Ухвала суду № 61939125, 06.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 р. Справа № 821/927/16

Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, в якому просили визнати протиправною відмову Державної санітарно-епідеміологічної служби України в приватизації житлового будинку садибного типу та зобовязати відповідача надати дозвіл на приватизацію зазначеного житлового будинку. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що відмова Державної СЕС України листом № 07.02-6-940/Кол-494/Кол від 17.11.2015р. у передачі в приватну власність житлового будинку шляхом його приватизації є протиправною.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України у звязку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі 24.09.2015 року звернулися до Державної санітарно-епідеміологічної служби України із заявою щодо приватизації приміщення державної форми власності за адресою вул. Крупської, 6, м. Каховка, Херсонська область, що знаходиться на балансі Державної установи «Херсонський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Листом №07.02-6-940/Кол-494/Кол від 17.11.2015р. у передачі в приватну власність житлового будинку садибного типу шляхом приватизації відмовлено із посиланням на те, що зазначений житловий будинок в комунальну власність Каховської міської ради не передавався, що виключає можливість приватизації.

Вважаючи таку відмову протиправною позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції послався на п.1 ч.1 ст.109 КАС України, згідно якого позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що питання, які пов'язані з приватизацією будинків, в тому числі і в частині відмови уповноваженим органом провести приватизацію, виникають з житлових відносин і повинні розглядатися судами у порядку цивільного судочинства.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справі є правомірність відмови Державної санітарно-епідеміологічної служби України у наданні згоди на приватизацію житлового будинку садибного типу, який, згідно Свідоцтва про право власності І№ 8896407 від 04.09.2013 належить Державній санітарно-епідеміологічній службі України на праві оперативного управління, а також зобовязання відповідача надати дозвіл на приватизацію зазначеного будинку. Також з матеріалів справи вбачається, що зазначений житловий будинок до комунальної власності Каховської МР не передавався.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 15 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування.

Згідно п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IVрозглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В той же час, за вимогами п.п.24, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло ( зокрема приватизація житла). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

З огляду на те, що питання, які пов'язані з приватизацією будинків, в тому числі і в частині відмови уповноваженим органом провести приватизацію, що за своєю природою є житловими відносинам, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно п.1 ч.1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження.

Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на помилковому тлумаченні норм права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б були підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді: