Рішення № 6191490, 15.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2009 Справа № 10/148-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97"

про стягнення 40217 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - приватний підприємець;

від відповідача - Гусєва Н.С. - юрисконсульт.

Ухвалою голови господарського суду від 17.07.2009 р. строк розгляду справи продовжено до 30.09.2009 року.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 39783 грн. 04 коп. боргу за поставлений товар та 434 грн. 88 коп. 3% річних.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує, проте не погоджується з розміром 3% річних, стверджуючи, що позивачем безпідставно здійснений їх розрахунок 06.02.2009 р., оскільки обов'язок по оплаті за отриманий товар у відповідача виник з 10.04.2009 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами був укладений Договір поставки №217/ЮМ від 01.01.2007 р. (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, а відповідач - оплачувати позивачу вартість отриманого товару.

Відповідно до п. 8.4. Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2006 р. Якщо до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору автоматично пролонгується на рік.

Таким чином, договір припинив діяти 31.12.2007 р.

Суд зазначає, що згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобовязання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію за накладними №1911 від 01.10.2008 р., №1919 від 01.10.2008 р., №1926 від 02.10.2008 р., №1945 від 07.10.2008 р., №1959 від 08.10.2008 р., №2020 від 22.10.2008 р., №2023 від 22.10.2008 р., №2045 від 28.10.2008 р., №2057 від 29.10.2008 р., №2063 від 30.10.2008 р., №2141 14.11.2008 р., №2082 від 04.11.2008 р., №2196 від 26.11.2008 р., №2184 від 25.11.2008 р., №2173 від 20.11.2008 р., №2172 від 20.11.2008 р., №2161 від 19.11.2008 р., №2135 від 13.11.2008 р., №2095 від 05.11.2008 р., №2349 від 25.12.2008 р., №2346 від 25.12.2008 р., №2341 від 24.12.2008 р., №2337 від 24.12.2008 р., №2321 від 19.12.2008 р., №2292 від 16.12.2008 р., №2281 від 11.12.2008 р., №2275 від 10.12.2008 р., №2260 від 09.12.2008 р., №2239 від 03.12.2008 р., №2234 від 03.12.2008 р., №2224 від 02.12.2008 р., №94 від 28.01.2009 р., №91 від 28.01.2009 р., №87 від 28.01.2009 р., №57 від 20.01.2009 р., №45 від 16.01.2009 р., №51 від 16.01.2009 р., на загальну суму 61234 грн. 46 коп.

Відповідач вартість отриманого товару сплатив лише частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 39783 грн. 04 коп.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобовязання, а саме: зобовязання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобовязання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.04.2009 р. за №2 з вимогою про здійснення оплати боргу в розмірі 39783 грн. 04 коп., яка отримана відповідачем 02.04.2009 р.

Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 09.04.2009 р., чого зроблено не було.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за прострочку виконання грошового зобов'язання з 10.02.2009 р. по 18.06.2009 р. 3% річних в сумі 434 грн. 88 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобовязань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 39783 грн. 04 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, то позивач безпідставно здійснював нарахування з 06.02.2009 р., оскільки як було встановлено вище відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий від позивача товар до 09.04.2009 р. За здійсненим судом розрахунком розмір 3% річних за період з 10.04.2009 р. по 18.06.2009 р. становить 225 грн. 62 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 39783 грн. 04 коп. боргу за поставлений товар та 225 грн. 62 коп. 3% річних, в задоволені позовних вимог про стягнення решти 3% річних має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім - 97" (вул. Ілліча, 86, к. 88, м. Херсон, код ЄДРПОУ 24121211, р/р 260030131511 в ЗАО "Банк НРБ", МФО 320627) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ХФ "Західінкомбанк", МФО 352327) - 39783 грн. 04 коп. боргу, 225 грн. 62 коп. 3% річних, 400 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 309 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволені решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копії даного рішення надіслати сторонам у справі.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 18.09.2009 р.