Постанова № 61938850, 04.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа №917/468/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №46/16 від 15.01.2016 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №1213/18 від 12.04.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», м.Полтава, (вх.№1617П/1-41) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року по справі №917/468/16,

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», м. Полтава,

про стягнення 10471,57 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 10471,57 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №142573Га/12н від 17.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 10471,57 грн. заборгованості та 1378,00 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального права, а також на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6742 від 05.07.2016р.), в якому зазначив, що посилання відповідача, викладені у апеляційній скарзі вважає необґрунтованими та такими, що не мають значення для справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року у справі №917/468/16 без змін.

У судовому засіданні 04.10.2016 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2012 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №142573Га/12н, предметом якого є страхування майнових інтересів потерпілого, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Ніссан» (Nissan), державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

За нормами ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування є підставою виникнення цивільно-правових відносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» і іншими нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2013 року в м.Миколаєві по вул. Кірова на перехресті з вул. Електроною сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_4 та автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ про перелік пошкоджень та довідкою №9178685 про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 22.04.2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП України, у звязку із порушенням останнім п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, визнаного винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» відповідно до поліса №АВ/9134284, за яким встановлено ліміт відповідальності та розмір франшизи 510,00 грн.

Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» як страховик у межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до рахунку-фактури №30235 від 05.04.2013 року матеріальні збитки спричинені страхувальнику транспортного засобу «Ніссан» р/н НОМЕР_1 складають 37092,07 грн. Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого, згідно до розрахунку суми страхового відшкодування склав 36292,07 грн. що підтверджується страховим актом №1.002.13.03998/VESKO 13749 від 17.04.2013 року, розрахунком страхового відшкодування, платіжним дорученням №25912 від 18.04.2013 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином у відповідності до положень наведених норм, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Тобто, до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за такими вимогами, наразі ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна».

Згідно ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ч.ч.4 та 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Законами України «Про страхування» та «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобовязання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Мерседес Бенц», д.р.н. ВЕ2752АА, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу. Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» набуло право зворотної вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», у сумі страхового відшкодування в розмірі 36292,07 грн. у межах фактичних затрат.

Відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі №910/7163/14 та від 23.09.2015 року у справі №910/22731/14.

ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на адресу відповідача направлено претензія №2441/26/ЦВ від 31.03.2014 року про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 36292,07грн.

Вказана заява отримана ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна», однак, відповідачем частково сплачено вказану суму у розмірі 25310,50 грн., у звязку з чим несплаченим залишився залишок суми в розмірі 10471,57 грн. (приймаючи до уваги ту обставину, що франшиза у розмірі 510,00 грн. Не виплачується), який позивач просить стягнути у даній справі.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.р.н. ВЕ2752АА під керуванням ОСОБА_4 (особи, яка визнана винною у ДТП), має відшкодовувати збитки, які завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Посилання скаржника на те, що у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1149 Цивільного кодексу України страхова компанія проводить відшкодування шкоди у звязку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі відновлювального ремонту з урахуванням зносу, а решту матеріальної шкоди відшкодовує особа, винна у дорожньо-транспортній пригоді, відхиляються колегією суддів, оскільки стосуються врегулювання правовідносин страховика та застрахованої ним особи у правовідносинах з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а не правовідносин між страховими компаніями з відшкодування виплаченої страхової суми.

Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» набуло права зворотної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу недоплаченої суми 10471,57 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року по справі №917/468/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 року по справі №917/468/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.