Рішення № 61931150, 05.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016Справа №910/11931/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Страховий капітал» про стягнення 21 642,33 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Білоконь І.В. - представник, довіреність № 165/18 від 18.01.2016;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення коштів у розмірі 21 642,33 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №10341а5к3 від 14.01.2015 та страхового акту №1.003.16.0000350/АХА2004460 від 02.02.2016 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 22 142,33 грн., він набув згідно ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у розмірі 21 642,33 грн. у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11931/16 та призначено до розгляду на 27.07.2016.

У судове засідання 27.07.2016 уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.07.16р. сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103039250997 та 0103039251012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2016 розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

У судове засідання 31.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 31.08.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: №0103039600092.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками №1010-ю від 29.08.2016, в якому останній просить відмовити у задоволені позову, оскільки у довідці № 84347975 про ДТП відсутня будь-яка інформація щодо наявності договору цивільно-правової відповідальності гр. ОСОБА_2 Разом з тим останній на момент ДТП застрахований у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія". Відзив на позовну судом долучений до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання №ЛВ0023584 від 31.08.2016 про заміну відповідача, в якому останній зазначає, що 20.01.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_3 та "HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував гр. ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого, відповідно до витягу з МТСБУ, застрахована в ПАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" згідно полісу ОСЦПВ №АІ/0474300. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.16р. клопотання позивача задоволено, на підставі ст. 24 ГПК України здійснено заміну первісного відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 33-Б, приміщення 36; код ЄДРПОУ 32206908) як страховика, яким на час вчинення ДТП застрахована відповідальність винної особи, та розгляд справи відкладено на 05.10.16 р.

В судове засідання 05.10.16 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 01030039601927.

До початку судового засідання 05.10.16р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання № ЕЛ _1012 від 04.10.16 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 05.10.16 р. позивачем суду не надано.

Про поважні причини неявки представника відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Страховий капітал» в судові засідання суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 31.08.16 р., в т.ч. відзив на позовну заяву, ПАТ «СК «Страховий капітал» суду не надані.

Відповідно до 2.3 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи нез'явлення представників сторін в судове засідання 27.07.16р. та відсутність на час проведення судових засідань 31.08.16р. та 05.10.16р. клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 05.10.16р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визнзачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 січня 2015р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик за договором страхування, позивач у справі) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник за договором страхування) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №10341а5к3 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними в розділі 5 та 6 цього Договору.

Забезпечений транспортний засіб: "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску (п. 5 Договору страхування).

Територія дії Договору страхування: Україна (п. 13 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно розгорнутої довідки №41/11-2897/10 вх. від 12.03.16 про дорожньо-транспортну пригоду, сформовані 1 Ротою 2 Батальйону УПС МВС у м. Києві, копія якої наявна в матеріалах справи, 20.01.16р. о 22.20 годині по вул. Васильківській, 42 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки "HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2, та транспортного засобу марки "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Як вбачається з п. 7, п.п. 20.2.2. п. 20 Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

При цьому за умовами п. 20.2.2 Договору страхування збитки внаслідок ДТП визначені як будь - яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 25.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.

В подальшому страхувальник - гр. ОСОБА_3 26.01.16 р. звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, та заявою про виплату страхового відшкодування, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно умов Договору страхування (п. 25.10) при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 25.11 Договору страхування). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

Відповідно до п. 25.11. Договору страхування при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків з урахуванням умов п. 25.1.1 «На базі авторизованої СТО» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування транспортних засобів певної марки згідно вимогам заводу - виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо).

Відповідно до матеріалів справи, а саме рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив Лтд" № 663 від 26.01.16р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була визначена ремонтним підприємством в розмірі 22 942,33 грн., в т.ч. ПДВ 3823,72 грн.

Також позивачем надана копію акту виконаних робіт № АМЛ 00000927 від 09.06.16р., складеного ТОВ «Авто-Мотив Лтд», згідно якого вартість виконаних робіт та використаних матеріалів виконавця визначена в сумі 22 942,33 грн. (з ПДВ).

Крім того, згідно калькуляції № 1.003.16.0 від 26.01.16р., складеної на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 22 942,33 грн.

Згідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Підпунктом 10.2 пункту 10 Договору страхування визначено, що безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДТП" складає 0,50 % від страхової суми, яка складає 160000,00 грн., тобто 800,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" складено страховий акт №АХА200446/1.003.16.0000350 від 02.02.16р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування в сумі 22 142,33 грн., що становить різницю між визначеною у рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив Лтд" № 663 від 26.01.16р. вартістю відновлювального ремонту автомобіля та запчастин до нього, за вирахуванням 800,00 грн. франшизи за Договором страхування. Копії страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування залучено до матеріалів справи.

За умовами п. 25.14 Договору страхування при визначенні страховиком події страховим випадком, страхове відшкодування виплачується протягом 7 робочих днів з дня складання страхового акту. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком особі, вказаній в листі вигодонабувача (п. 24.1.2.2 Договору страхування).

При цьому в матеріалах справи наявне погодження вигодонабувача - ПАТ «Креді Агріколь Банк» щодо виплати страхового відшкодування в сумі 22142,33 грн. на рахунок авторизованого СТО.

У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 22 142,33 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив Лтд" як безпосереднього виконавця відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 221 308 від 03.02.16р. на суму 22142,33 грн.

Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №10341а5к3 від 14.01.15 р., а також перебування отриманих автомобілем марки "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 20.01.16 р., відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 22142,33 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - гр.ОСОБА_3, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив Лтд», яка безпосередньо здійснювала ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку № 663 від 26.01.16 р., акту виконаних робіт № АМЛ 00000927 від 09.03.16 р. та платіжного доручення № 221 308 від 03.02.16 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.16р. у справі №752/2528/16-п встановлено, що водій гр. ОСОБА_2 20.01.16р. о 22 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Васильківській, 42, керуючи автомобілем ""HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не витримав безпечну дистанцію руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням власника ОСОБА_3, чим порушив п.п. б) п.2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 20.01.16р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - гр. ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Страховий капітал" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №0474300 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки "HYUNDAI SONATA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2; станом на 20.01.16 р, тобто на дату ДТП, Поліс є діючим.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Окрім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу № АІ/0474300, витяг з бази МТСБУ щодо даних якого міститься в матеріалах справи, та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 800,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, на розмір франшизи за Полісом не зменшується, і становить 22 142,33 грн.

При цьому при зверненні до суду з даним позовом позивачем враховано розмір франшизи за виданим ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» Полісом № АІ/9743262, зазначений в базі МТСБУ в сумі 500,00 грн., тобто за полісом, який станом на час ДТП втратив чинність, та відповідно заявлено до стягнення з відповідача в порядку регресу 21 642,33 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 21642,33 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач - ПАТ «СК «Страховий капітал» не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути в поданій позовній заяві та клопотанні про заміну відповідача.

При цьому з урахуванням наявності полісу № АІ/0474300 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ТОВ СК «Страховий капітал», до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним (-и) чи розірвання Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №10341а5к3 від 14.01.15р. страхування та/або Полісу № АІ/0474300 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно листа Верховного суду України від 19.07.2011р. сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Окрім цього, згідно п. 25.11 Договору страхування у випадку, коли страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, сума податку на додану вартість відшкодовується в складі страхового відшкодування, за умови, що СТО (організація, яка здійснила відновлювальний ремонт транспортного засобу (надала послуги та/або товари)) є платником вказаного податку.

Як вбачається з рахунку № 663 від 26.01.16 р. та акту № АМЛ 00000927 від 09.03.16 р., складених ТОВ «Авто-Мотив Лтд», вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин визначена з урахуванням суми ПДВ, а саме - 22 942,33 грн., в т.ч. ПДВ - 3 823,72 грн.

При цьому, оскільки під час розгляду справи позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження перебування ТОВ «Авто-Мотив Лтд» в статусі платника ПДВ станом на час складання вказаних акту та рахунку, сума страхового відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачена з урахуванням суми ПДВ.

Також суд звертає увагу, що Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем виплачено страхове відшкодування у спірній сумі без урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно умов п. 11 Договору страхування, за яким норматив знецінення транспортного засобу за період страхування в розмірі 10% застосовується для визначення суми страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» та при повній загибелі транспортного засобу, в зв'язку з чим вважає зазначити, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника на підставі рахунку № 663 від 26.01.16 р. не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля "RENAULT LOGAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (31.03.15 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 21 642,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Страховий капітал» (01132, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 33Б, приміщення 36; код ЄДРПОУ 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) 21 642,33 грн. (двадцять одну тисячу шістсот сорок дві гривні 33 копійки) страхового відшкодування та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімсот вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон