Рішення № 61924651, 04.10.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1925/16

Справа № 235/4206/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

4 жовтня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Кожушко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Покровська міська рада Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та будівлями належав на праві приватної власності її діду ОСОБА_3. В1982 році ОСОБА_3 склав на її ім'я заповіт, яким заповів їй вищезазначений будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 є її матір'ю, яка не бажає приймати спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3, її баба ОСОБА_4 померла у 1985 році, тому єдиною спадкоємицею за заповітом є вона.

Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вона фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння спадковим майном. У вищевказаному будинку вона проживає та зареєстрована з 1983 року по теперішній час. Також у встановлений законом строк вона звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримала.

Вирішивши отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в 2016 році вона знову звернулась до Першої Красноармійської державної нотаріальної контори Донецької області, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що відкрита у 1987 році спадкова справ була здана в архів. Згідно п.10 Положення про Державний нотаріальний архів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009р. № 870/5, п.15 Правил ведення нотаріального діловодства у зв'язку із закінченням строку зберігання документів в Першій Красноармійській нотаріальній конторі нотаріальні документи за 1977-2001 роки здані в Донецькій обласний державний нотаріальний архів на зберігання. Відомості немає змоги отримати, так як нотаріальні документи, прийняті на зберігання в архів, залишилися в архівосховищах в м. Донецьку, доступ до яких відсутній, про що є довідка завідувача Донецького обласного нотаріального архіву Руденко Н.С.

Враховуючи зазначені обставини, позивачка вважає, що має право визнати за собою право власності на житловий будинок, так як є єдиною спадкоємицею майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3, та виявивши бажання прийняти цю спадщину та фактично прийнявши її у 1987 році.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року замінено первісного відповідача - ОСОБА_2 - належним відповідачем - Покровською міською радою Донецької області, звільнивши її від процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з'явився, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, про що 6 січня 1987 року зроблено відповідний актовий запис № 98 Перовським відділом ЗАГС м. Москви.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, що належав йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 23 квітня 1991 року, виданого на підставі рішення виконкому Красноармійської міської Ради народних депутатів № 98/3 від 17 квітня 1991 року на заміну договору купівлі-продажу, посвідченого Красноармійською держнотконторою 25 листопада 1982 року, реєстровий № 5530 (будинок збудований в 1986 році). Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за ОСОБА_3 в Красноармійському БТІ 27 квітня 1991 року.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, що підтверджується копією заповіту від 25 листопада 1982 року, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф. 25 листопада 1982 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5531, згідно якого ОСОБА_3 жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповів онуці ОСОБА_1

Дочка померлого та мати позивачки ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3

Дружина померлого ОСОБА_4 також не прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Красноармійським міським ВРАГС 16 липня 1985 року.

20 серпня 1987 року у Першій Красноармійській державній нотаріальний конторі була заведена спадкова справа № 3123587, що підтверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Постановою державного нотаріуса Першої красноармійської державної нотаріальної контори Шиленко С.В. від 18 квітня 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_3 відмовлено для оформлення спадщини необхідно з'ясувати коло спадкоємців. Спадкова справа до майна спадкодавця № 444 відкрита та 20 серпня 1987 року видане свідоцтво про право на спадщину, реєстровий № 4071, але на підставі п.10 Положення про Державний нотаріальний архів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009р. № 870/5, п.15 Правил ведення нотаріального діловодства в зв'язку із закінченням строку зберігання документів в Першій красноармійській нотаріальній конторі, нотаріальні документи за 1977-2001 роки здані в Донецький обласний державний нотаріальний архів на зберігання. Відомості немає змоги отримати, так як нотаріальні документи прийняті на зберігання в архів, залишилися в архівосховищах в м. Донецьку, доступ до яких відсутній, про що є довідка завідувача Донецького обласного нотаріального архіву Руденко Н.С. від 18 квітня 2016 року.

Згідно п.5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги 6 ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до дня набрання чинності цим кодексом.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року визначено, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно довідки інспектора ОДКІ Лупиної Н.І. від 09.06.2016р. № 216 ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 27 грудня 1983 року по теперішній час, має наступний склад сім'ї: ОСОБА_9, 1958 р.н. - чоловік, ОСОБА_10,1982 р.н., - дочка, ОСОБА_11, 1990 р.н., - дочка, ОСОБА_12 - дочка, 1998 р.н., ОСОБА_13 - син, 1980 р.н. Отже, суд приходить до висновку про те, що позивачка згідно положень п.2 ч.1 ст.549 ЦК УРСР прийняла спадщину, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном.

На підставі наведеного, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963 року в частині спадкування.

Згідно ч.1 ст.524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до положень ст.548 ЦК УРСР 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Ст.560 ЦК УРСР 1963 року передбачає, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, мають одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальної конторою при переході спадкового майна до держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.561 ЦК УРСР 1963 року свідоцтво про право на спадщину вдається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкуванні як за заповітом, так і за законом свідоцтво може бути видано і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

На підставі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верхового Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_3, відкрита в Першій Красноармійській державній нотаріальний конторі в 1987 році, здана в Донецький обласний державний нотаріальний архів на зберігання, до якого на теперішній час доступ відсутній, у зв'язку з чим підлягають судовому захисту законні права позивачки шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги про встановлення факту прийняття позивачкою спадщини за заповітом на спадковий будинок, що належав ОСОБА_3, задоволенню не підлягають, так як зайво заявлені позивачкою і виступають одним із аргументів мотивування можливості визнання за позивачкою права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст.392 ЦК України, ст.ст.524, 548, 549, 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, керуючись ст.ст.15, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв.м., житловою площею 38 кв.м., у тому числі допоміжною площею 34,7 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Вступна та резолютивна частини проголошені негайно після проголошення судового розгляду 4 жовтня 2016 року, повний текст рішення суду виготовлений 10 жовтня 2016 року.

Суддя Г.В. Назаренко