Рішення № 61930638, 06.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/72/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 Справа № 908/2362/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.05.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 31.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія», Херсонська область, м. Олешки

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський Молокозавод», Запорізька область, м. Вільнянськ

про стягнення в сумі 38665,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.09.2016р. до Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський Молокозавод» про стягнення заборгованості за Договором поставки № ТА 001205-16 від 27.05.2016р. у сумі 38665,21 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 27.05.2016р. між ТОВ «Дунапак Таврія» (Постачальник) та ТОВ «Вільнянський Молокозавод» (Покупець), було укладено Договір поставки № ТА 001205-16, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобовязання поставляти і передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки № ТА 001205-16 (з урахуванням змін внесеними додатковою угодою № 1 від 30.05.2016р. до Договору поставки № ТА 001205-16) Покупець зобовязаний здійснити оплату у розмірі 100 % від погодженої вартості даної партії товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як зазначено у п. 6.4 Договору поставки № ТА 001205-16, приймання-передача товару згідно кількості та якості/комплектності здійснюється в місті постачання та оформлюється шляхом підписання видаткових накладних в двох оригіналах примірниках (по одному для кожної Сторони). Один примірник такої накладної протягом 10 (десяти) робочих днів повертається Покупцем Постачальнику разом з оформленою довіреністю.

Позивач свої зобовязання по поставці та передачі у власність відповідача товару виконав у повному обсязі, що підтверджується: видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р., товарно-транспортною накладною № 4040 від 07.06.2016р. на суму 14857,48 грн. та видатковою накладною № 4279 від 14.06.2016р., товарно-транспортною накладною № 4279 від 14.06.2016р. на суму 26715,72 грн.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р. - 14.06.2016р., за видатковою накладною № 4279 від 14.06.2016р. - 21.06.2016р.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар за видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р. в сумі 5000,00 грн. в іншій частині отриманий товар залишений відповідачем без оплати.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на 11.08.2016р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 36573,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 13.07.2016р. за вих. № 158 про сплату заборгованості за договором поставки № ТА 001205-16 від 27.05.2016р., яка залишена відповідачем без задоволення.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 1916,18 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 175,83 грн.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № ТА 001205-16 від 27.05.2016р. у сумі 38665,21 грн., а саме: 36573,20 грн. основного боргу, 1916,18 грн. пені та 175,83 грн - 3 % річних.

08.09.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/72/16 та призначено розгляд справи на 22.09.2016р. об 11 год. 00 хв.

21.09.2016р. через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог виходячи з того, що відповідачем не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів та за даними відповідача ТОВ «Вільнянський Молокозавод» не перебуває у договірних відносинах з позивачем.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2016р. відкладено розгляд справи на 06.10.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2016р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про надання часу для укладання з позивачем мирової угоди.

Представник позивача в судовому засідання пояснив, що не має наміру укладати з відповідачем мирову угоди.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців, з наступним графіком погашення: до 06.11.2016р. 6500,00 грн. та 1378,00 грн. судового збору; до 06.12.2016 р. 6500,00 грн., до 06.01.2017 р. 6500,00 грн., до 06.02.2017 р. 6500,00 грн.; до 06.03.2017 р. 6500,00 грн.; до 06.04.2017 р. 6165,21 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2016 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2016 р. не заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців.

В судовому засіданні 06.10.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

27.05.2016р. між ТОВ «Дунапак Таврія» (Постачальник) та ТОВ «Вільнянський Молокозавод» (Покупець), було укладено Договір поставки № ТА 001205-16 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що Постачальник бере на себе зобовязання поставляти і передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (товар) на умовах, визначених у цьому Договорі.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість товару, визначену у видаткових накладних, отриманого Покупцем у період дії цього Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що приймання-передача товару згідно кількості та якості/комплектності здійснюється в місті постачання та оформлюється шляхом підписання видаткових накладних в двох оригіналах примірниках (по одному для кожної Сторони). Один примірник такої накладної протягом 10 (десяти) робочих днів повертається Покупцем Постачальнику разом з оформленою довіреністю.

