Рішення № 61931389, 03.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/16070/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів

і підземних споруд спеціального призначення»

про стягнення заборгованості у розмірі 109 066,32 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Шимко Л.М. (довіреність № Д-62/15 від 20.11.2015);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 109 066,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір про погашення заборгованості № 1 від 25.01.2016 (далі - договір про погашення заборгованості), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався сплатити заборгованість перед позивачем у розмірі 86 859,49 грн за встановленим графіком платежів.

Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору про погашення заборгованості, не виконав, заборгованість перед позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 066,32 грн.

Провадження у справі № 911/16070/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 та призначено її розгляд на 19.09.2016.

19.09.2016 через згаданий відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 02.09.2016, для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.09.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 розгляд справи відкладено на 03.10.2016.

03.10.2016 через згаданий відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 19.09.2016, для долучення до матеріалів справи, а також заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 066,32 грн, з яких: 86 859,49 грн - основний борг; 1 402,07 грн - п'ять процентів річних; 1 867,53 грн - інфляційна складова боргу; 10 251,28 грн - пеня; 8 685,95 грн - штраф.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 02.09.2016 та 19.09.2016 не виконав.

Ухвали в даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були завчасно отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач у жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

між публічним акціонерним товариством «Київгаз» (далі - позивач або підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» (далі - відповідач або замовник) були укладені договори на технічне обслуговування об'єктів газопостачання № Т-1037/11-49-04 від 27.12.2011, № Т-1037/12-30 від 27.12.2012 та № Т-1037/12-30 від 30.12.2013 (далі - договори на технічне обслуговування об'єктів газопостачання), згідно з умовами яких позивач зобов'язувався здійснювати технічне обслуговування об'єктів газопостачання, розташованих за адресо: проспект Відрадний, 107 (далі - роботи), а відповідач зобов'язувався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Пунктом 3.2 договорів на технічне обслуговування об'єктів газопостачання передбачено, що по закінченні кожного кварталу підрядник передає замовнику акти виконаних робіт. Протягом 5-ти днів з дня отримання актів замовник розглядає та підписує їх.

Позивач виконав роботи загальною вартістю 86 859,48 грн, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт: № Т-1037/11-49-04 від 24.12.2011 за ІV квартал 2012 на суму 14 138,62 грн; № Т-1037/12-30 від 25.03.2013 за І квартал 2013 на суму 14 138,62 грн; № Т-1037/12-30 від 27.06.2013 за ІІ квартал 2013 на суму 14 138,62 грн; № Т-1037/12-30 від 27.09.2013 за ІІІ квартал 2013 на суму 14 138,62 грн; № Т-1037/12-30 від 30.12.2013 за ІV квартал 2013 на суму 6 324,26 грн; № Т-1037/12-30 від 31.03.2014 за І квартал 2014 на суму 14 138,62 грн; № Т-1037/12-30 від 30.06.2014 за ІІ квартал 2014 на суму 9 842,12 грн (далі - акти приймання-здачі виконаних робіт), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач роботи, виконані позивачем, за вищевказаними актами приймання-здачі виконаних робіт прийняв, проте не оплатив.

У зв'язку з цим, 25.01.2016 між позивачем (кредитор за договором) та відповідачем (боржник за договором) був укладений договір про погашення заборгованості № 1 (далі - договір про погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.1 договору про погашення заборгованості боржник порушив виконання грошових зобов'язань зі здійснення оплат послуг кредитора по укладеним між сторонами договорам на технічне обслуговування об'єктів газопостачання, а саме договору № Т-1037/11-49-04 від 27.12.2011 в розмірі 14 138,62 грн, договору № Т-1037/12-30 від 27.12.2012 в розмірі 48 740,13 грн та договору № Т-1037/12- 30 від 30.12.2013 в розмірі 23 980,74 грн, на загальну суму - 86 859,49 грн (далі - сума боргу).

Згідно з п. 2.1 договору про погашення заборгованості боржник зобов'язувався виплатити суму боргу кредитору в порядку, передбаченому графіком платежів, що наведений в цьому пункті договору. Графік платежів: січень - 14 477,00 грн; лютий - 14 477,00 грн; березень - 14 477,00 грн; квітень - 14 477,00 грн; травень - 14 477,00 грн; червень - 14 474,49 грн.

У випадку непогашення або неповного погашення боржником своєї заборгованості по договору, в тому числі прострочення здійснення одного або більше платежів, передбачених графіком платежів, наведеним в п. 2.1. договору, кредитор має право вимагати від боржника погашення вказаної заборгованості (п. 2.2 договору про погашення заборгованості).

Пунктом 5.1 договору про погашення заборгованості передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання боржником своїх зобов'язань за договором перед кредитором з врахуванням норми, закріпленої ч. 4 ст. 631 ЦК України.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору про погашення заборгованості № 1 від 25.01.2016, не виконав та заборгованість перед позивачем не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 066,32 грн, з яких: 86 859,49 грн - основний борг; 1 402,07 грн - п'ять процентів річних; 1 867,53 грн - інфляційна складова боргу; 10 251,28 грн - пеня; 8 685,95 грн - штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Судом встановлено, що згідно з актами приймання-здачі виконаних робіт вартість неоплачених відповідачем робіт становить 86 859,48 грн, водночас, укладаючи договір про погашення заборгованості, відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 86 859,49 грн, а його представник відзиву на позовну заяву не подав, у судові засідання не з'явився та не заперечив і не спростував наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 86 859,49 грн.

З огляду на вкладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 86 859,49 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача п'ять процентів річних у розмірі 1 402,07 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1 867,53 грн, 10 251,28 грн пені та 8 685,95 грн штрафу.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору про погашення заборгованості встановлений наступний графік платежів: січень - 14 477,00 грн; лютий - 14 477,00 грн; березень - 14 477,00 грн; квітень - 14 477,00 грн; травень - 14 477,00 грн; червень - 14 474,49 грн.

З огляду на те, що договір про погашення заборгованості укладений сторонами 25.01.2016, а пунктом 5.1 вказаного договору строк його дії визначений сторонами до 30.06.2016, суд дійшов висновку про те, що оплата заборгованості повинна була бути здійснена відповідачем протягом січня-червня 2016 року, а на момент звернення позивача до суду строк виконання зобов'язання настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач заборгованість у розмірі 86 859,49 грн перед позивачем не оплатив, отже допустив порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.1 договору про погашення заборгованості у разі прострочення боржником виконання грошових зобов'язань, що випливають з п. 2.1, 3.1 договору, боржник сплачує на користь кредитора крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ на період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад десять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунки пені за період з 01.02.2016 по 11.08.2016 (включно) та штрафу, надані позивачем, суд дійшов висновку про те, що вони виконані вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору про погашення заборгованості, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 251,28 грн пені та 8 685,95 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що укладаючи договір про погашення заборгованості, сторони дійшли згоди встановити інший розмір процентів річних, а саме - 5%, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок п'яти процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняРозмір 5% річних (грн)01.02.2016-29.02.201614 477,002957,3501.03.2016-31.03.201628 954,0031122,6201.04.2016-30.04.201643 431,0030178,0001.05.2016-31.05.201657 908,0031245,2401.06.2016-30.06.201672 385,0030296,6601.07.2016-11.08.201686 859,4942498,37Всього1 398,24Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача п'яти процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 1 398,24 грн.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, без урахування вищенаведених роз'яснень Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Індекс інфляціїРозмір інфляційної складової боргу (грн)01.02.2016-29.02.201614 477,0099,6-57,91 (від'ємне значення)01.03.2016-31.03.201628 954,00101,0289,5401.04.2016-30.04.201643 431,00103,51 520,0901.05.2016-31.05.201657 908,00100,157,9101.06.2016-30.06.201672 385,0099,8-144,77 (від'ємне значення)01.07.2016-11.08.201686 859,4999,9-86,86 (від'ємне значення)Всього1 578,00Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 1 578,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 631,59 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 04013382) на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б, ідентифікаційний код 03346331) 86 859,49 грн (вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн 49 коп.) основного боргу; п'ять процентів річних у розмірі 1 398,24 грн (одна тисяча триста дев'яносто вісім грн 24 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 1 578,00 грн (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім грн 00 коп.); 10 251,28 грн (десять тисяч двісті п'ятдесят одну грн 28 коп.) пені; 8 685,95 грн (вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн 95 коп.) штрафу; 1 631,59 грн (одну тисячу шістсот тридцять одну грн 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 жовтня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань