Рішення № 61931385, 03.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2016Справа №910/18598/15

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

про визнання правочину недійсним

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (дов.№138 від 11.03.2015);

від відповідача - Змієвський О.А. (дов. №203 від 17.03.2014);

від КНДІСЕ - ОСОБА_5

ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - правонаступник Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», про визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2015 позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 скасовано, а матеріали справи №910/18598/15 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015 порушено провадження у справі №910/18598/15 та призначено її до розгляду на 21.10.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду в повному обсязі, розгляд справи відкладено на 09.11.2015.

27.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на позов, за змістом яких просив у задоволенні позову відмовити.

09.11.2015 позивачка через загальний відділ діловодства суду подала заяву про зміну підстав та збільшення позовних вимог, у якій посилалася на те, що доповнення-2 і додаток-1 до доповнення-2 до договору вона не підписувала та не знала про їх існування, а також зазначала про незаконність надання кредиту в іноземній валюті саме для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України та нездійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів. Зважаючи на вищевикладене просила:

- визнати договір про надання кредитних послуг №123/08-юкі від 09.09.2008, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк» недійсним;

- визнати договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 від 29.12.2009 та додаток №1 до нього «Графік погашення» недійсним.

09.11.2015 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 09.11.2015, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.12.2015.

11.11.2015 представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

02.12.2015 представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у зв'язку із неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 21.12.2015.

В судовому засіданні 21.12.2015, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.01.2016.

22.12.2016 представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 27.01.2016.

В судовому засіданні 27.01.2016, судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.02.2016.

08.02.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2016 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі №910/18598/15 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №910/18598/15 зупинено до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз будівельно-технічної судової експертизи та отримання висновку експерта.

09.02.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на заяву про зміну підстав та збільшення позовних вимог, у якій зазначав, що відповідачем було здійснено всі необхідні дії по наданню грошових коштів в користування позивача, відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач заповнила анкету-заявку на кредит, де самостійно зазначила основні параметри кредиту - валюта (долар США), відсоткова ставка - 14% річних, строк користування - 120 місяців, цільове призначення - рефінансування заборгованості перед АТ «Брокбізнесбанк» та ремонт і обслуговування обладнання.

09.02.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.07.2016 до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/1490 від 03.08.2016 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/18598/15.

03.08.2016 в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №910/18598/15 передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2016 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/18598/15 до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.08.2016.

23.08.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

25.08.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 01.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2016 виправлено допущену в ухвалі господарського суду міста Києва від 25.08.2016 технічну описку, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав та збільшення позовних вимог, та у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2016 відкладено розгляд справи на 03.10.2016 та у порядку ст. 31 ГПК України викликано в судове засідання для дачі пояснень експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для роз'яснення з питань, що виникли у зв'язку з наданим у справі №910/18598/15 висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №4493/4494/16-32 від 14.07.2016.

03.10.2016 експертами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 03.10.2016 з'явилися представники позивача, відповідача та експерти КНІДСЕ ОСОБА_6 та ОСОБА_5, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

09.09.2008 між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №123/08-юкі, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 105 000,00 доларів США до 08.09.2018 включно зі сплатою 14 % річних. На підставі кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повертати кредит частинами щомісячно до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з графіком погашення.

Відповідно до статті 2 кредитного договору цільове використання кредиту:

- рефінансування кредитної заборгованості в сумі 90 184,00 доларів США перед АБ «Брокбізнесбанк»;

- з метою проведення ремонтних робіт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 331,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

29.12.2009 між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору №123/08-юкі, за умовами якого сторони виклали п. 5.1 кредитного договору у наступній редакції: «позичальник зобов'язаний повернути кредит частинами щомісячно до 5 числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, починаючи з червня 2010 року, відповідно до графіку погашення, що є додатком №1 до цього договору».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір про внесення змін №2 до кредитного договору №123/08-юкі і додаток №1 до нього вона не підписувала та не знала про їх існування, а також зазначала, зокрема, про незаконність надання кредиту в іноземній валюті саме для здійснення розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України та нездійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів. Зважаючи на вищевикладене просила:

- визнати договір про надання кредитних послуг №123/08-юкі від 09.09.2008, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк» недійсним;

- визнати договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 від 29.12.2009 та додаток №1 до нього «Графік погашення» недійсним.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (частина 4 статті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в» пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем документально підтверджено наявність банківської ліцензії Національного банку України за №99 від 12.10.2011 на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та додатку до неї «Перелік валютних операцій, які має право здійснювати Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

З вищевикладеного вбачається, що відповідач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має та мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому доводи позивачки в цій частині є безпідставними.

