Ухвала суду № 61925399, 07.10.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/8112/16-к

Провадження номер 1-кп/243/689/2016

У Х В А Л А

«07» жовтня 2016 року м. Словянськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Чемодуровій Н.О.

при секретарі Жмарьові П.Б.

за участю:

прокурора Старікова П.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду міста Словянська клопотання прокурора прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050000000032 від 14 січня 2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 (Красноармійське) Словянського району Донецької області, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Красноармійське), вул. Віноградна, буд. № 17;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 (Тельмана), буд. № 60;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 303 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2016 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 303 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Старікова П.О. заявив клопотання про обрання щодо обвинувачених запобіжних заходів, на обґрунтування якого зазначив наступне. Під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати на теперішній час. Так, обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Обвинуваченим інкриміноване вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. У звязку з цим, побоюючись покарання, вони можуть переховуватись від суду. Крім того, обвинувачені можуть впливати на свідків та підозрюваних з метою схилення до давання неправдивих показів у цьому ж кримінальному провадженні. Також, на думку прокурора, обвинувачені можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, подовжити займатись сутенерством. Просив застосувати до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід в виді домашнього арешту строком на два місяці до 05 грудня 2016 року, заборонивши їм залишати житло з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. Також прокурором було заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу в виді особистого зобовязання ОСОБА_4, на обґрунтування якого прокурор навів повністю аналогічні доводи.

Заслухавши думку інших учасників процесу, які просили відмовити в задоволення клопотання прокурора, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК Українипідстави застосування запобіжних заходів включають такі складові: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, перешкоджати здійсненню кримінального провадження або продовжити протиправну діяльність, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення тощо. Лише наявність цих двох складових надає достатні підстави слідчому, прокурору ініціювати вирішення слідчим суддею, судом питання про застосування запобіжного заходу; у противному випадку можливість такого ініціювання виключається, про що прямо зазначено у ч. 2ст. 177 КПК України. Крім того, під час визначення підстав для застосування конкретного виду запобіжних заходів також слід ураховувати правило, що закріплено ч. 3ст. 176 КПК України, - слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Отже, ще однією складовою підстав застосування конкретного запобіжного заходу є наявність відомостей про те, що іншими запобіжними заходами виконання завдання кримінального провадження є неможливим.

Таким чином, на підтвердження необхідності застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в клопотанні слідчого, прокурора мають зазначатися: 1) фактичні дані, що свідчать про обґрунтованість підозри, обвинувачення певної особи у вчиненні кримінального правопорушення (матеріально-правові та процесуальні підстави); 2) фактичні дані, що свідчать про наявність одного або кількох ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України(кримінологічні підстави, оскільки йдеться про попередження можливої негативної поведінки підозрюваного, обвинуваченого); 3) обставини, що обумовлюють необхідність застосування конкретного виду запобіжних заходів і переконують в тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам (матеріально-правові, процесуальні та моральні підстави).

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, звертаючи увагу судів на найбільш складні питання застосування новогоКПК Українив частині правового регулювання запобіжних заходів, наголосив, що слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбаченихст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними уКПК України метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Складність доказування необхідності застосування запобіжного заходу зумовлена його прогностичним характером, адже йдеться про доведення потреби перешкоджання можливій негативній поведінці підозрюваного, обвинуваченого. Проте, доведення існування наведених підстав у сукупності з обставинами, що передбаченост. 178 КПК України, надає можливість обґрунтовано спрогнозувати можливу негативну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, переконатися у необхідності застосування до нього запобіжного заходу і неможливості забезпечити здійснення кримінального провадження іншими заходами.

Таким чином, наведення у клопотанні слідчого, прокурора відповідних підстав та мотивів для застосування запобіжного заходу, дослідження їх у судовому засіданні забезпечують можливість на основі обґрунтованої ймовірності спрогнозувати можливу негативну поведінку особи. Саме обґрунтована імовірність, яка засновується на представлених суду доказах, забезпечує той стандарт доказування, який може бути визнано достатнім для застосування запобіжного заходу і обмеження у зв'язку із цим конституційного права людини. Тому імовірний характер висновку не має нічого спільного із свавільним суб'єктивним розсудом. Імовірність відображає певні існуючі в реальному світі закономірності явищ, причинно-наслідкові зв'язки. Тому імовірність є цілком прийнятною для процесуальних рішень, якщо вона спирається на певні факти, які мають достовірний характер. Наявність достовірних даних, які дають змогу з певним ступенем імовірності зробити висновок про підстави проведення процесуальних дій, і надає прийнятому рішенню якості обґрунтованості.

Отже, при прийнятті слідчим суддею, судом рішення про застосування запобіжного заходу йдеться про ймовірний характер знання, що формалізується у відповідній ухвалі. Однак обґрунтування та вмотивування цього імовірного знання конкретними фактичними даними дає змогу досягти переконання у необхідності обмеження права, яке випливає з неупередженого дослідження слідчим суддею, судом наданих відомостей і свідчить про досить високий ступінь імовірності можливої негативної поведінки особи, а тому й необхідності обмеження її прав таким способом. Сказане дає змогу констатувати, що рішення слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу має ґрунтуватися на знанні, яке відповідає якості «обґрунтованої імовірності».

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені уст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, N 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Розвязуючи заявлене прокурор клопотання суд приймає до уваги, що досудове розслідування за дійсним кримінальним провадженням тривало з січня 2016 року. Як було встановлено з пояснень сторін під час підготовчого судового засідання, жоден з ризиків, передбачених положеннями статті 177 КПК України не настав. Всі обвинувачені, без виключень, регулярно зявлялись за викликом до органів досудового розслідування, сумлінно виконували покладені на них процесуальні обовязки. Крім того, на думку суду, часу, наявного в розпорядженні обвинувачених під час досудового розслідування, було більш ніж за достатнє для здійснення будь-якого впливу на свідків, однак, такий вплив виявлений та зафіксований не був. Крім того, запропоновані прокурором години для застосування домашнього арешту (виключно у нічний час), жодним чином не може стати перешкодою у такому впливі. Також не можуть бути залишені поза увагою суду доводи сторони захисту, які не були жодним чином спростовані прокурором в підготовчому судовому засіданні, що висунуте обвинувачення ні на чому не ґрунтується та є безпідставним. Будь-яких доданих матеріалів клопотання прокурора не містить. Суд приймає до уваги, що всі обвинувачені мають усталені соціальні звязки, малолітніх дітей на своєму утриманні, постійні місця проживання.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги практику ЄСПЛ з питань обрання запобіжного заходу та обмеження основних прав людини, слід дійти висновку, що підстави для задоволенні клопотання прокурора відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 293, 314, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу в виді домашнього арешту ОСОБА_9 - відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу в виді домашнього арешту ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу в виді домашнього арешту ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу в виді особистого зобовязання ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено «11» жовтня 2016 року об 13 годині 00 хвилин.

Суддя Чемодурова Н.О.