Рішення № 61924451, 04.10.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2159/16-ц

2/264/1326/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Скудар С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Маріупольська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до суду із вказаним позовом та просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Неодноразово уточнювали позовні вимоги, та остаточно позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1. На підставі РВК№322 від 28.11.2077р. особливі рахунки було розділено. В липні 2007 року шлюб між вказаними особами розірвано, відповідач з того моменту виїхав з квартири й дотепер не з,являється, витрати на утримання квартири та комунальні послуги не сплачує, в зв'язку з чим позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за вищевказаною адресою.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказавши що ОСОБА_2 є його батьком, який в 2007 році розійшовся з матір'ю та пішов жити до першої дружини. Особливі рахунки були розділені, за одним зареєстровані він з батьком, а за іншим мати, брат та баба. Батько спочатку просив гроші за свою частину квартири, потім відмовився й з 2014 року почав сплачувати комунальні послуги. Оскільки відповідач самостійно пішов з квартири, не вселявся та був відсутній більш шести місяців без поважних причин, на підставі ст.ст.71,72 ЖК повинен бути визнаний таким що втратив право користування житлом.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, обґрунтовуючи тим, що іншого житла не має, проживає де прийдеться. Позивач та колишня дружина перешкоджають йому з,являтися в квартирі, не дають ключ від вхідної двері, в зв'язку з чим він не має можливості попасти у приміщення, де залишалися його речі. Просив відмовити у позові, оскільки має намір вселитися у спірне житло.

Треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги вважали обґрунтованими, оскільки відповідач з 2007 року в квартирі не проживає, витрати за комунальні послуги не сплачував, вселитися не намагався.

Третя особа ОСОБА_4 до суду не з,явилась, надала заяву та просила позов задовольнити.

Представник позивача та третіх осіб ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позицію позивача з вищезазначених ним обставин та просила позов задовольнити.

Представник третьої особи Маріупольської міської ради Шавров М.О. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що рішенням РВК особливі рахунки розділені, відповідач є квартиронаймачем другої половини житлового приміщення, яке не приватизоване, ордер відсутній, у зв'язку з чим вимоги позивача протирічать ст.18 ЖК.

Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, дійшов висновку про те, що у задоволенні позову треба відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1, шлюб між якими розірвано 09.07.2007р., актовий запис №265.

На підставі рішення Виконавчого комітету від 28.11.2007р. за №322 особливі рахунки на вказану квартиру розділено.

За особливим рахунком НОМЕР_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За особливим рахунком НОМЕР_2 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до відомостей ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя квартира АДРЕСА_1 на балансі вказаного підприємства, дане житло не приватизоване й має статус державного.

Аналогічні відомості надані й Департаментом міського майна Маріупольської міської ради від 25.05.2016р. за №07-4/1979.

Як вбачається з акту ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя від 08.02.2016р. складеного в присутності свідків, відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з липня 2007 року.

В матеріалах справи мається довідка видана 11.04.2016р. ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя на ім'я ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_1, о/рНОМЕР_2, що за вказаною адресою, станом на 01.04.2016р. заборгованість по квартплаті відсутня, переплата 578,11грн.

Крім того, відповідачем в судовому засіданні надані квитанції щодо сплати ним комунальних послуг з 2015 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом, відповідач не проживає в квартирі №5 біля восьми років, з якої причини йому не відомо. Чи зберігаються в квартирі його речі також не знає.

Свідок ОСОБА_9, яка також є сусідкою надала суду аналогічні пояснення.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Стаття 72 ЖК України передбачає визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК),

необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад

встановлені строки.

Зі слів ОСОБА_2 судом встановлено, і проти цього не заперечує позивач, що ключів від квартири відповідач ОСОБА_2 не має, з метою уникнення конфліктів намагається рідше приходити.

Отже суд приходить до висновку, що позивач та родичі перешкоджають його вселенню у спірне майно.

За ст.18 ЖК України Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями) в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності-підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень.

В зазначеному випадку судом встановлено, що відповідач являється наймачем житлової кімнати 12,9кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 22,6 кв.м, з 2007 року в квартирі не проживає. Разом з тим, наполягає, що в квартирі залишались його речі та на момент розгляду справи він належним чином сплачує комунальні витрати та заборгованості не має.

На момент розгляду справи квартира АДРЕСА_1 не приватизована, с заявою щодо її передачі у приватну власність ніхто не звертався, зазначене майно має статус державного.

Таким чином, права позивача ОСОБА_1 на користування житловою кімнатою 12,9кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, не порушені, а він не є належним позивачем щодо відносин, які виникли у відповідача ОСОБА_2 щодо користування житловою кімнатою площею 12,9кв.м. в зазначеній квартирі.

Крім того, позивачем не надано суду доказів того, яким чином порушені його права щодо кімнати площею 15.02кв.м, квартиронаймачем якої є ОСОБА_3, оскільки в позовних вимогах позивач вказує квартиру АДРЕСА_1 в цілому.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 174, 209 ЦПК України, ст.ст.18,71,72 ЖК України, п.п.4,10 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Маріупольська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційній суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко