Рішення № 6191416, 07.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/32407.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Закрите акціонерне товариство "Швидко-Україна"

провизнання недійсним та скасування рішення

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Бондар В.М., Кліменко Н.О. представник

від відповідачаДорошенко О.С. представник

від третьої особи-1Колодрубський О.О. представник

від третьої особи-2Спіцин Р.В. представник

Рішення прийняте 07.09.2009, оскільки 18.08.2009 у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" (далі - позивач) про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 775-4/3350 "Про відмову у передачі в оренду та продажі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів на вул. Верхній Вал, 28-30 у Подільському районі м. Києва" та скасування його в повному обсязі; визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою площею 0,02 га по вул. Верхній Вал, 28-30 та визнання за позивачем права на придбання у власність вказаної земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були отримані та надані відповідачу всі необхідні документи для оформлення права довгострокового користування земельною ділянкою. В подальшому позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продаж земельної ділянки. На думку позивача, спірне рішення не ґрунтується на нормах закону і прийнято з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Також позивач зазначає, що відповідачем було порушено строки розгляду звернення позивача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що Київська міська рада не мала підстав для надання позивачу земельної ділянки в довгострокову оренду, оскільки на момент прийняття рішення два висновки втратили свою чинність, та підстав для продажу земельної ділянки, оскільки у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, а також висновок державної землевпорядної експертизи, виданий Головним управлінням земельних ресурсів не міг бути висновком державної землевпорядної експертизи, тому що станом на момент прийняття рішення спеціально уповноваженим органом у сфері державної експертизи є Державний комітет із земельних ресурсів.

Треті особи проти позову також заперечують.

Третя особа-2 у наданих поясненнях просить суд застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням Представника Президента України в Подільському районі м. Києва "Про тимчасове встановлення збірно-розбірного павільйону" № 485 від 28.07.1992 Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" було дозволено тимчасово встановити на вільній земельній ділянці по вул. Верхній Вал, 28-30 (площею 0,2 га) збірно-розбірний павільйон з пристосуванням його для торгівлі.

Рішенням десятої сесії XXII скликання Подільської районної ради народних депутатів м. Києва "Про надання земельних ділянок у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди" № 95 від 06.03.1997 позивачу була надана земельна ділянка у тимчасове користування на умовах оренди під розміщення зазначеного павільйону.

04.09.1997 між Подільською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" було укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди для встановлення вищевказаного павільйону.

В подальшому з метою оформлення права довгострокового користування земельною ділянкою по вул. Верхній Вал, 28-30 у м. Києві позивачем були вчинені дії щодо виготовлення проекту відведення цієї земельної ділянки - отримані позитивні висновки відповідних державних органів, що дають дозвіл на оформлення права користування землею:

- лист-погодження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.07.2001 №2830 про оформлення позивачу права довгострокового користування земельною ділянкою;

- висновок № 392-1 від 19.12.2000 Державного управління екологічної безпеки в м.Києві (повторний висновок № 08-8-20/8154 від 17.12.2004);

- висновок № 18-7804 від 10.10.2000 Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації;

- висновок № 5800 від 15.11.2000 Головного санітарного лікаря м. Києва;

- лист (позитивний висновок) № 72 від 15.01.2001 Управління охорони памяток історії, культури та історичного середовища.

Також на замовлення позивача Київським державним технічним університетом будівництва і архітектури СП "Топос" було складено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" розташованого на вул. Верхній Вал, 28-30 у Подільському районі м. Києва.

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія "ПРОЕКТ" було виготовлено проект відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів на вул. Верхній Вал,28-30 у Подільському районі м. Києва.

Крім того, позивачем отримано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи № 3787 від 14.05.2003 на технічну документацію по відведенню позивачу земельної ділянки по вул. Верхній Вал, 28-30 у м. Києві.

09.06.2003 позивач звернувся до Київського міського голови з клопотанням про продаж земельної ділянки площею 0,02 га для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів, який знаходиться в межах вулиці Верхній Вал, 28-30 в Подільському районі міста Києва.

11.06.2003 між позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено угоду № 145 на проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки по вул. Верхній Вал, 28-30 (площею 0,02 га). На виконання своїх обов'язків згідно зазначеного договору позивач перерахував третій особі 124 981,78 грн., які в подальшому повинні бути зараховані до суми договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки (п.4 договору). Оскільки третя особа свої обов'язки згідно цього договору не виконала, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва, який своїм рішенням від 15.02.2005 у справі № 3/488 зобов'язав Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати в установленому порядку проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу вищевказаної земельної ділянки.

За весь період фактичного користування земельною ділянкою позивач сплачував орендну плату за землю (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи) відповідно до положень Законів України "Про плату за землю" та "Про оренду землі", що не заперечується відповідачем та третьою особою-1.

Крім того, згідно Витягів з бази даних державного земельного кадастру станом на 16.08.2001, 11.08.2006 та 18.03.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" значиться користувачем земельної ділянки по вул. Верхній Вал, 28-30.

Рішенням Київської міської ради № 775-4/3350 від 14.07.2005 відмовлено у передачі в оренду та продажі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів на вул. Верхній Вал, 28-30 у Подільському районі м. Києва.

