ч.1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою для порушення адміністративної справи та попереднього з'ясування її обставин є вчинення особою діяння, яке містить в собі ознаки адміністративного правопорушення. Процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення адміністративної справи, є протокол про адміністративне правопорушення.

Частина 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Відповідно до статті 210 КУпАП порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених, зокрема, у ст. 234-2 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (ч. 1 ст. 256).

Частиною 2 ст. 256 передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч. 3 ст. 256).

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч. 4 ст. 256).

Таким чином, посадова особа, яка склала протокол, зобов'язана ознайомити особу, щодо якої складається цей протокол, зі змістом ст. 63 Конституції України, з її правами і обов'язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Про ознайомлення з вищезазначеним особа, щодо якої складається протокол, ставить у ньому свій підпис, а у разі відмови поставити підпис, про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом уповноваженої посадової особи.

Особі, щодо якої складається протокол, пропонується надати письмове пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення, яке вноситься до протоколу і засвідчується підписом зазначеної особи.

Пояснення та зауваження можуть додаватись до протоколу окремо, про що робиться запис у цьому Протоколі.

У разі відмови особи, щодо якої складається протокол, від надання пояснень та зауважень за суттю вчиненого правопорушення посадова особа вносить до нього відповідний запис, який засвідчується її підписом.

Протокол підписується посадовою особою та особою, щодо якої складається Протокол, а також може підписуватись свідками та потерпілими у випадку їх наявності.

У разі відмови особи, щодо якої складається протокол, від підписання протоколу посадова особа робить про це відповідний запис, який засвідчує своїм підписом та підписами свідків у випадку їх наявності.

Особа, щодо якої складається протокол, має право додати до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підпису.

До протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При з'ясування обставин скоєння правопорушень посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, залежно від виду правопорушення, повинна враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність та обов'язково відображати ці факти в описовій частині постанови про накладання адміністративного стягнення (ст. 280 КУпАП). Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34 і 35 КУпАП.

Згідно із ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення посадова особа, уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Певного розміру завданої правопорушенням шкоди законодавством не встановлено, тому посадова особа, яка розглядає адміністративну справу, особисто оцінює значимість правопорушення і приймає рішення щодо можливості закриття справи за ст. 22 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищезазначених приписів КУпАП при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення відповідачем не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підписаний; права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, цій особі не роз'яснені (ст. 256).

В справі відсутні дані про отримання позивачем запрошення до контролюючого органу для ознайомлення, підписання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення .

Як вбачається з матеріалів цієї справи при прийнятті оскаржуваної постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не запропоновано надати пояснення з приводу встановленого порушення. Відповідні документи відсутні.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови не вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем врахований характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Крім того , апелянт не заперечує відсутність позивача при складанні протоколу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військового комісара Лебединського об'єднаного міського військового комісаріату Онопко Юрія Вячеславовича залишити без задоволення.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 03.08.2016р. по справі № 580/649/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016 р.