Позивач свої зобовязання по поставці та передачі у власність відповідача товару виконав у повному обсязі, що підтверджується: видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р., товарно-транспортною накладною № 4040 від 07.06.2016р. на суму 14857,48 грн. та видатковою накладною № 4279 від 14.06.2016р., товарно-транспортною накладною № 4279 від 14.06.2016р. на суму 26715,72 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.05.2016р. до Договору встановлено, що Покупець зобовязаний здійснити оплату у розмірі 100 % від погодженої вартості даної партії товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р. - 14.06.2016р., за видатковою накладною № 4279 від 14.06.2016р. - 21.06.2016р.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ним, в порушення умов Договору, здійснено часткову оплату за отриманий товар за видатковою накладною № 4040 від 07.06.2016р. в сумі 5000,00 грн. в іншій частині отриманий товар залишений відповідачем без оплати.

Таким чином, на день розгляду справи, у відповідача перед позивачем є несплачена сума боргу, яка складає 36573,20 грн.

13.07.2016р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія вих. № 158 від 13.07.2016р., про сплату заборгованості за Договором поставки № ТА 001205-16 від 27.05.2016р.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вище претензію позивача

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 36573,20 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи, поясненнями представників сторін в судовому засіданні та визнаний відповідачем в судовому засіданні 06.10.2016р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 36573,20 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.2 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобовязання до моменту здійснення постачання товару.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що пеня позивачем була нарахована на кожну накладну окремо, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем правомірно була нарахована пеня в розмірі 1916,18 грн. за період з 15.06.2016р. по 25.07.2016 р. та за період з 22.06.2016р. по 11.08.2016 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем сума 3 % річних складає 175,83 грн. за період з 15.06.2016р. по 25.07.2016 р. та за період з 22.06.2016р. по 11.08.2016 р.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобовязання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що сума до стягнення 3 % річних підлягає 175,34 грн.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару за Договором поставки, вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 36573,20 грн., пені в розмірі 1916,18 грн. суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, вимога про сплату 3 % річних задовольняється судом частково в розмірі 175,34 грн., в звязку з чим, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» підлягає частковому задоволенню.

Під час розгляду справи, відповідач звернувся до суду з заявою про надання розстрочки викання рішення строком на шість місяців з доданим графіком погашення заборгованості. Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач, як на підставу надання розстрочки виконання рішення посилається на ускладнення виконання рішення в разі його повного виконання, в звязку несприятливою фінансовою ситуацією та зазначає про можливість виконання рішення за умови його розстрочення.

Крім того, відповідачем в підтвердження кризу платіжного балансу та збитковість підприємства подано звіти про фінансовий стан на 30.06.2016р. та за 1 півріччя 2016р., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для, зокрема, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття вказаних заходів, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, проаналізувавши його доводи, враховуючи згоду позивача на надання розстрочки на шість місяців, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1377,98 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 78, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський Молокозавод» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, код ЄДРПОУ 38993915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (75101, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 103, код ЄДРПОУ 38045226) основний борг в розмірі 36573 (тридцять шість тисяч пятсот сімдесят три) грн. 20 коп., 3 % річних в сумі 175 (сто сімдесят пять) грн. 34 коп., пеню в розмірі 1916 (одна тисяча девятсот шістнадцять) грн. 18 коп. та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 98 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення суду на шість місяців, наступним чином: до 06.11.2016р. 6500,00 грн. та 1377,98 грн. судового збору; до 06.12.2016 р. 6500,00 грн., до 06.01.2017 р. 6500,00 грн., до 06.02.2017 р. 6500,00 грн.; до 06.03.2017 р. 6500,00 грн.; до 06.04.2017 р. 6164,72 грн. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.10.2016 р.

Суддя О.А. Топчій