Рішення прийнято з посиланням на негативний висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.12.2004 № 18-12296, у звязку із закінченням терміну дії висновків Державного управління екологічної безпеки в м. Києві, управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища і відсутністю висновку державної землевпорядної експертизи.

Суд вважає, що вказане рішення підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Згідно з п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

У частині 5 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з клопотанням про продаж земельної ділянки) визначено перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

Жодних обставин, визначених законодавством як підстави для відмови у продажі земельної ділянки, в рішенні не вказано. Тим більше, у 2003 році з позивачем укладена угода № 145 на проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 18 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на момент звернення позивача з заявою про надання земельної ділянки в довгострокове користування) Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з клопотанням про продаж земельної ділянки) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

За результатом звернень позивача (29.11.1999 та 09.06.2003) відповідачем було прийнято рішення лише 14.07.2005.

Таким чином, Київською міською радою було порушено встановлені законом строки розгляду звернень позивача та прийняття відповідного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У звязку з тим, що відповідачем було порушено строки розгляду звернень позивача закінчився строк дії погоджувальної документації, отриманої позивачем, зокрема, термін дії висновків Державного управління екологічної безпеки в м. Києві № 392-1 від 19.12.2000, № 08-8-20/8154 від 17.12.2004 та висновку № 72 від 15.01.2001 Управління охорони памяток історії, культури та історичного середовища.

Судом також не приймається посилання відповідача на те, що висновок державної землевпорядної експертизи, виданий 14.05.2003 Головним управлінням земельних ресурсів не міг бути висновком державної землевпорядної експертизи, оскільки станом на момент звернення позивача до відповідача з відповідним клопотаннями та в межах строків, визначених законодавством, для розгляду заяв позивача, спеціально уповноваженим органом у сфері державної експертизи було Головне управління земельних ресурсів, а Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації", згідно з яким спеціально уповноваженим органом у сфері державної експертизи є Державний комітет із земельних ресурсів, було прийнято лише 17.06.2004.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що воно прийнято у звязку з негативним висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.12.2004 № 18-12296. Проте позивачем при зверненні до відповідача з відповідними клопотаннями було отримано позитивний висновок № 18-7804 від 10.10.2000 Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, в якому зазначено, що останнє вважає можливим оформити Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою.

Судом також не приймаються посилання у відзиві відповідача на відсутність у позивача на момент звернення з клопотанням про продаж земельної ділянки будь-яких правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, оскільки ч.2 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з клопотанням про продаж земельної ділянки) та п.п. б п. 2.1.1 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 № 304/1738 передбачено надання заявником плану земельної ділянки, документу про її надання чи документу про погодження місця розташування об'єктів на ній у разі відсутності документа, що посвідчує право користування нею, а ч. 4 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з клопотанням про продаж земельної ділянки) було передбачено можливість продажу земельної ділянки особі, у якої вказана земельна ділянка не перебуває користуванні.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України , ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Міська рада вирішує питання регулювання земельних відносин відповідно до закону (п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У п. 2 Розяснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Прийняття ОСОБА_1 міською радою спірного рішення № 775-4/3350 від 14.07.2005 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як особи, яка за весь період фактичного користування земельною ділянкою виконувала всі дії по дотриманню вимог Законів України "Про плату за землю" та "Про оренду землі" та є власником нежитлової будівлі, розташованої на вказаній земельній ділянці, а порушення відповідачем строків розгляду звернень позивача та прийняття відповідного рішення, встановлених законодавством, спричинило закінчення строку дії погоджувальної документації, що й було підставою для відмови позивачу у передачі в оренду та продажі земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 775-4/3350 від 14.07.2005 "Про відмову у передачі в оренду та продажі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів на вул. Верхній Вал, 28-30 у Подільському районі м. Києва" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не може бути задоволено клопотання третьої особи-2 про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак відповідачем під час розгляду справи не було заявлено про застосування строків позовної давності.

Позивачем також заявлено вимоги про визнання за ним права на користування земельною ділянкою площею 0,02 га по вул. Верхній Вал, 28-30 та права на придбання у власність вказаної земельної ділянки.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлюється, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Позивачем було отримано технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) у м. Києві по вул. Верхній Вал, 28-30 в літ. "Б" виданий Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2009 у справі № 2/237 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 94,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28-30. Доказів скасування вказаного рішення суду до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позивач, як власник розміщеної на спірній земельній ділянці нежитлової будівлі, може претендувати на отримання спірної земельної ділянки в користування або власність.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

В даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки за встановлених обставин справи питання щодо визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою та права на придбання у власність земельної ділянки не може бути вирішено судом, оскільки відсутні підстави вважати, що таке право відповідачем заперечується.

З урахуванням наведеного в цій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради № 775-4/3350 від 14.07.2005 "Про відмову у передачі в оренду та продажі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину продтоварів на вул. Верхній Вал, 28-30 у Подільському районі м. Києва".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр "РЕУТ" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 19) 42 (сорок дві)грн. 50 коп. державного мита та 156 (сто пятдесят шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова