Ухвала суду № 61921873, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

06 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого Немировської О.В.,

суддів Чобіток А.О., Українець Л.Д.

при секретарі Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року,

встановила:

у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 07.06.2006 р. в сумі 108 391 грн. 88 коп.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_3 07.06.2007 р. було укладено договір, згідно якого позичальнику було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою 18% річних на суму заборгованості. Оскільки позичальник не сплачував заборгованість відповідно до умов договору станом на 30.06.2015 р. утворилась заборгованість по тілу кредиту 1 648,67 дол. США, заборгованості по відсоткам 3 203, 73 дол. США, штраф 23,79 дол. США та 244, 42 дол. США, яку позивач просив стягнути з відповідача в еквіваленті 108 391 грн. 88 коп.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог, що позбавило суд можливості встановити порушення позичальником умов договору.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 267, 525, 526, 1054 ЦК України.

Як видно з матеріалів справи, між сторонами 07.06.2006 р. було укладено договір та видано відповідачу платіжну картку у валюті дол. США з кредитним лімітом 2 000 дол. США зі сплатою 1,6% на місяць, що становить 19,2% річних.

Також у картці було визначено термін її дії до червня 2008 р. При цьому відповідач розписався в заяві на укладення договору в розділі про ознайомлення з Умовами надання банківських послуг 13.06.2006 р.

В наданому позивачем ОСОБА_4 заборгованості вказується процентна ставка поточна 21, 96%, а прострочена 43,92%.

В наданих ОСОБА_4 заборгованості (а/с 5) та Виписці з руху коштів (а/с 90) містяться різні дані щодо нарахованої комісії 350,53 дол. США, кредитного ліміту (2 000 та 1 690 дол. США), сум, які були видані позичальнику.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договору кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Доводи, викладені представником позивача в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Апелянт зазначає, що рішення було ухвалено без участі сторін і відповідач не зявлявся в судові засідання та не надавав своїх заперечень, тоді як в судових засіданнях були присутні представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які надавали свої заперечення щодо заявлених вимог.

Крім того, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм ЦК України щодо перебігу строку позовної давності, тоді як суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог у звязку з їх недоведеністю і зазначив, що не застосовує в звязку з цим наслідки пропуску строку позовної давності.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 761/24226/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11741/2016

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_7

Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_8