Постанова № 61925234, 05.10.2016, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2130/16-а

Провадження № 2-а/163/50/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Горпинко К.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Устенка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль справу за позовом ОСОБА_1 до Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував тим, що він має сина-інваліда І-ї групи з дитинства - ОСОБА_4, який відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії перебуває на обліку, як інвалід дитинства, з 1996 року. Дружина позивача - ОСОБА_5 з квітня 2006 року оформила собі пенсію на пільгових умовах по 3-й групі інвалідності та свого права, передбаченого абз. 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), не використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові та батькові дитини-інваліда, тобто позивачу, як такому, що здійснював виховання їх дитини.

У 2015 році позивач звернувся в управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, правонаступником якого є Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, з заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як батькові дитини-інваліда, у відповідності до абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, однак на дану заяву отримав лист за вих.№4178/02-22, яким його повідомили, що він не має права на призначення дострокової пенсії за віком, згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ХV цього ж Закону, та 27.07.2016 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області остаточно відмовило йому у призначенні дострокової пенсії за віком.

Вважає, що така позиція управління ПФУ не узгоджується з положеннями абзацу 5 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки у ньому визначено спеціальне суб'єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства, якщо вона скористалася своїм правом і відмовилася від пенсії, передбаченої абзацом 4 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

За викладених обставин, з врахуванням доповнень до позовних вимог від 04.10.2016 року, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, правонаступником якого є Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, щодо відмови йому у призначенні дострокової пенсії, викладеної у листі від 03.11.2015 року №4178/02-22, та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як батьку дитини-інваліда, відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з 08 червня 2015 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що по досягненню пенсійного 55-річного віку він в усному порядку звернувся до місцевого УПФ по питанню призначення йому дострокової пенсії, однак у цьому в усній формі йому постійно відмовляли, пояснюючи тим, що його дружина уже використала право на призначення пільгової пенсії, тому він такого права не має. 19 жовтня 2015 року до відповідача він уже звернувся офіційно через «єдине вікно», наполігши на наданні йому бланку заяви для призначення пенсії, який заповнив та подав. Для призначення пенсії подав «пакет» документів, в тому числі й різного роду довідки, які просив надати відповідач. Згоду на призначення такої пенсії йому дружина надавала, однак, чи подавав він відповідачу відповідну таку згоду у письмовій формі, ствердно уже не пам'ятає. Через деякий час, звернувшись в «єдине вікно» УПФ, йому повідомили, що нібито у призначенні дострокової пенсії йому відмовлено, однак документи ще будуть направляти в обласне управління ПФУ. До червня 2016 року будь-якої відповіді з приводу призначення чи не призначення йому пенсії він не отримував. Дізнавшись від товариша про те, що останній захищав свої права по аналогічному питанню в судовому порядку, у відповідача отримав копію, адресованого на його ім'я, листа та звернувся з відповідною заявою до обласного УПФУ, від якого отримав відмову у призначенні йому дострокової пенсії, що стало підставою для його звернення до суду з даним позовом. Вказав, що з моменту народження дитини-інваліда до сьогоднішнього часу, він та дружина проживали разом, спільно виховували та доглядали дитину, піклувалися про неї, "няньок" не наймали. В управлінні праці та соціального захисту з 1996 року він був оформлений, як батько, що здійснює догляд за дитиною-інвалідом, а до цього, такий догляд був оформлений на його дружину. Оскільки він, як батько, займався вихованням дитини-інваліда на рівні з дружиною, тому вважає відмову відповідача у призначенні йому дострокової пенсії незаконною. Просив позов задовольнити. Представник позивача позов підтримав та пояснив, що його довіритель займався вихованням сина-інваліда від дня його народження, при цьому, на законодавчому рівні не передбачено офіційного оформлення даної обставини. В той час, коли дружина позивача здійснювала догляд за дитиною-інвалідом, позивач працював для того, щоб забезпечити виховання та утримання дитини. Щодо відсутності письмової згоди дружини позивача на призначення останньому пенсії, вказав, що відмова відповідача у призначенні пенсії мотивована зовсім іншими обставинами з посиланням на нормативні акти, а не відсутністю згоди дружини позивача на призначення такої пенсії. Вимогу щодо дати призначення позивачу пенсії з ІНФОРМАЦІЯ_3 обґрунтував тим, що останній в усній формі почав звертатись до відповідача з даним питанням по досягненню ним 55-річного віку, що підтверджується наявними у справі документами, які датовані числами до 19.10.2015 року, та збирались позивачем за вказівками відповідача, хоча, як виявилось в подальшому, у поданні цих документів необхідності не було, так як відмову позивач отримав зовсім з інших підстав, а відповідач штучно затягував розгляд даного питання. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.2016 року позов не визнав та, заперечуючи проти його вимог, вказав, що законних підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії згідно абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV немає, оскільки дружині останнього - ОСОБА_5 16.06.2006 року призначено пенсію по інвалідності (до досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV), тому вона втратила право на призначення (одночасне призначення) їй пенсії за віком, як матері, що народила і виховувала дитину-інваліда до досягнення шестирічного віку (право на призначення їй пенсії до досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, відповідно вона не могла передати батькові дитини - позивачу ОСОБА_1, так як його сама втратила. При цьому, у матеріалах пенсійної справи дружини позивача, а також у матеріалах судової справи відсутні відомості про вибір останньої, як матері інваліда з дитинства до шестирічного віку, передати наявне у неї право на дострокове призначення пенсії позивачу. Крім цього, як на безпідставність позову, посилається на довідки, долучені до пенсійних справ позивача та його дружини, у яких зазначено, що дружина позивача - ОСОБА_5 дійсно виховувала до 6-ти річного віку дитину інваліда - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач ОСОБА_1 здійснював за ним догляд з 24.12.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто після досягнення дитиною-інвалідом 11-ти річного віку. Позовні вимоги в частині дати призначення позивачу дострокової пенсії вважає також безпідставними, оскільки останній звернувся за призначенням пенсії поза встановленого трьохмісячного терміну від дня досягнення ним 55-річного віку. Ствердив, що письмової згоди дружини позивача у матеріалах пенсійної справи немає, однак, чи роз'яснювалась спеціалістом ПФУ необхідність позивача надати таку письмову згоду, йому невідомо та письмових доказів даної обставини управління ПФУ не має. З викладених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 05.10.2016 року представник відповідача не з'явився, однак на адресу суду надійшло повідомлення від 05.10.2016 року за вих.№2370/07-33 за підписом начальника Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про розгляд справи за відсутності представника управління.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

