Ухвала суду № 61912743, 10.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5947/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" звернулась до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2015 № 0001052204, від 31.12.2015 № 0000052201, від 30.07.2015 № 0002162203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.2008 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 13.06.2008 № 10651020000011159), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; пакування.

У липні 2015 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 (акт перевірки від 17.07.2015 № 929/22-4/35995595).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

- підпункту 135.5.4 пункту. 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 343 871,00 грн.;

- абзацу "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 707 095,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2014 року - на суму 445 507,00 грн.; за квітень 2014 року - на суму 308 134,00 грн., за травень 2014 року - на суму 288 361,00 грн., за червень 2014 року - на суму 320 341,00 грн., за липень 2014 року - на суму 276 399,00 грн., за серпень 2014 року - на суму 49 232,00 грн., за вересень 2014 року - на суму 10 723,00 грн., за жовтень 2014 року - на суму 8 398,00 грн.;

- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.04 № 637, що виявилось у неоприбуткуванні готівки в касі підприємства на суму 2 251,02 грн.

Висновки посадових осіб відповідача пов'язуються з твердженням про безоплатне надання позивачу невстановленими суб'єктами господарювання маркетингових послуг, оцінкою господарських операцій з придбання позивачем маркетингових послуг від ДП "Фуршет Регіон", а також послуг з перевезення вантажу від ТОВ "Атом Сталь", ТОВ "Авто-Алекс", ТОВ "РК - Торг", ТОВ "Надія 2012".

За результатами перевірки Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 30.07.2015 № 0001052204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 2 929 838,75 грн., з яких: 2 343 871,00 грн. - за основним платежем; 585 967,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- від 30.07.2015 № 0001062204, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 2 560 642,50 грн., з яких: 1 707 095,00 грн. - за основним платежем; 853 547,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- від 30.07.2015 № 0002162203, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 11 255,10 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарг позивача, Державна фіскальна служба України рішенням від 16.12.15 № 26782/6/99-99-10-01-01-25 (з урахуванням інформації, викладеної в листі ДФС України від 18.04.2016 № 6649/5199-99-10-09-09-16 на адресу суду, про виправлення описки у рішенні від 16.12.15 № 26782/6/99-99-10-01-01-25) скаргу позивача задовольнила частково, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0001052204 (щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток) залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0002162203 (щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 11 255,10 грн. скасоване повністю;

- податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0001062204 скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по ПДВ на суму 426 773,75 грн., в іншій частині - залишено без змін.

У зв'язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0001062204 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 426 773,75 грн. Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 31.12.2015 № 0000052201, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 2 133 868,75 грн., з яких: 1 707 095,00 грн. - за основним платежем; 426 773,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації й управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності платника податків. До маркетингових послуг відносяться, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податків в місцях продажів, послуги з вивчення, дослідження й аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податків в інформаційні бази продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботах, послугах).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач надавав маркетингові послуги постачальникам товарів - ТОВ "Марс Україна", ТОВ "Сандора", ДП "КК "Рошен" та ТОВ "Нестле Україна" та відобразив в податковому обліку та в декларації з податку на прибуток за 2014 рік отриманий від надання таких послуг дохід у сумі 5390612,00 грн.

Відповідач під час судового розгляду факт одержання доходу від зазначених платників податків не заперечував, однак стверджував, що позивач не міг надати маркетингові послуги власними силами, адже не має для цього адміністративно-господарських можливостей, тому ймовірно залучав для цього третіх осіб, які надавали такі послуги позивачу безоплатно.

Суд констатує, що викладені в акті перевірки відомості про безкоштовне отримання позивачем від невстановлених податковим органом третіх осіб доходу у сумі 5 390 612,00 грн. є суперечливими і бездоказовими, адже позивач цю ж суму доходу задекларував у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і розкрив інформацію про його походження - дохід у сумі 5390612,00 грн., одержаний від ТОВ "Марс Україна", ТОВ "Сандора", ДП "КК "Рошен" та ТОВ "Нестле Україна".

У той же час, позивач представив суду штатний розпис, затверджений наказом директора ТОВ "АСТЕРС ГРУП" від 07.03.2014 № 1-ОД (т. 4, а.с. 20-22), відповідно до якого в 2014 році чисельність штатних працівників на підприємстві, у тому числі й таких, які мають необхідний кваліфікаційний рівень для надання маркетингових послуг, складала 291 особа.

Це означає, що висновки податкового органу про неврахування у складі доходів безоплатно одержаних маркетингових послуг на загальну суму 5390612,00 грн. є безпідставним.

Водночас, суд зазначає, що в березні 2014 року позивач мав взаємовідносини з Дочірнім підприємством "Фуршет Регіон" з приводу придбання маркетингових послуг, загальна сума операцій становила 1570000,00 грн., у тому числі ПДВ - 261666,67 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що отримані маркетингові послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, та не пов'язані з реалізацією товарів.

