Рішення № 6191518, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/33214.09.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про зобов»язання повернути приміщення та стягнення 12571 грн. 79 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Чубук Е.А. п по дво. №765/598 від 20.10.2009р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»про зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути орендоване нежитлове приміщення загальною площею 72,6 кв.м., інв. №15406 розташоване за адресою :м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 та стягнення 12571 грн. 79 коп. із яких: 9 939 грн. 62 коп. основний борг, 475 грн. 38 коп. пеня за прострочку платежу, 496 грн. 09 коп. штраф, 60 грн. 40 коп. річні, 1600 грн. 30 коп. неустойка.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №74/78 від 30.11.20078р. не сплатив позивачу орендну плату в сумі 9939 грн. 62 коп. у звязку з чим позивач відмовився від договору.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 03.08.2009 року про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовні заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

30.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський радіозавод»(далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач ) був укладений договір №74/78 оренди індивідуально визначеного майна.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення павільйону за інв. №15406, загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська,9.

Приміщення передається в оренду з метою використання його під склад для одягу (п.1.1 договору).

14.01.2008р. між сторонами був підписаний акт приймання передачі орендованих приміщень загальною площею 72,6 кв.м.

Строк дії даного договору сторони визначили з 30 листопада 2007 року по 30 листопада 2008 року (п.10.1договору).

В подальшому між сторонами був підписаний додаток №1 до договору оренди №74/78 від 30.11.2007р., відповідно до якого сторони продовжили строк дії договору з 30 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року.

Відповідно до умов даного додатку розмір орендної плати з 01.12.2008р. становить без урахування індексу інфляції 2326 грн. 10 коп. на місяць.

Оплата орендних платежів здійснюється у вигляді авансу не менше ніж орендна плата за один місяць та сплачується на початок наступного місяця.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за оренду приміщення за грудень 2008р., счень 2009р. березень 2009рн. не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 9 932 грн. 62 коп.

17 березня 2009р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення за №765/631 з вимогою сплати заборгованість за пероід з грудня 2008 року по березень 2009р.

Дану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За таких обставин, суд ввважає позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобовязання за договором №74/78 від 30.11.2007р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за період з грудня 2008р. по березень 2009р. суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При затримці оплати більш ніж 1 місяць нараховується штраф у розмірі 20% від загальної вартості місячної оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним та комунальним платежам з нього на підставі п. 3.6 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»підлягає стягненню пеня в сумі 475 грн. 38 коп. та штраф в сумі 496 грн. 09 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені та штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 60 грн. 40 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У звязку з неналежним виконання умов договору №74/78 від 30.11.2007р. в частині сплати орендних платежів за період з грудня 2-008 року по березень 2009р. позивач листом №765/631 від 17 березня 2009р. відмовився від договору з 01.04.2009р.

Згідно з ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення про відмову від договору направлено на адресу відповідача цінним листом 19.03.2009р. (опис вкладення в цінний лист та поштова квитанція від 19.03.2009р.)

Враховуючи викладене, договір оренди №74/78 від 30.11.2007р. вважається розірваним з 01.04.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежиле приміщення, чим заважає позивачу вільно розпоряджатися зазначеним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач належних доказів звільнення приміщення та передачі його позивачу суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення загальною площею 72,6 кв.м., інв. №15406 розташоване за адресою :м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач (орендар) не виконує обовязку щодо повернення речі (обєкт оренди), наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення з нього на підставі ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України підлягає стягненню неустойка на користь позивача в сумі 1600 грн. 30 коп.

Державне мито в сумі 210 грн. 71 коп. та 118 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Відкритому акціонерному товариству «Київський радіозавод»(м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, код 30722314) орендоване нежитлове приміщення загальною площею 72,6 кв.м., інв. №15406 розташоване за адресою :м. Київ, вул.. Бориспільська, 9.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»(м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, код 30722314) 9939 грн. 62 коп. основного боргу, 475 грн. 38 коп. пеню за прострочку платежу, 496 грн. 09 коп. штраф, 60 грн. 40 коп. 3% річних, 1600 грн. 30 коп. неустойку, 210 грн. 71 коп. державного мита та 118 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Т.Ю. Трофименко