Також судом відхиляються доводи позивачки про відсутність повноважень представника відповідача, який підписував оспорюваний кредитний договір з додатками, оскільки відповідно до ст. 246 ЦК України відповідачем було видано ОСОБА_7 на представництво інтересів відповідача: довіреність від 16.02.2008, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гирилів М.Р. за реєстровим №616; довіреність №38 від 14.01.2009; довіреність №2538 від 22.10.2009.

Крім того, позивач помилково посилається на План рахунків бухгалтерського обліку банків України в частині надання кредиту в іноземній валюті на рахунок 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» та відсутності можливості здійснювати погашення кредиту в іноземній валюті, оскільки кредитний договір було укладено між відповідачем та позивачем - суб'єктом підприємницької діяльності, а не фізичною особою, а відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, рахунок суб'єктам господарювання відкривається типу 2600.

Відповідно до п. 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Національного Банку України від 12.11.2003, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2, що відкритий в Трускавецькому відділенні при ФЛРУ АТ «Індекс-Банк», МФО 325279. Днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на рахунок, зазначений в п. 6.7 договору, а днем повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок, зазначений в п. 6.7 всієї суми кредиту.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем було здійснено всі необхідні дії по наданню грошових коштів в користування позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

За умовами пп. «б» п. 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, безпосередньо на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів зараховуються такі кошти: куплені, обміняні уповноваженим банком України за дорученням власника рахунку за національну або іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України; перераховані як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору.

Відповідно до п. 5.6 вказаної Інструкції зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка є підприємцем, та використання коштів з цього рахунку здійснюються за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів.

Відповідач здійснює будь-які видаткові операції за поточним рахунком клієнта виключно на підставі розрахункових документів, передбачених ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів».

Таким чином суд вважає, що відповідач правомірно відкрив позивачу валютний поточний рахунок, видав кредит у валюті (доларах США), зарахувавши їх на поточний валютний рахунок позивача, здійснив продаж валюти на міжбанківському валютному ринку та виконав інші розпорядження позивача щодо використання коштів з поточного рахунку позивача

Також судом відхиляються доводи позивача про відсутність контролю за цільовим використанням коштів, наданих в кредит, оскільки перерахування коштів з метою рефінансування заборгованості позивача перед АТ «Брокбізнесбанк» відбувалось з її поточного рахунку, відкритого у відповідача (платіжне доручення №118 від 11.09.2008), а використання коштів на ремонт і обслуговування обладнання підтверджується довідкою перевірки цільового використання кредитних коштів позивача від 27.10.2008, відповідно до якої кредитні кошти були використані на оплату вартості ремонтних робіт ПП «Експо-Буд».

Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору про надання кредитних послуг №123/08-юкі від 09.09.2008.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання недійсним договору про надання кредитних послуг №123/08-юкі від 09.09.2008, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк» є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги про визнання договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 від 29.12.2009 та додаток №1 до нього «Графік погашення» недійсними, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом, призначено у справі 910/18598/15 судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, про що 08.02.2016 винесено відповідну ухвалу.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14.07.2016 №4493/4494/16-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 08.02.2016, підписи від імені ОСОБА_1 у колонці «Позичальник» в графі «ОСОБА_1.» у договорі про внесення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 та у додатку №1 до договору про несення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 Графік погашення заборгованості за кредитним договором, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.

Підписи від імені ОСОБА_1 у колонці «Позичальник» в графі «ОСОБА_1.» у договорі про внесення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 та у додатку №1 до договору про несення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 Графік погашення заборгованості за кредитним договором, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2016 у порядку ст. 31 ГПК України викликано в судове засідання для дачі пояснень експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для роз'яснення з питань, що виникли у зв'язку з наданим у справі №910/18598/15 висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №4493/4494/16-32 від 14.07.2016., які прибули у судове засідання та надали пояснення по справі.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 4 вказаної статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 вираженого у встановленій законом формі щодо укладання оспорюваного договору про внесення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 та додатку №1 до договору про несення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 свідчить про відсутність волевиявлення позивача щодо укладання такого правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, договір про внесення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 та додаток №1 до договору про несення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсними договір про внесення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 та додаток №1 до договору про несення змін та доповнень №2 від 29.12.2009 до кредитного договору №123/08-юкі від 09.09.2008 Графік погашення заборгованості за кредитним договором.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код 25249723) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.10.2016.

Суддя В.О. Демидов