Позивач під час судового розгляду пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У лютому 2014 року позивач уклав генеральні договори поставки з юридичними особами, що здійснюють роздрібний продаж продуктів харчування та товарів через мережу магазинів "Фуршет". У зв'язку з цим починаючи з лютого 2014 року позивач для виконання вищевказаних договорів уклав договір суборенди офісно-складських приміщень від 03.04.2014 № 17-ПК (т. 4, а.с. 23-34), наказом директора ТОВ "АСТЕРС ГРУП" від 07.03.2014 № 1-ОД збільшив штат працівників до 291 особи (т. 4, а.с. 20-22) та провів низку інших організаційних заходів.

Як пояснив позивач, окрім постачання товарів в мережу магазинів "Фуршет", позивач також планував розпочати постачання товарів і продуктів харчування в інші роздрібні мережі.

З метою розширення обсягів оптової реалізації товарів, досягнення оптимального рівня доходів, витрат та прибутковості підприємства директор ТОВ "АСТЕРС ГРУП" видав наказ від 11.03.2014 № 11/03-01, відповідно до якого зобов'язав менеджерів з постачання провести маркетингові дослідження по вивченню ринку збуту по групам товарів у великих роздрібних мережах України та в подальшому разом з головним бухгалтером, до 15.04.2014, розробити оптимальний рівень оптової торгівельної націнки по групам товарів з урахуванням собівартості товарів та супутніх витрат, пов'язаних з реалізацією товарів до роздрібних мереж.

Для проведення маркетингових досліджень позивач (замовник) залучив Дочірнє підприємство "Фуршет Регіон" (виконавець), з яким уклав договір від 15.03.2014 № 15/03/2014-ФР, відповідно до якого виконавець зобов'язувався провести маркетингові дослідження та надати звіт по таких дослідженнях у термін до 31.03.2014.

На підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2014 № 0800019952 (т. 4, а.с. 59) Дочірнє підприємство "Фуршет Регіон" передало позивачу маркетинговий Звіт аналізу споживчого попиту на товар замовника в мережі магазинів виконавця та інших роздрібних мережах з додатками (т. 4, а.с. 60-250; т. 5, а.с. 1-36).

На виконання умов договору від 15.03.2014 № 15/03/2014-ФР ДП "Фуршет Регіон" також видало позивачу податкову накладну від 31.03.2014 № 10154 на загальну суму 1570000,00 грн., у тому числі ПДВ - 261666,67 грн. (т. 5, а.с. 37).

Позивач пояснив, що підготовлений ДП "Фуршет Регіон" маркетинговий звіт позивач використав для розробки оптимального рівня націнки та формування прейскуранта цін на товари.

Так, наказом директора ТОВ "АСТЕРС ГРУП" від 14.04.2014 № 14/04-01 був затверджений базовий прейскурант цін на товари що реалізуються позивачем у роздрібні мережі (т. 5, а.с. 133-143), на підставі якого позивач укладав договори та виставляв рахунки покупцям товарів.

В оплату за виконані роботи (надані маркетингові послуги) позивач перерахував на рахунок ДП "Фуршет Регіон" кошти в загальній сумі 1570000,00 грн., у тому числі ПДВ - 261666,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженою судом банківською випискою (т. 4, а.с. 148).

Як вірно встановлено судом першої інстацнії, факт придбання позивачем у ДП "Фуршет Регіон" маркетингових послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а придбані послуги пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

Твердження податкового органу про фіктивність даної господарської операції та відсутність зв'язку з господарською діяльністю позивача підчас судового розгляду було спростоване, а надані позивачем докази є достатніми для висновку суду щодо її реальності, правомірності включення сплачених в оплату за надані послуги коштів до складу витрат та формування податкового кредиту з ПДВ.

В березні 2014 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атом Сталь" з приводу придбання послуг з перевезення вантажу.

За висновками посадових осіб контролюючого органу господарські операції мали фіктивний характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Такі висновки зроблені посадовими особами відповідача на підставі акта від 10.06.2014 № 626/04-62-22-3/38905347 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Атом Сталь" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року".

З'ясовуючи дані обставини, суд встановив, що у березні 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атом Сталь" укладено договір від 10.03.2014 № 1003 про надання послуг з перевезення вантажу, відповідно до якого ТОВ "Атом Сталь" на замовлення позивача зобов'язувалось організовувати та забезпечувати транспортування вантажів позивача (т.13 а.с. 209-211).

У період з 10.03.2014 по 31.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Атом Сталь" надало позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 1131160,00 грн., у тому числі ПДВ - 188526,64 грн.