У справі встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого Любомльським РВ УМВС України у Волинській області 23.01.1996 року, позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-9).

Дружина позивача - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13.04.2006 року отримує пенсію по 3-й групі інвалідності.

Позивач та його дружина мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому встановлена перша група інвалідності з дитинства довічно, у зв'язку із чим останній потребує постійного стороннього догляду і допомоги, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0091696 від 25.11.2011 року (а.с.6).

Зазначені факти стороною відповідача не оспорюються, оскільки про них також йдеться у виданих останнім документах (а.с.5, 16, 25).

19 жовтня 2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах - зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як батьку дитини-інваліда, відповідно до абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV (а.с.24).

На момент звернення з даною заявою позивачу виповнилось повних 55 років та його загальний трудовий стаж станом на 30.09.2015 року становив 32 роки 2 місяці 23 дні.

Як вбачається з протоколу управління ПФУ у Любомльському районі від 28.10.2015 року за №822, позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу ХV Закону №1058-IV (а.с.25).

В обґрунтування такої відмови, відповідач, посилаючись на пункт 1 статті 10 Закону №1058-IV, який передбачає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, дійшов висновку про те, що оскільки мати інваліда з дитинства ОСОБА_4 - ОСОБА_5 використала право на призначення пенсії (незалежно від виду пенсії) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону, то батько інваліда з дитинства права на призначення дострокової пенсії за віком не має.

Аналогічні підстави відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком наведені також у листах, адресованих на ім'я останнього, управління ПФУ в Любомльському районі Волинської області від 03.11.2015 року за вих.№4178/02-22 та Головного управління ПФУ у Волинській області від 27.07.2016 року за вих.№389/3-01 (а.с.5, 16).

Однак, з такими висновками органів ПФУ суд погодитись не може, оскільки вони не відповідають нормам чинного пенсійного законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 26 Закону №1058-IV, в редакції, чинній на момент призначення пенсії дружині позивача по 3-й групі інвалідності, було передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

На момент звернення позивача з заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком - 19.10.2015 року, стаття 26 Закону №1058-IV діяла у новій редакції, відповідно до якої: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (у редакції, станом на час призначення пенсії дружині позивача), жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Умови призначення пенсії батькові дитини-інваліда визначено в абзаці 5 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Згідно абзацу 5 пункту 3 Прикінцевих положень даного Закону (у редакції, станом на час призначення пенсії дружині позивача), за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 20 років страхового стажу.

Отже, за змістом вказаних положень Закону №1058-IV, дружині позивача, як матері, надавалося право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дитини.

Своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених абзацом 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, дружина позивача у 2006 році не використала.

В судовому засіданні дружина позивача - ОСОБА_5, допитана в якості свідка, суду показала, що від дня народження сина-інваліда, в тому числі до досягнення ним шестирічного віку, його вихованням, доглядом та піклуванням займались спільно з чоловіком - позивачем ОСОБА_1 До досягнення сином шестирічного віку, вона була оформлена за ним по догляду, а чоловік у цей час працював у лісгоспі. В подальшому, після досягнення сином шестирічного віку, по догляду за ним був оформлений чоловік. Ствердила надання своєї згоди на призначення чоловікові дострокової пенсії, як такому, що постійно займався вихованням та доглядом їх сина-інваліда.

На момент звернення позивача з заявою до відповідача (19.10.2015 року) про призначення йому дострокової пенсії за віком, абзаци 4 та 5 пункту 3розділу ХV Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV були викладені в редакції Закону від 08.07.2011 №3668-VІ, відповідно до яких, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу.

З наведеного слідує, що після внесення змін до вказаних положень Закону №1058-IV, право матері на вибір особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком, змін не зазнало.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в абзаці 5 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV, як на момент призначення пенсії дружині позивача, так і на момент звернення останнього з заявою до відповідача про призначення йому дострокової пенсії, визначено спеціальне суб'єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір'ю свого права на призначення іншої пільгової пенсії, передбаченої іншими нормами законодавства, якщо вона скористалася своїм правом і відмовилася від пенсії, передбаченої абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV.

Не має правового значення й та обставина, що у пенсійній справі відсутня письмова згода дружини позивача на призначення останньому такої пенсії, оскільки, як встановлено з письмових доказів, відмова у призначенні пенсії зі сторони відповідача мала місце з інших підстав - використання матір'ю дитини-інваліда права на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, тобто не через неподання усіх необхідних документів для призначення пенсії, зокрема, письмової згоди дружини позивача на призначення останньому дострокової пенсії. При цьому, факт роз'яснення позивачу необхідності подання вказаної письмової згоди матері дитини належними доказами стороною відповідача не підтверджено.

Щодо посилань відповідача на роз'яснення, які містяться у листі Пенсійного фонду України від 23.02.2009 року за №2987/02-20, то такі носять виключно рекомендаційний характер та сили доказу, в розумінні ст.69 КАС України, не мають.

Безпідставним є й посилання представника відповідача на довідку Любомльської міської ради від 19.10.2015 року за вих.№3361 та акт управління ПФУ в Любомльському районі від 19.10.2015 року про те, що позивач ОСОБА_1 здійснював догляд за дитиною інвалідом - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24.12.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто після досягнення останнім одинадцятирічного віку.

Як вбачається з довідки Любомльської міської ради від 19.10.2015 року за вих.№3361, вона видана на підставі довідки управління соціального захисту від 19.02.2002 року за №633.

Довідки аналогічного змісту, видані управлінням соціального захисту населення Любомльської РДА від 30.09.2016 року за №№1024, 1025, 1026, 1027, подані суду й позивачем.

Однак довідками управління соціального захисту населення Любомльської РДА підтверджено лише факт перебування позивача на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Любомльської РДА, як такого, що здійснює догляд за дитиною-інвалідом по психічній хворобі, та має право на отримання відповідної допомоги по догляду, однак аж ніяк не стосується факту виховання дитини-інваліда.

У акті управління ПФУ в Любомльському районі від 19.10.2015 року також йдеться виключно про здійснення позивачем саме догляду за сином-інвалідом, а не його виховання.

Натомість у абз.4 пункту 3розділу ХV Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV, йдеться саме про виховання інваліда з дитинства, до досягнення ним шестирічного віку, а не про його догляд.

Оскільки поняття «виховання» та «догляд» не є тотожними, на що відповідачем не звернуто увагу, тому вище вказані докази не можуть спростовувати факту участі позивача у вихованні дитини-інваліда до досягнення нею шестирічного віку.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач є батьком сина - інваліда першої групи з дитинства, на час звернення із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком досяг 55-річного віку і мав безперервний трудовий стаж, більше, ніж 20 років, а його дружина з 13.04.2006 року є отримувачем пенсії по інвалідності та, як встановлено в судовому засіданні, надала свою згоду на призначення йому пенсії з підстав, передбачених абз.4, 5 п.3 розділу ХV Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV, тому законних та обґрунтованих підстав для відмови у призначенні останньому такої пенсії у відповідача не було.

Таким чином, з урахуванням наведених норм пенсійного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 правових підстав для призначення йому дострокової пенсії за віком, передбаченої абзацом 5 пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень даного Закону №1058-IV, оскільки на момент його звернення до Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області із відповідною заявою він мав достатній для цього вік і страховий стаж, який відповідачем не оспорюється, та отримав на це згоду від матері дитини-інваліда, яка своє право на призначення такої пенсії не використала.

Позивач просить призначити йому дострокову пенсію за віком, починаючи з 08 червня 2015 року, мотивуючи тим, що саме з досягненням ним 55-річного віку він в усному порядку звернувся до відповідача з питанням призначення йому даного виду пенсії.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Письмова форма заяви про призначення/перерахунок пенсії, передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Отже, на законодавчому рівні визначено, що звернення для призначення пенсії вимагає письмової заяви.

Відповідно до ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як зазначалось вище, 55 років позивачу виповнилось ІНФОРМАЦІЯ_3, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області 19.10.2015 року, тобто по закінченню трьох місячного терміну від дня настання такого права.

За викладених обставин, дострокову пенсію за віком позивачу слід призначити з дня звернення останнім до відповідача з відповідною письмовою заявою, тобто з 19.10.2015 року, оскільки іншого порядку такого звернення, зокрема усного, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зміст позовних вимог та вирішення їх по суті спору, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 8, 9, 17, 18, 94, 159, 161-163, 167 КАС України, абзацами 4, 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - ІV, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- протиправними.

Зобов'язати Шацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі абзацу 5 пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19 жовтня 2015 року.

Стягнути з Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любомльський районний суд Волинської області, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2016 року.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук