Ухвала суду № 61919416, 11.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1231/16-а

У Х В А Л А

11.10.2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді Бедьо В.І.

при секретарі - Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення від в адміністративній справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання дій і рішення неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області ( правонаступник - Ужгородське Об'єднане Управління ПФУ Закарпатської області) про визнання дій і рішення неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці та зобовязано Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання на підставі та в порядку визначеним Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року (далі Закон № 2453-VІ), починаючи з 20.11.2015 року.

Позивачем ОСОБА_1 30.09.2016 року подано до суду заяву про роз'яснення даного судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що прийнята постанова Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року по справі № 308/1231/16-а є не зрозумілою для нього. У рішенні не конкретизовано, в якій редакції слід застосовувати Закон № 2453-VІ. У звязку з цим відповідач порушує його права, проводить розрахунок належного йому щомісячного довічного грошового утримання без врахування його стажу роботи на посаді судді та змін розміру грошового утримання суддів, які відбулися у травні 2016 року.

Як вказує заявник, дане питання має для позивача важливе значення, оскільки впливає на розмір призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання.

В судове засідання заявник та представник відповідача по справі не зявилися, хоча належно повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про розяснення судового рішення у відсутності осіб належно повідомлених про час і місце розгляду справи.

Вивчивши заяву про роз'яснення судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави та порядок роз'яснення судових рішень в адміністративному судочинстві встановлені статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті, якщо судове рішення є незрозумілим, суд який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Також відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" за правилами статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим.

За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі не змінюючи при цьому суть рішення.

Згідно резолютивної частини постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року суд зобовязав відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (судді у відставці) щомісячне довічне грошове утримання на підставі та в порядку визначеним Законом 2453-VІ, починаючи з 20.11.2015 року.

Підставою прийняття такого рішення було те, що статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом незалежності працюючих суддів і одним з основоположних конституційних принципів здійснення правосуддя в Україні. Такі права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод (ст. ст. 22, 126 Конституції України).

Оскільки позивач ОСОБА_1 має статус судді у відставці та стаж роботи на посаді судді повних 22 роки, суд задовольнив його позов і зобовязав відповідача вчинити певні дії:призначити щомісячне довічне грошове утримання.

Разом з тим, вказавши у резолютивній частині рішення назву закону, на підставі та на умовах якого слід призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання, суд не конкретизував своє рішення, не вказав конкретну норму закону та в якій редакції закон слід застосовувати.

В даному випадку, суд погоджується із заявником у тому, що резолютивна частина постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року не містить інформації щодо редакції Закону 2453-VІ та конкретної норми закону на підставі та в порядку якої має призначатися позивачу щомісячне довічне грошове утримання.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці № 1-8/2016) визнано неконституційними ряд положень Закону № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року. Також визнано неконституційним пункт 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання.

У вищезгаданому рішенні, яке є обовязковим до виконання на території України, Конституційний Суд України, в порядку ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», вказав порядок виконання свого рішення і зазначив, що визнані ним неконституційними положення Закону не підлягають застосуванню. Натомість при призначенні та нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання застосуванню підлягає положення ч. 3 ст. 141 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № N 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Згідно розяснень Контитуційного Суду України позивачу ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватися у розмірі 84 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Також встановлено, що на даний час постанова Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року не виконана і знаходиться на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (виконавче провадження № 51436430).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність роз'яснення постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року, вказавши редакцію Закону 2453-VІ та конкретну норму закону на підставі та в порядку якої має призначатися позивачу щомісячне довічне грошове утримання.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 170 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року по справі N 308/1231/16-а - задовольнити.

Роз'яснити, що вказівку суду викладену в резолютивній частині постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.03.2016 року про зобовязання відповідача: «призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання на підставі та в порядку Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року, починаючи з 20.11.2015 року» слід розуміти так:

Призначення, нарахування та виплата ОСОБА_1, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання слід проводити з 20.11.2015 року на підставі та в порядку частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року у редакції Закону № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.»

Копії ухвали надіслати особам, що беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2І