На підтвердження факту реальності надання послуг позивач представив суду копії замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1131160,00 грн., у тому числі ПДВ - 188526,64 грн. (т. 13 а.с. 214-250; т. 14 а.с. 1-250; т. 15 а.с. 1-250; т. 16 а.с. 1-250; т. 17 а.с. 1-250; т. 18 а.с. 1-250; т. 19 а.с. 1-149).

З досліджених товарно-транспортних накладних убачається, що вони відповідають вимогам, встановленим Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, в них наявні відомості про позивача як вантажовідправника, перевізника (ТОВ "Атом Сталь"), вантажоодержувачів, транспортний засіб та вантаж.

На підтвердження надання транспортних послуг ТОВ "Атом Сталь" позивач також надав суду копії посвідчень водіїв, що здійснювали перевезення, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення вантажів (т. 40 а.с. 10-250; т. 41 а.с. 1-215).

Крім того позивач надав суду витяг з книги охорони логістичного комплексу, відповідно до якого вбачається, що автомобілі та водії зазначені в ТТН, заїжджали на територію склада позивача (т. 41 а.с. 215-250; т.42 а.с. 1 - 250).

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Атом Сталь" кошти у загальній сумі 1131160,00 грн., у тому числі ПДВ - 188526,64 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Атом Сталь" податкові накладні на загальну суму 1131160,00 грн., у тому числі ПДВ - 188526,64 грн. (т. 19 а.с. 150-250; т. 20, а.с. 1-34). Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних від ТОВ "Атом Сталь" податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період. Витрати на оплату послуг ТОВ "Атом Сталь" у сумі 942633,36 грн. (вартість послуг за виключенням сум податку на додану вартість) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

В квітні та травні 2014 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Алекс" з приводу придбання послуг з перевезення вантажу.

За висновками посадових осіб контролюючого органу господарські операції мали фіктивний характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

З'ясовуючи дані обставини, суд встановив, що у квітні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Авто-Алекс" укладено договір від 01.04.2014 № 104 про надання послуг з перевезення вантажу, відповідно до якого перевізник на замовлення позивача зобов'язувався організовувати та забезпечувати транспортування вантажів позивача.

У період з 01.04.2014 по 31.05.2014 ТОВ "Авто-Алекс" надало позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 4186563,00 грн., у тому числі ПДВ - 697760,53 грн.

На підтвердження факту реальності надання послуг позивач представив суду копії замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4186563,00 грн., у тому числі ПДВ - 697760,53 грн. (т. 25 а.с. 8-250; т. 26 а.с. 1-250; т. 27 а.с. 1-250; т. 28 а.с. 1-250; т. 29 а.с. 1-250; т. 30 а.с. 1-250; т. 31 а.с. 1-250; т. 32 а.с. 1-250; т. 33 а.с. 1-250; т. 34 а.с. 1-250; т. 35 а.с. 1-250; т. 36 а.с. 1-250; т. 37 а.с. 1-250; т. 38а.с. 1-216).

З досліджених товарно-транспортних накладних убачається, що вони відповідають вимогам, встановленим Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, в них наявні відомості про позивача як вантажовідправника, перевізника (ТОВ "Авто-Алекс"), вантажоодержувачів, транспортний засіб та вантаж.

На підтвердження надання транспортних послуг ТОВ "Авто-Алекс" позивач також надав суду копії посвідчень водіїв, що здійснювали перевезення, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення вантажів (т. 40 а.с. 10-250; т. 41 а.с. 1-215).

Крім того позивач надав суду витяг з книги охорони логістичного комплексу, відповідно до якого вбачається, що автомобілі та водії зазначені в ТТН, заїжджали на територію складу позивача (т. 41 а.с. 215-250; т.42 а.с. 1 - 250).

В оплату за надані транспортні послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Авто-Алекс" кошти у загальній сумі 4186563,00 грн., у тому числі ПДВ - 697760,53 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Авто-Алекс" податкові накладні на загальну суму 4186563,00 грн., у тому числі ПДВ - 697760,53 грн. (т. 38 а.с. 217-250; т. 39, а.с. 1-184). Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних від ТОВ " Авто-Алекс" податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень та травень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за ці звітні (податкові) періоди. Витрати на оплату послуг ТОВ "Авто-Алекс" у сумі 3488802,47 грн. (вартість послуг за виключенням сум податку на додану вартість) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

В червні та липні 2014 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "РК-Торг" з приводу придбання послуг з перевезення вантажу.

За висновками посадових осіб контролюючого органу господарські операції мали фіктивний характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

З'ясовуючи дані обставини, суд встановив, що у червні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "РК-Торг" (перевізник) укладено договір від 01.06.2014 № 2306 про надання послуг з перевезення вантажу, відповідно до якого перевізник на замовлення позивача зобов'язувався організовувати та забезпечувати транспортування вантажів позивача.

