Ухвала суду № 61938992, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1098/16 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕНА ПАК" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічного акціонерного товариства "МЕНА ПАК" (далі - ПАТ "МЕНА ПАК") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2016 р. №0001821400, №0001831400, №0001801400, №0001811400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 27.05.2016 р. №0001821400, №0001831400, №0001801400, №0001811400.

На вказану постанову Головне управління ДФС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «МЕНА ПАК» з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.05.2016 р. №196/14/00383260.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток по декларації за 2014 рік на суму 463917,00 грн. та заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 421075,00 грн. в тому числі за 2013 рік - 194197,00 грн., за 2014 рік - 226878,00 грн.;

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 309232,00 грн., у тому числі за: березень 2013 року - 2550,00 грн., за квітень 2013 року - 15167,00 грн., за травень 2013 року - 20367,00 грн., за червень 2013 року - 18463,00 грн., за липень 2013 року - 15580,00 грн., за серпень 2013 року - 20827,00 грн., за вересень 2013 року - 17600,00 грн., за жовтень 2013 року - 21832,00 грн., за листопад 2013 року - 19130,00 грн., за грудень 2013 року - 11003,00 грн., за січень 2014 року - 25790,00 грн., за лютий 2014 року - 38490,00 грн., за березень 2014 року - 68350,00 грн., за серпень 2014 року - 13933,00 грн., за жовтень 2013 року - 150,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 86543,00 грн., в тому числі за травень 2014 року - 63963,00 грн., за липень 2014 року - 22580,00 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 167.1, абзаців «а», «б», «г» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, вимог розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.01.2014 р. №49, що призвело до подання податкового розрахунку за ІІ квартал 2014 року (від 01.08.2014 р., вхідний № 9044204288) з помилками.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 р.:

- №0001821400 про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 386540,00 грн. (309232,00 грн. за основним платежем та 77308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0001831400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 86543,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 21636,00 грн.;

- №0001801400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 526344,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 421075,00 грн., за штрафними санкціями 105269,00 грн.;

- №0001811400, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 463917,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача про допущені порушення ґрунтуються на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами: ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012».

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН» на підставі договорів на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.08.2013 р. № 010813-08, від 01.08.2013 р. № 08/13-1 та від 03.02.2014 р. № 32, а також з ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу від 01.03.2013 р. № 103, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договорів між позивачем та ТОВ «ДЕЛЬКАР ГРУП», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС» експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

За умовами п. 1.1 договору між позивачем та ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН» замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника по території України. Під транспортно-експедиційним обслуговування згідно з пунктом 1.1 цього договору мається на увазі, але не обмежується ними: а) організація перевезення вантажів різними видами транспорту; б) забезпечення оптимального транспортного обслуговування; в) виконання робіт, пов'язаних з прийомом, складуванням збереженням та перевезенням вантажів; г) забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення і зберігання; д) оформлення товарно-транспортної документації; е) страхування вантажів і своєї відповідальності; є) оформлення документів і організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; ж) надання підготовленого транспорту; з) надання додаткових і супутніх транспортно-експедиційних послуг, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.1 договору між позивачем та ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» замовник від свого імені або за дорученням організації, з яким має прямі договірні відносини, замовляє й надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України.

На підтвердження реальності здійснення таких господарських операцій позивачем до перевірки було надано первинні документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій. Виписані по вищезазначеним операціям податкові накладні містять відомості про місцезнаходження покупця та продавця, зміст наданих послуг, їхню вартість, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних як під час проведення первинної перевірки, так і під час перевірки в межах розгляду скарги не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що формальні недоліки первинних документів повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліків) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки зазначені ньому обставини стосуються господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БІЗНЕС ОУШЕН», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «ПРОМІНВЕСТ 2012» також є необґрунтованими з огляду на те, що зі змісту таких актів вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у вказаних підприємств, під час перевірки не досліджувалися.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.05.2016 р. №0001821400, №0001831400, №0001801400, №0001811400.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 10.10.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.