Рішення № 6191453, 28.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/27028.07.09 За позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі:1) Фонду державного майна України

2) Київського державного підприємства "Ізумруд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал"

про стягнення 482 456,54 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриГаврюшенко Г.В.(прок. відділу прокуратури)

Від позивача-1Прасол О.С.(дов. від 05.12.2008)

Пархацька Т.М.(дов. від 23.03.2009)

Від позивача-2 Чулов Г.В.(дов. від 25.11.2008)

Зайцева Г.І.(дов. від 03.06.2009)

Від відповідача Даценко О.В.(директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Київського державного підприємства "Ізумруд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал" про стягнення заборгованості в сумі 482 456,54 грн. за неналежне виконання грошового зобовязання за договором № 31 від 08.02.2006.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2009 порушено провадження у справі № 50/270 та призначено її до розгляду на 29.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури і дали пояснення по справі.

Представник позивача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Представник позивача-2 подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 482 456 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) гривень 54 копійки основної заборгованості, 21 205 (двадцять одна тисяча двісті п'ять) гривень 67 копійок неустойки за прострочення платежу, 652 474 (шістсот п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 99 копійок збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання. Розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не зявився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури, дали пояснення по справі, подали докази та подали спільне клопотання про розгляд справи у строк більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

В звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі та неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 26.06.2009.

26.06.2009 в судовому засіданні було оголошено перерву на 17.07.2009 для подання додаткових доказів по справі.

17.07.2009 в судове засідання зявились прокурор, представники позивачів та відповідача, дали пояснення по справі і подали додаткові докази, а також подали клопотання про зміну розміру позовних вимог в звязку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, відповідно до якого просять суд стягнути з відповідача 473118,05 грн. основного боргу, 7122,54 грн. неустойки та 232912,78 грн. збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача-2 подав акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем-2 станом на 25.06.2009 становить 473118,05 грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками позивача-2 та відповідача і скріплений печатками даних господарюючих субєктів, а тому приймається у якості належного доказу невиконанням відповідачем своїх договірних зобовязань.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача-1, позивача-2, відповідача та прокуратури, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

Пунктом 3 Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р., справа № 1-1\99, поняття "інтереси держави" визначено як здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

08.02.2006 між Київським державним підприємством "Ізумруд"(далі-позивач, переробник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінал" (далі-відповідач, постачальник за договором) було укладено договір № 31 (далі договір).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобовязався передати, а переробник прийняти алмазну сировину для переробки на своїх виробничих площах.

Відповідно до умов п.п. 2.1. та 2.4. договору до безпосередніх обовязків постачальника відноситься передача на обробку алмазну сировину у відповідності до специфікації на кожну партію та проведення оплати вартості робіт у відповідності з обумовленими розцінками.

Згідно умов п. 2.5. договору переробник зобовязався обробляти кожну партію сировини в обумовлений постачальником термін.

Ціни та порядок розрахунків сторони визначили в положеннях розділу 3 договору, відповідно до якого ціни за обробку алмазної сировини являються договірними і встановлюються в гривнях. Розрахунки за переробку сировини проводяться постачальником в 3-х денний термін після закінчення обробки переробником.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було перероблено алмазну сировину та передано готової продукції і відходів відповідачеві на загальну суму 528419,00 грн., що підтверджується наказами позивача на відвантаження готової продукції :

№ 6 від 06.02.07 на суму 69 337,01 грн.;

№ 8 від 01.03.07 на суму 355,42 грн.;

№ 10 від 13.04.07 на суму 169 710,01 грн.;

№ 14 від 23.04.07 на суму 51 285,36 грн.;

№ 19 від 11.05.07 на суму 11 703,37 грн.;

№ 24 від 20.06.07 на суму 111,38 грн.;

№ 23 від 21.06.07 на суму 146 166,66 грн.;

№ 25 від 22.06.07 на суму 241,80 грн.;

№ 27 від 25.06.07 на суму 267,25 грн.;

№ 28 від 27.06.07 на суму 35 575,84 грн.;

№ 29 від 09.07.07 на суму 43 664,90 грн.

Вищевказані документи приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 473118,05 грн., що підтверджується крім іншого наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.06.2009, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних господарюючих субєктів.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 473118,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивачів та прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 473118,05 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 232912,78 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3% річних у сумі 7122,54 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача-2 та прокуратури відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні прокурор та позивач 2 заявили про зменшення позовних вимог у зв”язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу і помилкою при розрахунку інфляційних збитків (до матеріалів справи додані відповідні фінансові документи)

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про часткову сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9338,49 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 9338,49 грн.

2. В іншій частині позов прокурора задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал" (вул. Автозаводська, 2, корп. 14, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 23155283) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Київського державного підприємства "Ізумруд"(вул. Сімї Сосніних, 11, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 19454139) основний борг в сумі 473118 (чотириста сімдесят три тисячі сто вісімнадцять) грн. 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 232912(двісті тридцять дві тисячі девятсот дванадцять) грн. 78 коп., пеню в розмірі 7 122(сім тисяч сто двадцять дві) грн. 54 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінал" (вул. Автозаводська, 2, корп. 14, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 23155283) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 53 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.