У період з 01.06.2014 по 07.07.2014 ТОВ "РК-Торг" надало позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2257190,00 грн., у тому числі ПДВ - 376198,32 грн.

На підтвердження факту реальності надання послуг позивач представив суду копії замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 2257190,00 грн., у тому числі ПДВ - 376198,32 грн. (т. 7 а.с. 8-250; т. 8 а.с. 1-250; т. 9 а.с. 1-250; т. 10 а.с. 1-250; т. 11 а.с. 1-250; т. 12 а.с. 1-250; т. 13 а.с. 1-123).

З досліджених товарно-транспортних накладних убачається, що вони відповідають вимогам, встановленим Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, в них наявні відомості про позивача як вантажовідправника, перевізника (ТОВ "РК-Торг"), вантажоодержувачів, транспортний засіб та вантаж.

На підтвердження надання транспортних послуг ТОВ "РК - Торг" позивач також надав суду копії посвідчень водіїв, що здійснювали перевезення, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення вантажів (т. 40 а.с. 10-250; т. 41 а.с. 1-215).

Крім того позивач надав суду витяг з книги охорони логістичного комплексу, відповідно до якого вбачається, що автомобілі та водії зазначені в ТТН, заїжджали на територію склада позивача (т. 41 а.с. 215-250; т.42 а.с. 1 - 250).

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ " РК-Торг " кошти у загальній сумі 2257190,00 грн., у тому числі ПДВ - 376198,32 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ " РК-Торг " податкові накладні на загальну суму 2257190,00 грн., у тому числі ПДВ - 376198,32 грн. (т. 13 а.с. 124-208). Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних від ТОВ " РК-Торг " податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за червень та липень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за ці звітні (податкові) періоди. Витрати на оплату послуг ТОВ "РК-Торг" у сумі 1880991,68 грн. (вартість послуг за виключенням сум податку на додану вартість) позивач рахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

У період з липня по жовтень 2014 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія 2012" з приводу надання послуг з перевезення вантажу.

За висновками посадових осіб контролюючого органу господарські операції мали фіктивний характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

З'ясовуючи дані обставини, суд встановив, що у квітні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ "Надія 2012" (перевізник) укладено договір від 01.04.2014 № 0104-3 про надання послуг з перевезення вантажу, відповідно до якого перевізник на замовлення позивача зобов'язувався організовувати та забезпечувати транспортування вантажів позивача.

У період з 07.07.2014 по 03.10.2014 ТОВ "Надія 2012" надало позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 1192846,20 грн., у тому числі ПДВ - 198807,69 грн.

На підтвердження факту реальності надання послуг позивач представив суду копії замовлень на перевезення, товарно-транспортних накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1192846,20 грн., у тому числі ПДВ - 198807,69 грн. (т. 20 а.с. 40-250; т. 21 а.с. 1-250; т. 22 а.с. 1-250; т. 23 а.с. 1-250; т. 24 а.с. 1-250; т. 25 а.с. 1-29).

З досліджених товарно-транспортних накладних убачається, що вони відповідають вимогам, встановленим Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, в них наявні відомості про позивача як вантажовідправника, перевізника (ТОВ "Надія 2012"), вантажоодержувачів, транспортний засіб та вантаж.

На підтвердження надання транспортних послуг ТОВ "Надія 2012" позивач також надав суду копії посвідчень водіїв, що здійснювали перевезення, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення вантажів (т. 40 а.с. 10-250; т. 41 а.с. 1-215).

Крім того позивач надав суду витяг з книги охорони логістичного комплексу, відповідно до якого вбачається, що автомобілі та водії зазначені в ТТН, заїжджали на територію склада позивача (т. 41 а.с. 215-250; т.42 а.с. 1 - 250).

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ "Надія 2012" кошти у загальній сумі 1192846,20 грн., у тому числі ПДВ - 198807,69 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Надія 2012" податкові накладні на загальну суму 1192846,20 грн., у тому числі ПДВ - 198807,69 грн. (т. 25 а.с. 30-72). Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних від ТОВ "Надія 2012" податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за періоди з липня по жовтень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за ці звітні (податкові) періоди. Витрати на оплату послуг ТОВ "Надія 2012" у сумі 994038,51 грн. (вартість послуг за виключенням сум податку на додану вартість) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.

Таким чином, факти надання вказаними контрагентами послуг позивачу та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

За наведеного, висновок податкового органу про відсутність реального характеру (фіктивність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ДП "Фуршет Регіон", ТОВ "Атом Сталь", ТОВ "Авто-Алекс", ТОВ "РК - Торг", ТОВ "Надія 2012", є помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0001052204 та від 31.12.2015 № 0000052201 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 30.07.2015 № 0002162203, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки це податкове повідомлення-рішення скасоване в порядку адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.