Ухвала суду № 61927660, 06.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 331/4624/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 331/4624/16-к Головуючий в 1 інстанції

Провадж. № 11-кп/778/1468/16 Стратій Є.В.

Категорія ч.2 ст. 186 Доповідач в 2 інстанції

КК України Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Гриценка С.І., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Бойко О.О.

розглянула 06 жовтня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції та адвоката Степаненко І.В., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження с. Новопокровка Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Кметь А.Г.,

адвокат Степаненко І.В.,

обвинувачений ОСОБА_4

Встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року обставини:

ОСОБА_4, будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову скоїв корисливе кримінальне правопорушення.

2 червня 2016 р., приблизно о 01 год. 30 хв., ОСОБА_4 знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, вступив у розмову з раніше йому знайомою ОСОБА_5, після чого, на протязі певного часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 гуляли містом.

2 червня 2016 р., приблизно о 01 год.50 хв., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися біля будинку АДРЕСА_3, де у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5

ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, яке виразилося в тому, що ОСОБА_4 правою рукою схопив праву руку потерпілої ОСОБА_5 та завів її руку за спину, чим спричинив фізичний біль. Після цього ОСОБА_4 лівою рукою схопив потерпілу за шию, внаслідок чого ОСОБА_5 упала на землю та не могла чинити ОСОБА_4 опір, після чого останній зняв з пальців правої та лівої руки потерпілої дві срібні каблучки, а з карманів куртки та штанів ОСОБА_5 дістав грошові кошти та пластмасовий ліхтарик, тим самим відкрито викрав майно потерпілої та зник з місця вчинення злочину.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року 2016 року:

ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з 2 червня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_4 в строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 2 червня 2016 р. до набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення КПК України просить вирок суду скасувати і направити кримінальне провадження до місцевого суду на новий розгляд. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підчас судового розгляду було прийнято рішення про розгляд провадження в довідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Однак підчас допиту обвинуваченого останній фактично відмовився від визнання вини (відсутність умислу на вчинення відкритого викрадення майна) в інкримінованому злочині. На думку прокурора, після з'ясування вказаної позиції обвинуваченого, суд мав досліджувати докази у повному обсязі, натомість розгляд провадження було продовжено в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат Степаненко І.В., не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість вироку суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, невмотивованість рішення суду в частині незастосування судом норм ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання. Вказує на позитивні відомості стосовно особистості обвинуваченого та відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілої. Просить вирок в частині призначення покарання змінити, призначити ОСОБА_4 покарання більш м'яке ніж передбачено законом та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого і захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги адвоката та заперечували апеляції прокурора, який в свою чергу висловив підтримку апеляції прокурора та заперечення апеляції сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника має бути відхилена з наступних підстав.

Підстави для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції регламентовані ст. 409 КПК України, зокрема, такими є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог Кримінального процесуального кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Підставою для застосування положень ст. 349 КПК України є наявність неоспорених жодним з учасників кримінального провадження обставин вчинення кримінального правопорушення та відсутність заперечень з їх боку щодо дослідження пов'язаних з ними доказів. При цьому, суд в обов'язковому порядку зобов'язаний допитати обвинуваченого та, задля вирішення питання про скорочений порядок розгляду провадження, пересвідчитися, що особа розуміє в чому обвинувачується, а його покази відповідають інкримінованому кримінальному правопорушенню.

З пояснень обвинуваченого у суді першої інстанції щодо фактичних обставин справи вбачається що ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнавав, оскільки, пояснюючи про обставини скоєного, останній не визнав наявність умислу на відкрити викрадення чужого майна та вказував на іншу мету своїх дій, на що суд уваги не звернув і, в порушення принципу законності, визначеного ст. 9 КПК України, не перейшов до дослідження доказів по справі з метою всебічного, повного і неупередженого з'ясування обставин кримінального провадження, та виявлення обставин, які не лише викривають обвинуваченого, а й виправдовують його.

Розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, в даному випадку, фактично позбавив обвинуваченого ОСОБА_4 реалізувати надані кримінальним процесуальним законом права і, враховуючи передбачені ст. 394 КПК України особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, обмежив останнього у праві на оскарження зазначеного вироку суду з цих підстав.

Відповідно з вимогами ч.3 ст. 404 КПК України апеляційний суд, за даних обставин, позбавлений можливості дослідити докази в апеляційній інстанції, оскільки вони не були досліджені судом першої інстанції.

Тому, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України про порядок заповнення прогалин і врегулювання колізій у правовому регулюванні кримінально-процесуальних відносин шляхом застосування загальних засад кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження.

З метою додержання принципів, викладених у ст.ст. 20, 22, 24 КПК України щодо забезпечення права обвинуваченого на захист, оскарження процесуальних рішень, змагальність сторін, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду необхідно вирішити поставленні перед ним питання з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника, то з урахуванням вказаних вище підстав скасування вироку та вимог ч.2 ст.415 КПК України, колегія не входить в їх оцінку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з урахуванням продовження існування раніше встановлених ризиків та відомостей щодо особистості останнього, слід продовжити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції, задовольнити.

апеляційну скаргу адвоката Степаненко І.В., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2016 року стосовно ОСОБА_4, обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Продовжити відносно ОСОБА_4 строк тримання під вартою до 05.12.2016 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

М.С. Тютюник С.І. Гриценко В.Я. Рассуждай